Митрополит Луганський і Алчевський Митрофан: На засіданні з Путіним представників УПЦ МП не було

Тиждень тому у Москві відбувся Архієрейський Собор Російської православної церкви, у якому брали участь три десятки єпископів Української православної церкви Московського патріархату. Головним досягненням УПЦ МП називає нібито укріплення своєї самостійності: Собор визначив Київ – центром цієї церкви. Окрім того за рішенням Собору, який відреагував на лист Патріарха УПЦ КП Філарета, була утворена комісія для спілкування з Київським патріархатом, «з тими, хто відокремився від церковного спілкування» на початку 90-х років минулого століття.

Одним із членів цієї комісії з боку Московського патріархату став митрополит Луганський і Алчевський, член Священного Синоду УПЦ МП Митрофан (Юрчук). В інтерв’ю «Главкому» владика заперечив гіпотезу, що насправді Москва урізала права УПЦ після зміни статуту РПЦ, та розповів, як у Московському патріархаті розцінюють широко відомий лист Патріарха Філарета.

Архієрейський Собор

Наскільки вдалим для Української православної церкви можна назвати результати Архієрейського Собору, який відбувся у Москві?

Ми оцінюємо Собор позитивно, його результати вважаємо успішними. Був уточнений існуючий статус нашої церкви, до статуту РПЦ була внесена нова глава про УПЦ, у якій була нарешті зібрана розрізнена інформація про права і можливості нашої церкви. Тобто все було розставлено по своїх місцях. Ну і звичайно, був взятий до уваги скандальний лист Філарета (Патріарха УПЦ КП, - «Главком»). І в принципі члени Собору прихильно були налаштовані на початок якогось діалогу, пошуку шляхів для примирення, подолання цього розколу.

Так! Кажуть, що там нібито обмежили самостійність церкви. Нічого не обмежили. Все залишилося як воно було в житті, як це було передбачено і Томосом Патріарха Олексія II і рішенням Архієрейського Собору. Все залишилося в силі, нічого не змінилося.

Статут УПЦ МП затверджувався раніше Собором помісної церкви, тепер обов’язкове узгодження Москвою. Також ім’я предстоятеля московської церкви тепер обов’язково слід поминати у церквах УПЦ…

…Я не хочу з вами зараз вести розмову на тему тих пліток, які зараз ведуться некомпетентними людьми у всіх цих питаннях. Якщо ви хочете поговорити про статус церкви, то поспілкуйтеся з юристом, який все покаже і розповість. У нас зараз стільки «доброзичливців», які шукають будь-яку можливість, щоб дискредитувати і показати, що наша церква знаходиться в такому безправному становищі. Господи! Ви ж краще за мене знаєте всі ці нюанси, розмови, листи…

У Верховній Раді законотворці готуються ухвалити закон про статус релігійних організацій, який передбачає обмеження для церкви, центр якої знаходиться у країні-агресорі. Той факт, що згідно з останніми змінами центром УПЦ названо Київ, якось убезпечує від можливих санкцій, які можуть запровадити проти УПЦ МП?

Знаєте, якщо є налаштовані люди нашу церкву знищити, дискредитувати, то, звичайно, для цих людей ніякі зміни статутів ролі не зіграють. Є мета, до якої будуть прагнути всіма способами. Мета – знищити нашу церкву

Ви увійшли до комісії для переговорів «з тими, хто відокремився від церковного спілкування», яку заснував Собор РПЦ. Які шляхи для домовленостей з УПЦ КП бачите зараз, враховуючи багаторічний безрезультатний досвід?

Поки важко про це говорити. Потрібно хоча б зустрітися і дізнатися їх позицію і викласти одне одному бачення ситуації. Наскільки можливий пошук компромісу? Також складне питання, адже стільки часу в переговорах пройшло, дуже тривалий час ми перебували в конфронтації з ними, чи то, вірніше, вони з нами. З їх вини ці переговори не тривали.

Комісія Московського патріархату для ведення переговорів «з тими, хто відокремився від церковного спілкування» затверджена Собором РПЦ у такому складі:

Заява Патріарха Філарета про те, що не слід чекати від УПЦ КП якогось покаяння не змінює бажання Московського патріархату вести діалог?

Наша позиція така, що все одно треба зустрічатися і розмовляти. Подивимося, чи варто зустрічі проводити, чи будуть якісь позитивні результати.

Щодо листа Патріарха Філарета до Кирила. Чи дійсно Московський патріархат попросив його писати?

Я чув багато версій. Мені здається, що людині і всім нам Господь суддя... Кожен з нас має постати на суд Божий підготовленим. Думаю, що той вантаж церковних заборон і анафема на Філарета звичайно ж грають свою роль. Хоч він там і відмовлявся, мовляв, вона (анафема) нічого не означає. Думаю, що все-таки щось живе в ньому є, якийсь голос Божий. Людина повинна постати перед Богом, залишивши ось цей тягар. На мій погляд, лист – це була таки його ініціатива. Але знаючи настрої в Київському патріархаті, як розвиваються там події і які там групи існують, а вони по-різному бачать долю цієї структури після відходу Філарета, то, гадаю, на нього чинився тиск. Патріарх Кирило сам сказав після прес-конференції Філарета, що нічого іншого він (Філарет) сказати не міг. Перебуваючи в такому оточенні, в таких обставинах, звичайно ж, він змушений був якимось чином виправдовуватися.

Хто ж, по-вашому, конструктивне крило в Київському патріархаті із ким можна вести перемовини?

Я зараз не хочу говорити про якісь персоналії. Я давно ні з ким з них не зустрічався. Але є там люди, з якими можна вести якусь розмову. Я сам перебуваю вже чотири в Луганську роки в стані ось цієї війни. І що я можу, де я можу з ким зустрічатися там? З ким і про що говорити? Ми думаємо, як нам тут вижити.

Яка ситуація нині в місті, особливо після зміни влади у так званій «ЛНР»?

Йдуть свої якісь ігри. Загалом обстановка зараз спокійна. Нічого не видно: ні військових, ні бронетехніки.

Так звана влада якось намагається співпрацювати з церквою, домовлятися?

Вони намагаються якимось чином з нами контактувати. Але я уникаю цих контактів, тому що я знаю, наскільки це сприймається жорстко в Києві. І потім, це дає тільки привід нас звинувачувати в тому, що ми співпрацюємо з тією владою (мова про ватажків «ЛНР»). Тому я намагаюся на рівні витягнутої руки від них триматися. Хоча мене там вже викрили (у Києві), внесли до «Миротворця» і звинуватили у всіх смертних гріхах.

Є думка, що цей виток напруги між УПЦ КП і УПЦ МП виник в результаті внутрішньої боротьби у середині Московського патріархату між митрополитом Іларіоном (Алфеєвим), який нібито був посередником у діалозі між Москвою і патріархом Філаретом, і архієреєм Тихоном Єгор'євським, з іншого боку. Це відповідає реальному стану речей?

Я дивуюся вашим якимось відомостями. Я про це нічого не знаю. Може, ви мені розповісте?! Я вперше чую про це.

Але ж ви є членом Синоду УПЦ МП, тепер і членом переговорної комісії.

Ми на синоді такі питання не розглядаємо, це нас не стосується.

Президент Росії Володимир Путін чи не вперше відвідав засідання Архієрейського Собору РПЦ. Що це означає для вас?

Для нас? Багато хто не брав участь в цій зустрічі. Українські архієреї навіть не знали, про що там йшла мова і про що там домовлялися. Він як глава держави, мабуть, зацікавлений в якомусь спілкуванні з ієрархією і Російською православною церквою. На тому засіданні, де була зустріч російських архієреїв з Путіним, ми не були, тобто нікого з представників України не було. Це була зустріч з єпископатом російської православної церкви, але не з нами.

Михайло Глуховський, «Главком»

Читайте також: Православні сенсації. Як московські попи «дали незалежність» українській церкві