Євгеній Мураєв: З Медведчуком у ОПЗЖ нема жодних перспектив. Бойко та інші це розуміють
Коли «каналів Медведчука» не стало, глядачі обрали «Наш»
Ліквідація медіаімперії, яку пов'язують з Віктором Медведчуком, прогнозовано призвела до переділу ринку інформаційного мовлення. Аудиторія трьох заборонених телеканалів розтеклася до тих мовників, що залишилися в грі, але найбільше від цієї історії виграв канал «Наш». Він наблизився до першої сходинки серед новинних мовників, хоча раніше не потрапляв навіть у трійку. Таке перетікання глядачів можна пояснити тим, що риторика «Нашого» багато в чому схожа з тією, що лунала в «медведчуківських» ефірах, і претензії до неї схожі.
Реальний власник «Нашого» – екснардеп Євгеній Мураєв, хоча формально канал записаний на ТОВ «Наша Прага», яким володіє його покійний батько – Володимир Мураєв. Свого часу Мураєв-молодший продав телеканал Newsone, який зараз у чисті заборонених, та створив нове дітище. Мураєв також стверджує, що саме він розробив ідеологію партії «За життя», яку у нього рейдернули, коли створювали гібрид Партії регіонів під назвою «Опозиційна платформа «За життя».
Розставання Мураєва з колишнім політичним партнером Вадимом Рабіновичем, що поклав «За життя» до ніг путінського кума Медведчука, вийшло скандальним. Не менш гучним був і розпад фракції Опозиційного блоку в парламенті: група Бойка-Льовочкіна об'єдналася з Медведчуком, в той час як група «промисловців» з орбіти мільярдера Ріната Ахметова, з таким альянсом не погодилася.
У результаті на парламентські вибори пішли дві колони – Опоплатформа та Опоблок, які не надто уважний та підкований в політичних інтригах виборець міг просто сплутати. До Опоблоку доєднався і Мураєв, який влив до нього свою новостворену партію «Наші», і став одним з головних медійних облич політичної сили. Опоблок вибори провалив, бар'єр не подолав, в той час як ОПЗЖ провела в Раду чималу фракцію. Заодно, користуючись своїми зв'язками в Кремлі, «медведчуківці» домоглися запровадження російських санкцій проти своїх внутрішньовидових конкурентів – зокрема, і Мураєва.
Зустріч «Главкому» Мураєв призначає в своєму кабінеті на «Нашому». Він не надто приховує втіху від того, що санкційний пропелер тепер вдарив по Медведчуку. Хоча на словах переконує, що влада явно перестаралася з погромом медіаактивів фаворита Москви в Україні.
«Краще б Медведчук захищав українську мову – було б менше проблем»
Як ви, як власник телеканалу, сприйняли ситуацію із забороною телеканалів Медведчука?
Я не можу розділити себе на власника медіаресурсу та громадянина. Коли приймається неправове рішення і йде тиск на альтернативні джерела інформації, я сприймаю це як становлення диктатури. Неважливо – стосується це моїх опонентів чи мене особисто. Це – прецедент, коли якісь люди вночі приймають рішення, не пояснюючи його. Є достатньо серйозні звинувачення на адресу Віктора Медведчука, Оксани Марченко, Тараса Козака у фінансуванні тероризму. Але тоді мають бути кримінальні справи, слідчі дії згідно з відповідною статтею Кримінального кодексу. Цього нема. Я не можу назвати це політичним тиском, бо носієм рейтингу ОПЗЖ є Юрій Бойко. І ми прекрасно розуміємо, що в коло його інтересів потрапляє медіахолдинг «Інтер», який ніхто не чіпає.
Якщо ми дійсно звільняємось від впливу третіх країн, тоді, мабуть, треба бути чесними до кінця: у нас є купа іноземних агентів зі сторони США, транснаціональних корпорацій, які мають ті ж ознаки роботи на інші країни. Але нема роботи ані стосовно холдингу Порошенка, ані щодо «Голосу Америки», ані «НВ». Тому це більше схоже на розправу.
Тобто ви не вірите у версію фінансування тероризму з боку Козака та Медведчука?
Я не вірю в людську дурість. Якби хтось торгував з непідконтрольними Україні територіями, він би не робив це лінійно – для цього існує низка фірм-прокладок. Тому не вірю, що є прямі договори між ОРДЛО та бенефіціарами, пов’язаними з Медведчуком. Це рішення прийняте «по понятіям». Ми ж чудово розуміємо, чиїм інструментом є Медведчук в нашій країні і де у нього та Оксани Марченко знаходиться бізнес. Відповідно і його «фаберже» знаходяться там.
Але якщо у Служби безпеки України є докази цього, вона має пред’явити звинувачення, отримати рішення суду та проводити подальші арешти активів. Тим більше, що Медведчук не сьогодні вистрибнув з табакерки і став єдиним листоношею між Кремлем та Банковою. Всі офіційні канали спілкування між Україною та Росією були знищені раніше: ми ж не спілкуємось через посольства із дотриманням протоколу. Так, Медведчук провів два обміни, але, думаю, офіційна дипломатія зробила б набагато більше.
Медведчук не «вистрибнув» зараз, але санкції проти нього введені саме зараз. Нібито останньою краплею стала маніпуляція зі звільненням полонених, яких мали віддати не українській владі, а безпосередньо йому.
Ми ж розуміємо, що цей обмін був політичною дією. Чому було не віддати полонених в рамках домовленостейТристоронньої контактної групи? Просто все, що запропонує Медведчук, не може прийняти Зеленський в рамках політичної кон’юнктури. Є так звана опозиція, яка нібито представляє інтереси Південного Сходу, хоча це не так, бо все, що вони захищають, у Південного Сходу постійно забирають. Краще б Медведчук захищав українську мову – було б менше проблем. Країна зараз стоїть на шпагаті між Порошенком та Медведчуком – так розділене електоральне поле. Коли суспільство поляризоване настільки, то заграючи з одними, ти втрачаєш інших. Думаю, політтехнологи Зеленського пояснили йому, що електорату правих без Криму та Донбасу більше, ніж лівих. Тому він йде в цю нішу, але насправді хлопець з Кривого Рогу ніколи для львів’ян не стане своїм. Хоча раніше – до 2004 року – такої поляризації суспільства не було.
Вам не здається, що ця поляризація занадто нагнітається штучно? Зокрема, і вашим телеканалом.
А де ми даємо невиважену позицію? У нас є єдина ідеологічна програма – «Межа». Її метою є знайти компроміс, там представлена рівна кількість людей з діаметрально протилежними поглядами на питання, які експлуатують «ЄС» та ОПЗЖ, – мова, культура, віра, зовнішній вектор. Політика України може бути єдиною, якщо відійти від цих понять. Важливо, як ми живемо, скільки заробляємо та наскільки є поважними у світі. Історично Україна збиралась з кількох частин, і будь-який політик мав цю різницю враховувати. Я не вірю, що наша країна здала екзамен на суверенність.
Але і Сполучені Штати дуже різні, що показали останні події, і та ж Італія, де є Північ і Південь. Ніхто ж не ставить під питання суверенність цих країн.
Якщо подивитись баланс влади в цих державах, то він буде схилятись на користь регіонів. В тих же США є федеральні закони, а є закони конкретних штатів. У нас є децентралізація, але її нема в культурній площині. Якби облради могли закріпляти статус мов нацменшин на своїй території, не принижуючи при цьому статус української, не було б конфлікту на цьому ґрунті.
«У нас зараз 12 перевірок, 11 з яких – позапланові»
Президент сказав, що ваш канал наразі закривати не збираються…
Тому що ми не маємо жодного стосунку до російських грошей. Особисто я знаходжуся під російськими санкціями з подачі Медведчука вже два роки. Просто тому, що я категорично не підтримав його входження в партію «За життя». Я розумів, що той центризм, який я виписав як базову ідеологію, буде порушений. Бо ця людина може рядитися в овечу шкуру, але те, що він з себе представляє, очевидно. Я розумів, що партія буде маргіналізована, стане «нерукопожатною», а при цьому «каналізує» велику кількість голосів, зокрема, мого Харкова і всього Південного Сходу.
Якщо партія не може проштовхнути жоден закон та нікого захистити, починаючи з самих себе, то вони точно не зможуть захистити виборців. Я Медведчуку про це відкрито казав, а у відповідь отримав санкції. Порошенко зараз ллє крокодилячі сльози, що в нього не було достатньо доказів, аби в 2018-му ввести санкції проти цих телеканалів. Але в 2019 році проти телеканалу «Наш» рішенням РНБО були введені санкції, які забороняли відчуження активів, використання обладнання та передачу його третім особам. А каналу на той момент було чотири місяці. Просто «Наш» був єдиним непідконтрольним Порошенку, бо я ніколи з ним не зустрічався і не входив в сепаратні перемовини. А потім Нацрада позбавила канал ліцензії.
Стоп, але ж він зараз в ефірі, йдуть суди.
Вони винесли два попередження. Спочатку ми купили ліцензію у телеканалу, назву якого я зараз навіть не згадаю…
«Максі-ТВ».
Так, і його програмна ліцензія не співпадала з тією, яку ми планували для інформаційного каналу. Ми за законом подали зміни до концепції, але їх ніхто жодного разу не розглянув. Проте за три місяці Нацрада нам винесла кілька попереджень за те, що ми мовимо не в рамках ліцензії. І через систематичні порушення подала до суду з приводу позбавлення ліцензії. Коли переміг Зеленський, ми подали нову заявку на ліцензію і – о, чудо! – її отримали.
Так а з приводу якої ліцензії зараз з «Нашим» судиться Нацрада?
З приводу тієї, що була у «Максі-ТВ». Зараз ми мовимо по іншій ліцензії, отриманій вже за президентства Зеленського. Щоправда, у нас зараз 12 перевірок, 11 з яких – позапланових. Вони проводяться з приводу слів, що сказані гостями в ефірі нашого телеканалу, хоча за законом ми за це не відповідаємо.
Слухайте, якщо ви регулярно запрошуєте певних гостей, які говорять провокаційні речі, то чому потім дивуєтесь? Просто не запрошуйте їх. Це все одно, що у вас будуть галасливі сусіди, які будуть виправдовуватись тим, що це не вони шумлять, а їхні гості.
А що – ці гості порушили якесь законодавство, знаходяться в санкційних списках, сиділи у в’язниці за розпалювання міжнаціональної ворожнечі? Якщо ми маємо три перевірки за висловлювання Олени Бондаренко, за ідеєю, менеджмент має прийняти рішення її не пускати в ефір? Таким нехитрим засобом натякають, хто є небажаним для влади, і це називається простим словом – «цензура». Давайте все-таки розділимо свободу слова та пропаганду.
Трансляція в прямому ефірі українського телеканалу пресконференції Путіна – це свобода слова чи пропаганда?
Ну, Зеленський же зустрічається з Путіним і це що – держзрада? Якщо Росія є стороною в Мінському форматі, Нормандському форматі, а військові дії на Донбасі – це топ-тема, українці мають знати, що скаже президент цієї держави про Україну та перспективи вирішення конфлікту на нашій території? Ми даємо це в прямому ефірі, нічого не вириваючи з контексту. Причому це ж можна подивитись не тільки у нас, а в інтернеті, на супутнику – де завгодно.
Але ж ви чи ваш менеджмент могли прогнозувати, як це буде сприйнято і що у вас будуть проблеми? Чому було просто не показати потім шматок висловлювань про Україну, якщо слова Путіна такі вже важливі?
Ми розуміємо, що владі це незручно, бо з’явилася монополія щодо права на правду. А все інше – план «Шатун», «рука Кремля» та розповсюдження кремлівських наративів. Якщо ми вже говоримо про народовладдя, люди мають бути проінформовані в повному обсязі і працювати з першоджерелами, а не слухати бабусь на лавці.
Як відключення трьох «медведчуківських» каналів поділило ринок інформаційних телеканалів? Саме «Наш» став головним вигодонабувачем, бо глядачі заборонених мовників перемикнулися на канал зі схожими «наративами».
Ще раз – я глибоко засмучений тим, що народився прецедент, коли можна порушувати закон і позбавляти когось прав. Я дуже добре знаю журналістів Newsonе, Zik та 112 – вони професійні і близькі мені по духу люди. Ми поступово забираємо з тих каналів людей і кого можемо працевлаштовуємо. Все-таки професіоналів на ринку мало. Але не можна не констатувати, що з закриттям трьох каналів значна частина телеглядачів перейшла на канал «Наш», а не якийсь інший. Приросли ми, «Україна 24» і великі ефірні телеканали.
«Україна 24» не міряється в рейтингах відкрито.
Є ж закритий режим – вони все одно для прийняття управлінських рішень дивляться, як аудиторія реагує на слоти, ведучих… Ці дані можна отримати.
Але «Наш» майже ніколи не входив навіть в трійку лідерів інформаційного мовлення, пишаючись хіба що лідерством у Києві. І тут таке «бінго»...
Поясню, чому не входив. У нас є супутникова ліцензія та кабельне покриття. У тих же «П’ятого», «Прямого», «Еспресо» є ще цифрова ліцензія Т2. В цьому форматі знаходяться біля 40% всіх телеглядачів, тому що він безкоштовний. У ньому лише 32 телеканали, а конкурувати серед такої кількості куди простіше, ніж із тисячею на супутнику та півтора сотнями в кабелі. Плюс у нас не було фізичної можливості провести потужну піар-кампанію.
Коли «каналів Медведчука» не стало, глядачі просто обрали нас з того меню, що пропонують телеканали Порошенко, Ахметова, Коломойського, Пінчука. Мабуть, їм це більше співзвучно, бо наш телеканал дуже демократичний і наші двері відкриті для усіх. Зрозуміло, що для мене антагоністом є ОПЗЖ, тим не менш, їхні представники є в моєму ефірі – Бойко, Шуфрич, Павленко… У нас є Шарій, «порохоботи», представники «Батьківщини». До нас не ходить «Голос», боїться ходити «Європейська солідарність», бо розуміють, що теплої ванни їм не буде, а всі інші політичні сили є.
«У нас нема «стоп-листів». Хлопці зі 112-го були дуже цьому здивовані»
У скільки обходиться утримання каналу, якщо це не комерційна таємниця?
По-перше, таємниця, а по-друге – цим займається директор, який веде всю бухгалтерію. Зрозуміло, що це – недешева іграшка, на каналі в штаті зараз працює 326 осіб.
Канал записаний на вашого батька, як зміниться структура власності після його смерті минулого року?
Мабуть, моя мати отримає канал по праву спадку.
А чому прямо не оформите на себе? Ви ж зараз навіть не депутат.
Так, але на мене є шість кримінальних справ, завдяки Петру Олексійовичу. От ви можете звинуватити телеканал «Наш» в тому, що це канал партії «Наші»? Зі 112 та Zik все було зрозуміло: там кожні 15 хвилин Віктор Володимирович з’являвся зі своїми програмними тезисами. Для мене канал – лише один з доступних майданчиків, яких загалом небагато, але я на ньому не з’являюся частіше, ніж раз на тиждень.
Навіщо Медведчуку канали з його парламентською силою – зрозуміло, а навіщо вам? Аби виходити в ефір раз на тиждень, можна знайти куди бюджетніші варіанти.
Коли я продав Newsone, була домовленість, що на каналі повністю збережеться менеджмент. Принаймні, так було обіцяно новими власниками. Як тільки вони вступили в права власності, то почали одразу виганяти людей і виглядало, що я нібито зрадив своїх дітей, що виросли у мене на очах. Багато з них не хотіли працювати з новим менеджментом, з новою позицією, яку він почав нав’язувати. От повірте – у нас кожен ведучий може запрошувати кого завгодно, нема «стоп-листів». Хлопці, що переходили до нас зі 112-го, були дуже цьому здивовані.
Я розумію, навіщо вам був потрібен канал, коли ви розкручували партію з аналогічною назвою. Навіщо зараз, коли до виборів далеко? Ви ж не олігарх, аби гратися такими «дорогими іграшками» просто через сентименти до журналістів.
Ще коли я створював Newsone, у нього була унікальна фінансова модель, що не потребувала великих дотацій. На «Нашому» така ж історія – він найсучасніший та найбільш ергономічний. Зараз канал мною не дотується зовсім. Ми виробляємо контент для інших телеканалів – за це платять гроші, яких вистачає, аби компенсувати те, що ми не заробляємо на рекламному ринку. Але у нас і зарплати впали після карантину, ми скоротили людей, формати мовлення. Деякі рішення приймалися ледь не зі сльозами на очах, але ми зберегли більшу частину колективу і майже відновили докарантинний обсяг мовлення. Думаю, за цей місяць відновимо більшість форматів та оновимо вечірні слоти.
Вам не здається помилкою те, що ви дали каналу назву, яка навіть логотипом повторювала назву вашої партії? А ще алюзії з пропутінським рухом «Наші» виникали. Так ви з самого початку давали привід сприймати свій новий ресурс упереджено.
Зрозуміло, що я сам для своєї партії придумував назву і був ідеологом каналу. Синергію в символах, звісно, я бачив, і мені треба було перемкнути аудиторію, аби показати, де ми є з нашими цінностями та політичними стремліннями. Я будував телеканал для людей, що розділяють мою позицію, моєї партії, але він не є партійним. Хоча я і мої однодумці можуть на ньому виступати, бо на канали Медведчука, Порошенка мені давно закрили доступ.
При створенні «Нашого» було два фактори – ображені співробітники Newsone та доцільність. Звісно, за гроші, які ми витратили на будівництво телеканалу, можна було купити ефіри на холдингових телеканалах. Але якби ви поринули в атмосферу ще на тому Newsone, яким я володів, то відчули б, що журналісти – це сім’я, багато з них створили справжні сім’ї всередині колективу. От ви ж самі бачите, як зараз безцеремонно співробітники вламуються до мого кабінету.
Якщо тут така дружна сім’я, то як ви прокоментуєте історію з гучним звільненням генпродюсера «Нашого» Євгена Дудника, який заявив, що не може переступати через себе?
Не хочу це коментувати. Судячи з того, що він пише, в нього лишилась якась образа.
На Newsone ви свого часу розкрутили в Україні Матвія Ганапольського, який зараз є одним з облич каналу «Прямий». Не шкодуєте?
Ганапольський був зіркою і до нас. Але попри наші діаметрально протилежні позиції, можу сказати, що він трудоголік. Один Ганапольський вартий вісьмох. Це – середній розмір продакшну, що випускає той чи інший проєкт, а він все робив сам. Думаю, за гроші він може перетворитись в кого завгодно – заради експерименту можемо перефарбувати його заново. Але це дорого і я не бачу в цьому необхідності. При цьому для когось же є близьким те, що каже Ганапольський. Ми зараз в рейтингу новинних каналів на першому місці, а на другому – «Прямий». Хоча знову зауважу – рівень їхнього покриття майже вдвічі вищий за наш.
«Медведчук намагався з’їсти рейтинг Бойка та очолити ОПЗЖ»
І ми повертаємось до того, з чого почали. Ваш «Наш» найбільше виграв від санкцій РНБО.
Просто те, що демонстрували телеканали Козака–Медведчука, було прописано ще мною як ідеологія партії «За життя»: рецепт виходу з-під зовнішнього управління, повернення суверенітету, припинення війни, розвитку економіки. До нас просто повернулися наші глядачі. А люди, за сприяння яких Росія запроваджувала санкції проти мене, Вадима Новинського, Михайла Добкіна, за іронією долі отримали санкції від власної країни.
Чи ви вірите, що Медведчуку і Ко вдасться створити новий медіахолдинг? Спроба з запуском «Першого незалежного» була вдалою всього одну годину.
Думаю, їм буде важко. Протистояти повністю пасивній позиції світу і міжнародних інституцій фактично неможливо. Насправді, я не ображений на представників ОПЗЖ, мені їх шкода.
А чого вам їх шкода? У них залишаються високі рейтинги, є фракція…
По-перше, вони дуже впали в рейтингах, по-друге, в своїй фракції нічого за два роки не зробили. Вони є заручниками своїх грошей, стосунків, зобов’язань.
Двовладдя в цій політичній силі зараз проявиться в більшій мірі?
Я підтримую стосунки з Юрієм Бойком, Нестором Шуфричем, багатьма іншими звідти. Але вони стали заручниками рішень, що були прийняті в 2019 році. Їм дуже некомфортно, вони розуміють, що ні на що не впливають, у партії з Медведчуком нема жодних перспектив. По суті, Медведчук своїми амбіціями позбавив двох мільйонів виборців, що проголосували за ОПЗЖ, реального представництва у владі. Він розвалив Опоблок, тепер валить ОПЗЖ. Ви того ж Бойка часто бачили на 112 чи Newsone? Очевидно ж, що Медведчук намагався з’їсти рейтинг Бойка та очолити ОПЗЖ. Не вийшло.
І чи довго цей проєкт може проіснувати у такому стані?
Ця партія – безперспективна по суті. У неї нема можливості, з точки зору електоральної математики, отримати більшість, вона маргіналізує всі цінності, що важливі, зокрема, для мене – російськомовного українця, для якого 9 травня – це свято. І на сьогодні я не захищений, бо вони мене адекватно не представляють. Вони роблять політичні дурниці, входять в кулуарні домовленості з владою, аби захистити свої облгази, нафтопроводи, ринок зрідженого газу… Вони ж прийшли у владу заробляти.
А що заважало Опоблоку, у складі якого ви були, пройти в Раду і відстоювати цінності, про які ви кажете? Хіба грошей було менше?
Я був взагалі проти назви «Опоблок», але всі бажали компромісу, якогось об’єднання. В тому числі, виборці, які сьогодні питають мене, навіщо я тоді об’єднувався. Нас просто переплутали з ОПЗЖ, бо виборча кампанія тривала лише 28 днів, а ми дуже довго збиралися, підписували угоди… Я погодився на це, бо розумів, що в парламенті вже будемо розбиратися, якщо потрапимо. Але так вийшло, що три телеканали Медведчука зробили свою справу.
А зараз колишні партнери по Опоблоку розбіглися? Вілкул он в Кривому Розі відкрито з ОПЗЖ об’єднався.
Абсолютно ні. Всі ми знаходимось в контакті, хоча йшли на місцевих виборах з різними проєктами. Наприклад, представники нашої партії йшли з Блоком Кернеса, з багатьма іншими мерськими силами. В Кривому Розі Вілкул, дійсно, підтримав діючого мера Костю Павлова, але той все життя працював заступником Вілкула-старшого. Ми можемо підтримувати один одного або ні, але у нас всіх спільні цінності. І рано чи пізно ці люди об’єднаються, але не з Медведчуком.
«Де ви тут бачите кабінет Новінського?»
Колишні партнери по Опоблоку допомагають вам фінансувати «Наш»? Зокрема, ходять чутки, що вкладається Вадим Новинський.
Ні. Я сам справляюся, але якщо буде складно, впевнений, що допоможуть. Ви ж до мене на канал прийшли в кабінет, а кабінет Новинського десь бачите? Він – мій друг, до якого я ставлюсь з великою повагою. Новинський – людина цілісна, компетентна, зі сталими цінностями.
Чи можна казати, що у Новинського та Ахметова – партнерські стосунки з владою? Це ж проявилося і на цих місцевих виборах, коли, наприклад, топ-менеджер їхнього підприємства балотувався в мери рідного міста президента від «Слуги народу». «Україна 24» також до влади дуже лояльна.
Телеканали не можуть існувати без появи там представників влади – без носіїв влади в ефірі телевізор стає нецікавим. А всі інші мають пояснювати, до чого можуть призвести ті чи інші дії влади. Тому чим більше представників влади на каналі – тим краще. Так, рівень гостей на «Україні 24», дійсно, набагато вищий. У них багато форматів інтерв’ю, де представникам влади безпечніше, тому, мабуть, вони туди і ходять. До того ж, Ахметов далекий від політики. Він володіє холдингом, який генерує 15–16% ВВП країни. Влада не може з ним не рахуватися, він гарантує 300–400 тис. робочих місць для українців, і відповідно не може не рахуватися з владою. У нас це так влаштовано.
Припустимо, що крило Бойка втече від токсичного Медведчука. Ви припускаєте об’єднання з цими людьми в якійсь формі?
Я поважаю Бойка, але розумію, що Майдан відбувся завдяки Льовочкіну, який був тоді головою Адміністрації президента. Поки вони нероздільні, я не розумію, як можна об’єднуватись. Так само коли відбувся Майдан в 2004-му, головою Адміністрації президента був Медведчук. Дивіться, які люди зібрались в цій цікавій партії.
З ОПЗЖ – зрозуміло, в якому стані ваша партія?
Деякі її члени на місцевих виборах йшли під нашим брендом, деякі – під брендом партій мерів, які входили в об'єднання партій Опозиційний блок ще на парламентських виборах. Наприклад, Валерія Мураєва йшла з Блоком Кернеса і зараз обіймає посаду заступника голови харківської обласної ради. Так що ніхто з однодумців нікуди не зник, всі при справах, вчаться, отримують досвід. Вони були і залишаються нашою командою.
В останньому дослідженні групи «Рейтинг» соціологи несподівано заміряли вас і вашу партію. Це ви замовляли?
У тому дослідженні Смешко має 8%, для мене взагалі ця соціологія є незрозумілою. Зараз нема електорального циклу, я не заявляв про якісь свої амбіції… Логічно припустити, що після того, як закрились канали Медведчука, а рейтинг «Нашого» зріс, вони почали, окрім ОПЗЖ, моніторити всіх інших.
Але видається так, що Банкова таким чином вирощує з вас альтернативу ОПЗЖ.
А чому з мене? Логічніше було б з Бойка та Льовочкіна. Я не здивуюся, якщо зараз заборонять ОПЗЖ, аби вони з неї вийшли.
Раніше, наскільки я розумію, ви були в непоганих стосунках зі одіозним блогером Анатолієм Шарієм, який згодом створив іменну партію і наразі є молодшим партнером ОПЗЖ.
А це відповідь на питання, чому Анатолій зі своєю партією висунувся на парламентських виборах за місяць до них. Партії Опоблок якраз і не вистачило тих відсотків, що він взяв. Вочевидь, це і була його справжня задача. Хоча ми, дійсно, були з Шарієм в перемовинах, що він увійде до нашого списку.
Вважаєте, його партію можуть заборонити, враховуючи відкриту справу через держзраду?
Шарія оголосили у розшук. За ідеєю, зараз Іспанія має його передати до Литви, де він отримав статус біженця. А що заважає Литві його видати Україні? У нього два варіанти – або бути виданим сюди, або поїхати до Росії. Подивимось, що він обере. І якщо він виїде в Росію, то як гадаєте – яке рішення РНБО буде щодо його партії?
Ви будете продовжувати запрошувати Шарія у ваші ефіри, враховуючи, в чому його звинувачують?
Юридичних підстав забороняти це нема. Так, може бути рішення РНБО про закриття «Нашого», але якось дивно закривати за нібито просування проросійських наративів телеканал, який опосередковано належить людині, що знаходиться під російськими санкціями.
До речі, що за бізнес у вас був в Росії, щодо якого були накладені санкції?
В мене ніколи не було ані бізнесу, ані банківських рахунків в Росії. У компанії батька були рахунки в Словаччині, Чехії, Австрії, Арабських Еміратах та в Росії. Те, що було на рахунках в РФ, повністю заморожене у зв’язку з тим, що нібито мій батько фінансував тероризм.
Де фінансував? На території Росії?
Не знаю. В Росії нам відключили систему «клієнт-банк», а ці гроші я міг використати на свою виборчу кампанію і ні з ким не об’єднуватись.
Який у вас наразі залишився бізнес?
Я керую заводом «Рапід» – одним з найсучасніших комбінатів в Європі. Ми робимо енергоефективні екологічні будинки за німецькою технологією. Працюємо на експорт, бо Петро Олексійович навчив нас заробляти гроші за межами країни. Бо щодо того, що ми заробляли всередині країни, були постійні «маски-шоу». І я йому за це, до речі, вдячний: в Європі набагато вища рентабельність продукції, яку ми виробляємо. Хоча ми дуже довго виходили на європейський ринок, бо він добре захищений.
«Коли Кернес помер, у Добкіна і у мене шанси були вищими, ніж у Терехова…»
Восени в вашому рідному Харкові будуть вибори мера…
Я вважаю, що вибори мали бути навесні, але необхідний пакет документів просто не спрямували у Верховну Раду. Зараз відповідні рішення міськрадою про призупинення повноважень Кернеса через його смерть прийняті, але далі може початись футбол – Рада просто може ці вибори не призначати.
Тобто монобільшість влаштовує нинішній в.о. мера Ігор Терехов?
Оскільки нема кримінальних справ за несвоєчасну подачу документів в Раду, мабуть, влаштовує. Іншої відповіді я знайти не можу. Рівень впізнаваності Терехова не дозволяв йому виграти вибори навесні. Коли ж він виконує обов’язки мера, має адміністративний ресурс та може користуватись грошима платників податків, подаючи це як свою перемогу, то його шанси будуть вищими. Зараз в Харкові всюди Терехов висить. Добкін спробував – знайшов нещасних 30 бордів. За рахунок того, що інерцію, яка дісталася від Кернеса, можна видавати за свої здобутки, шанси Терехова ростуть.
Ви самі будете балотуватися?
Я дуже люблю своє місто, але те, що я хочу змінити в країні, змінюється не в Харкові, а в Києві.
Ви кажете, що Терехов присвоює собі перемоги Кернеса, але ми всі бачили дивний ролик Добкіна, де він ледь не наступником Кернеса себе позиціонує. Хоча останнім часом у них були не найтепліші стосунки.
Міша не може бути наступником Кернеса, бо він сам був мером, а Кернес – секретарем міськради. І ми всі працювали в одній команді. Мені, до речі, зараз повністю зрозуміла Харківська міськрада, бо вона змінилась десь лише на 30%. Всі інші – це вихідці з Партії регіонів.
Добкін може скористатись ностальгією харків’ян за тими часами?
Коли Кернес помер, ми робили соціологію: і у Добкіна, і у мене шанси були набагато вищими, ніж у Терехова. Але в останнього зараз ресурси всього міста, і до осені ситуація може змінитись. Кернес був дуже стратегічною людиною: наприклад, про зоопарк, який цього року буде добудований, йшлося п’ять років. Робився проєкт, люди їздили по всьому світу, збирали кращі ідеї – і Гена цим жив. Він був таким центром прийняття рішень: якщо відбувалися якісь елітарні конфлікти, він був мірилом справедливості, за яким було останнє слово. Харків дуже сильно втратив зі смертю Кернеса, і цей дисбаланс може сильно загальмувати ті позитивні зміни, що він заклав. Мені категорично не подобається те, що зараз відбувається в місті, – протистояння Добкіна та Терехова, які з’ясовують, хто був ближчим до Кернеса і хто кого зрадив.
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0