Марк Фейгін: Роман Сущенко має шанс на обмін і звільнення попри свою впертість

4 червня українському журналісту Роману Сущенку, який майже два роки утримується за ґратами у Росії, виголошено вирок – 12 років суворого режиму. Романа затримали 30 вересня 2016 року у Москві. Цього дня Сущенко приїхав до РФ з приватною метою, для цього оформив відпустку. Російські правозахисники Громадської наглядової комісії повідомили 2 жовтня, що випадково виявили Сущенка в камері карантинного відділення Лефортовської в'язниці. До 3 жовтня ні рідні, ні колеги не мали жодної офіційної інформації від російської сторони про місцезнаходження Романа, а про те, що журналіста звинувачують у шпіонажі їм стало відомо з повідомлень російських ЗМІ.

У жовтні Лефортівський суд Москви арештував Сущенка, з тих пір журналіст перебуває за ґратами.

У ФСБ українського журналіста оголосили «кадровим співробітником української розвідки». Проти Сущенка відкрили справу за ст. 276 КК РФ «шпіонаж» нібито за те, що він «збирав свідчення про діяльність російських збройних сил», за що журналісту загрожувало від 10 до 20 років тюрми.

У своєму «останньому слові» на засіданні Московського міського суду 28 травня Сущенко не визнав вину і попросив винести йому виправдувальний вирок.

Захисник Сущенка Марк Фейгін з самого початку не розраховував виграти справу через її політичний характер. Фейгін подав скаргу на вирок Сущенку, проте, за його словами, чекати розгляду справи у Верховному суді РФ, скоріш за все, треба буде ще мінімум півроку.

Найоптимальніший варіант для Сущенка – обмін. За словами Фейгіна, у Романа є шанси вийти на свободу. Щоправда, вони залежать лише від президента Росії Путіна.

В інтерв’ю «Главкому» Марк Фейгін розповів про те, як Роман сприйняв вирок, озвучив майбутній план дій та окреслив ставлення Путіна до справи українського журналіста.

Захисник Сущенка Марк Фейгін з самого початку не розраховував виграти справу через її політичний характер

Ви спілкувалися з Романом після винесення вироку?

Так, 4 червня розмовляв з ним у суді до і після оголошення вироку. Ми звичайно обговорювали ділові питання, не займалися сентиментальними розмовами, обговорювали  те, як будемо подавати скаргу, діяти в період, коли є невизначеність щодо перспектив обміну. Почуває він себе, як і раніше, добре, якщо говорити про фізичне здоров'я, та й настрій у нього хороший. Він цілком очікував такого результату, ніяких ілюзій не мав, знав про цей вирок заздалегідь. Дали йому 12 років, могли дати 14, могли й 20. Боротьба триває, він до цього готовий. Я буду зустрічатися з українським консулом Москаленком, і сказав йому, щоб він написав свою скаргу, адже нам на руки вирок так і не дали, були зачитані тільки вступна та резолютивна частина. Як тільки він подасть свою скаргу, я одночасно подам свою.

Скільки триватиме розгляд апеляції?

Дається 10 днів, щоб оскаржити вирок першої інстанції. Давайте подивимося як було в інших справах українських політв'язнів. Яке діло ви не візьмете (Сенцова, Кольченка, Карпюка, Клиха) до Верховного суду справа доходить десь за півроку. Графік  суду на кілька місяців вперед вже зверстаний, тому скоріше за все піде на це півроку. Можна очікувати до осені призначення дати, розгляду скарги.

У разі відхилення скарги який план?

Я думаю, що в Європейський суд з прав людини будемо звертатися, але нагадаю, що в ЄСПЛ можна звертатися тільки після програшу справи у Верховному суді, після апеляційного розгляду. Дійсно після набрання рішенням законної сили протягом шести місяців у нас є така можливість, і швидше за все ми подамо скаргу. Однак не забувайте, що перспективи розгляду справи в ЄСПЛ - це 5-7 років. Мені все-таки здається, що ми докладемо зусиль, аби домогтися звільнення Романа не довгим процесуальним шляхом, а шляхом політичних переговорів. Вважаю, тут перспективи куди вищі.

Коли буде вирішене питання про етапування Сущенка?

До апеляційної інстанції нікуди його за законом не можуть етапувати. Він ще не вважається остаточно засудженим з тієї простої причини, що рішення не вступило в законну силу. Він чекатиме апеляції у Лефортово. Поки що він не відбуває покарання.

Зараз багато говорять про можливий обмін. Ви заявляли, що Романа можуть відвідати працівники ФСБ і зробити йому пропозицію. Якого плану пропозицію?

Подібне відбувалося з Ільмі Умеровим, якого я захищав в Криму, проте він не сидів за ґратами. Вони можуть запропонувати йому написати відмову від апеляційної скарги і, таким чином, прискорити вступ в законну силу вироку, що дає можливість застосувати щодо Романа Сущенка відповідний указ Путіна про помилування. Звичайно, у разі прохання про помилування. Швидше за все таке може бути. Тоді Роман порадиться зі мною, якщо буде така можливість, то і з консулом, як скласти документи, і відповідно зробить це. Це у разі домовленості про обмін. Проте я не знаю, чи відбудеться така домовленість. На мою думку, це було б логічно у нинішній ситуації.

На відміну від «справи Савченко» «справа Сущенка» менш гучна, про неї менше інформації у ЗМІ. Це допомогло уникнути суворішого покарання чи навпаки погіршило ситуацію?

Наприклад, про «справу Сенцова» говорять багато, його підтримують, особливо творча інтелігенція Тобто не можна сказати, що справа не позбавлена уваги, але віз і нині там, розумієте? Її за масштабом зараз можна порівняти зі справою Савченко, але поки публічні механізми не до кінця працюють.

У «справі Сущенка» я запропонував таку тактику – впливати, перш за все, треба на тих, хто ухвалює  рішення. Не стільки на громадську думку, бо у випадку з Романом справа закрита, там є держтаємниця. Якби не було цього обмеження, то можливо вона була б більш публічною, все-таки журналіст - це суспільно важлива професія, до того ж він працював у Парижі, є представником інформаційної агенції «Укрінформ».  Тому ми орієнтувалися на листи, звернення до перших осіб  США,  Франції, Німеччини... Застосовувалась тактика переконування керівників країн-посередників у конфлікті між Росією і Україною. Ми апелювали і до США, і до європейських країн, тому про Романа Сущенка знають там, де ухвалюються рішення.

Я хочу відзначити ще одну річ. Багато хто не дуже розуміє, чим відрізняється «справа Сущенка» від інших справ українських політв’язнів. Вона має особливість. Роман не визнав свою провину. Всюди українські громадяни визнавали провину. Ну, зрозуміло, що це робилося під тиском, погрозами, але провину вони визнавали і йшли на угоду зі слідством. З цієї точки зору, справа Романа особлива: він не визнав провину, проте має шанс на обмін і звільнення попри свою впертість. Ось це вирізняє його справу.

Які обмеження відчуваєте в тому, що ви вже захисник «на громадських засадах», а не адвокат?

Я його зараз захищаю як захисник за статтею 49 Кримінально-процесуального кодексу РФ. Крім професійного адвоката Роман має право залучити «інших осіб». Це можуть бути родичі, законні представники, представники держави. Я маю всі повноваження професійного захисника і до Верховного Суду зможу представляти його інтереси, оскільки допущений судом у цій функції.

Позбавлення мене статусу - це переслідування, пов'язане зі «справою Сущенка» і з іншими справами, з моєю політичної позицією, з тим, що я проти війни з Україною, окупації Криму. Наївно було б думати, що за три твіти опубліковані мною, де я лаюся на адресу кремлівських блогерів (між Фейгіним і блогером Шарієм триває конфлікт, що розпочався з публічних звинувачень у педофілії: адвокат стверджував, що блогера притягували до відповідальності за педофілію. Після довгих з’ясовувань і тяганини Хамовницький суд Москви виніс рішення на користь Шарія, а Фейгіна змусив вибачитись.24 квітня цього року Фейгін заявив про втрату адвокатського статусу, у тому числі, і через конфлікт з Шарієм – «Главком»), мене б позбавили адвокатського статусу. Фактично це було зроблено для того, щоб відсторонити мене від «справи Сущенка».

В кінці червня у мене мабуть вже буде суд. Я спробую повернути собі статус.

Проте якщо я не зможу повернути статус, то буду безумовно обмежений у можливості допомоги Роману на наступних етапах. Ну, наприклад якщо його не обміняють, якщо наприклад Верховний суд ухвалить рішення його відправити в колонію, то в колонії я, можливо, не зможу відвідувати його. Адвокат може без обмежень відвідувати, а я, як «інші особи», не зможу.

Нагадаю, у мене в Україні є адвокатський статус, хоча він нічим не допомагає в Росії, там треба пройти багато різних процедур, щоб легалізувати цей статус у Росії.

Чи збирається Роман голодувати, як Сенцов та Кольченко?

Роман швидше за все не буде цього робити, хоча він підтримує Сенцова і переживає за нього, проте вважає, що все-таки голодування дуже шкодить здоров'ю. Біда голодування в тому, що воно обмежене за часом. Ви не можете голодувати рік. Терміну голодування не достатньо для ухвалення будь-яких доленосних рішень, навіть для ефективного тиску на російську владу. Та й самі вимоги Олега Сенцова щодо звільнення всіх 64 українських політичних в'язнів не будуть виконані, тому що російська влада нечутлива до такого роду актів. Якщо навіть Сущенко приєднається до голодування, це нічого не змінить, розумієте?

З ким із українських політиків або чиновників спілкувалися щодо «справи Сущенка»?

Це високопосадовці, ви всіх їх прекрасно знаєте. Вчора, наприклад, листувався з першим віце-спікером українського парламенту Іриною Геращенко. Але важливо розуміти, що переговори про обмін Романа будуть вести тільки двоє людей - Путін і Порошенко. Домовитися остаточно можуть тільки ці двоє людей,  за певних обставин. Без міжнародних посередників, без публічної уваги це неможливо. Треба створити передумову для такої розмови між Путіним і Порошенком. І головною перешкодою є Москва, а не Київ. Київ б усіх поміняв. Путін нічого не збирається робити без інтересу, самі по собі люди йому не цікаві, цікаво ще що-небудь.

На вашу думку у Путіна є якесь особливе ставлення до справи Романа Сущенка?

Важко сказати нині. Путін досить скупий на коментарі. Сенцов і Савченко швидше за все тут винятки. Можливо, Путін ставиться до Романа дещо особливо, тому що Роман бачив його в Парижі, під час Нормандського формату (чотиристоронні зустрічі (Україна—Німеччина—Франція—Росія) щодо вирішення збройного конфлікту на сході України 2014-2017 років – «Главком») і начебто ставив йому запитання. Тому він знає, хто такий Роман.

Однак про це ставлення ми дізнаємося тільки в тому випадку, якщо він його обміняє. 10-річний син Романа писав Путіну, Пєсков коментував, тому до Путіна точно щось дійшло.

Юлія Тунік, «Главком»

Читайте також: Роман Сущенко. 12 років суворого режиму