«Путін сприймає Сталіна як свого попередника». Рефат Чубаров про 71 річницю депортації кримських татар

Кримські татари сьогодні відзначають 71-шу річницю депортації. У багатьох регіонах України, зокрема у Києві і Львові сотні людей напередодні вийшли на акцію-реквієм вшанування пам’яті «Запали вогник в своєму серці». Масова акція відбулася і в Стамбулі, де люди вийшли з плакатом «Кат Путін у відповідальний за геноцид». Лише у Криму сьогодні тихо. Тих, хто не пережив депортацію, на окупованому півострові тепер згадують лише в мечетях і в родинних колах.

Якщо рік тому самопроголошена влада Криму все ж дозволила масові акції, але обмежила зону їх проведення, то цьогоріч усі акції на півострові в день депортації, а саме 18 травня окупанти заборонили. 17 травня самопроголошена влада Криму сама собі влаштувала День вшанування пам’яті депортованих. Окупанти на чолі з Сергієм Аксьоновим і Володимиром Канстантіновим зібралися на провладній акції у центрі Сімферополя. Та зібратися дозволили не усім. Напередодні членам Меджлісу кримськотатарського народу надійшли попередження про недопустимість вчинення екстремістських дій. Іншими словами, кримським татарам дали зрозуміти, що будь-яка спроба провести заходи з вшанування жертв депортації 18 травня будуть розцінені як екстремізм.

Під час прес-конференції в «Главкомі» глава Меджлісу кримськотатарського народу, народний депутат України Рефат Чубаров розповів, до яких заходів вдалась окупаційна влада, або не допустити масових зібрань в цей день. «Над районними центрами, де компактно проживають кримські татари, зокрема у Судаку і Бахчисараї знову літали гелікоптери. Це сьогоднішній Крим. Вони нам залишили лише мечеті, але і вони знаходяться під наглядом», - констатував Чубаров. За його словами, у Криму встановлюється режим на кшталт того, який був у СРСР у 30-х роках минулого століття. «…Путін сприймає Сталіна як свого попередника. Він (Путін) є сьогодні продовженням Сталіна. Можливо, він так не думає, але за діями виглядає саме так. Звідси його підходи зокрема і до кримських татар», - вважає голова Меджлісу.

Чубаров розповів про те, до кого саме з попередженнями навідалась так звана прокурор Криму Наталія Поклонська, а також про те, чому навіть найвідоміші російські опозиціонери не зможуть покращити становище кримських татар на півострові.

Скільки сьогодні в Криму ув’язнених кримських татар, яка їх доля?

В застінках ФСБ сидять четверо наших колег. Зокрема, мій заступник Ахтем Чийгоз, який був заарештований 29 січня. Декілька днів тому йому подовжили термін ув’язнення ще на два місяці, триває досудове ув’язнення. Окрім того, там перебувають Алі Асанов, оператор ATR Ескендер Небієв за те, що він знімав мітинг 26 лютого 2014 року, також нещодавно був затриманий Мустафа Дегерменджи. Є також більше 20 людей, яких спочатку затримали, з ними попрацювали і відпустили до судів. Загалом більше 150 кримських татар пройшли через судові рішення, в основному пов’язані з подіями 3 травня 2014 року, коли 2,5 тис. кримських татар зустрічали на адмінкордоні з Херсонщиною Мустафу Джемілєва. За це людям присудили великі штрафи від 30 до 100 тис. рублів. У Росії якщо людину не можуть посадити, її вбивають, не обов’язково фізично, а морально і матеріально. Крім того, усі члени Меджлісу напередодні 18 травня отримали так звані попередження. Це дуже цікава практика російського правосуддя, коли в будь-який момент стосовно кожного можуть винести попередження про нібито намір здійснити екстремістські дії. Тобто ви ще ніде ні про що не висловилися, а вас уже попередили. До деяких членів Меджлісу особисто приїжджала та особа, яка себе називає прокурором Криму (Наталія Поклонська – так званий прокурор Республіки Крим – «Главком»).

До кого саме навідалась Поклонська?

До Нарімана Джеляла (заступника глави Меджлісу), зокрема. І не лише до нього, але не хотів би називати прізвища.

Ви згадали справу проти Ахтема Чийгоза. На відміну від розкручених у медіа справ Савченко чи Сенцова, про ув’язнення вашого заступника нічого не чути. У цьому винні погана робота адвокатів, пасивність медіа, керівництва України чи навіть самого Меджлісу?

Всі сторони, які ви перерахували, зобов’язані робити більше, ніж вони роблять. Але ж є і інші фактори. Ви ж пам’ятаєте, як потрапила Надія Савченко до російського полону? Вона заслужено піднесена нашим суспільством за те, як вона бореться, за те, як вона поводиться в казематах. Так сталося, що вона заслужено більш відома.

Щодо попередження, які самопроголошена влада Криму винесла кримським татарам. Про яку кількість людей іде мова?

Попередження винесено чотирнадцятьом членам Меджлісу.

Минулого року також напередодні 18 травня Мустафа Джемілєв закликав російських опозиціонерів приїхати до Криму. Чому з того часу жоден відомий опонент Кремля так і не добрався на півострів, чи міг би хтось із них допомогти кримським татарам? Чий приїзд був би доречним?

А ви можете їх назвати, хто з вашої точки зору такими є?

Наприклад, Ілля Яшин, Михайло Касьянов...

Ви знаєте, можливості тих шанованих людей, яких ви назвали. Я міг би трошки продовжити цей ряд, але, на жаль, він буде дуже маленьким. Можливо, вистачить пальців на двох руках. У них маленькі можливості. У Криму дуже багато форм протидії опозиції, яких немає на російських територіях. Зокрема, є так звана кримська самооборона, яка узаконена. Москва дозволила Криму своїми правовими актами легалізувати цю бандитську структуру. Я думаю, що будь-який опозиціонер, як би толерантно він не поводився, наштовхнувся б на реакцію, направлену проти нього самого. Я не бачу зараз російських опозиціонерів у тих процесах, які відбуваються не лише в Криму, а, власне, на їх територіях. Але їм спасибі за те, що вони можуть створювати інформаційні приводи, можуть виводити час від часу якусь кількість людей на вулиці. Але – хлопок і знову тиша. От нещодавно відбулися нібито масові мітинги, тепер вони розійдуться на літо, а потім, можливо, восени зберуться, якщо буде якийсь привід.

Виходить замкнене коло. Громадянську активність у Криму зводиться нанівець, бо на активістів можуть і будуть тиснути?

Громадяни України, які проживають у Криму, або ті люди із різними статусами, як живуть в Криму, не зможуть бути більш активними. Можливо, я іноді і сам не усвідомлюю той рівень страху, який охопив кримське суспільство, хоча, повірте, не буває і тижня, щоб я не зустрічався з двома, трьома групами людей, які приїжджають з Криму. Там люди вже не говорять між собою, не спілкуються так відверто, як ми іноді можемо думати. Для мене видається головним, щоб ми не акцентували свою позицію не лише на словах, але у справах, які давали б зрозуміти цим людям, що ми про них піклуємося, або хоча б про них пам’ятаємо.