Лист Філарета і рішення Синоду РПЦ – церковна дипломатія чи шулерство?
Російська православна церква визнала незалежність Української православної церкви. Новини з гучними заголовками 30 листопада розлетілися українськими медіа і викликали бурхливе обговорення. Коли ж усі докопалися до суті цієї «незалежності» виявилося, що на Архієрейському соборі РПЦ, який відбувається у Москві, ухвалено чисто формальне рішення про зміну статуту РПЦ. Воно передбачає створення окремої глави в документі під назвою «Українська православна церква», у якій зазначено що її центр управління у Києві.
До того ж ввечері цього ж дня з’явилося повідомлення про лист патріарха УПЦ КП Філарета до патріарха РПЦ Кирила, який російські і проросійські ЗМІ в Україні охрестили «покаянням і проханням прощення за розкол». Мова про події, що сталися у єдиній церкві чверть століття тому і передували нібито рішенню РПЦ про «незалежність» Київської митрополії від Москви.
Що ж насправді відбулося у Москві, які наслідки для України нестимуть зміни до статуту РПЦ і що означає лист Патріарха Філарета?
Глибока осінь. Москва
У столиці Росії у кафедральному соборі Христа Спасителя з 29 листопада до 2 грудня проходить Архієрейський Собор Російської православної церкви, присвячений 100-річному ювілею відновлення патріаршества у РПЦ. Оскільки в Україні є православна церква Московського патріархату, на Собор були запрошені і її представники. Проте доїхали до російської столиці не всі. В урочистостях взяли участь близько 30 єпископів УПЦ МП, які становлять половину запрошених. Українська тема, як показав подальший розвиток подій, була найголовнішою на ювілейному соборі.
Іоасаф Кіровоградський, Амвросій Чернігівський, Філарет Львівський, Пітірим Миколаївський, Никодим Житомирський, Арсеній Святогірський, Анатолій Сарненський, Агапіт Могилів-Подільський, Марк Хустський, Лазар Сімферопольський, Августин Білоцерківський, Сімеон Вінницький, Єфрем Криворізький, Іларіон Донецький, митрополит Іларіонон (Алфеєв), Митрофан Луганський, Владика Іона, Владика Клімент, Блаженнійший Онуфрій, Платон Керченський, Іріней Дніпропетровський, Сергій Тернопыльський, архімандрит Віктор Коцаба і Олексій (Шпаков) Вознесенський.
У перший день чотириденного засідання Собору Київський митрополит Онуфрій попросив розглянути питання внесення змін до статуту РПЦ, який би підкреслив «особливий статус» УПЦ. «Пропозиція Блаженнішого була підтримана Собором одноголосно! Статус незалежності та самостійності УПЦ з центром управління в Києві був підкреслений та закріплений окремою главою в Статуті РПЦ!», - написав на своїй сторінці у Facebook глава юридичного відділу УПЦ, отець Олександр Бахов.
Однак чи дійсно зміни до статуту збільшили самостійність УПЦ?
До останнього часу про УПЦ йшлося у пункті 18 глави XI статуту РПЦ під назвою «Самоуправління церков».
«Українська Православна Церква є самокерованою з правами широкої автономії. У своєму житті і діяльності вона керується Томосом Патріарха Московського і всієї Русі 1990 року і Статутом Української Православної Церкви, який затверджується її Предстоятелем та схвалюється Патріархом Московським і всієї Русі», - йшлося в тексті документу.
За рішенням Собору була створена глава X статуту із назвою «Українська православна церква». А пункт 18 попередньої редакції статуту із невеличкими змінами був перенесений до глави X статуту і викладений у такій редакції:
«Українській Православній Церкві надано незалежність і самостійність в її управлінні відповідно до Ухвали Архієрейського Собору Руської Православної Церкви 25-27 жовтня 1990 року «Про Українську Православну Церкву (пункт 2)... УПЦ керується Ухвалою Архієрейського Собору Руської Православної Церкви 1990 року «Про Українську Православну Церкву», Грамотою Патріарха Московського і всієї Русі 1990 року і Статутом УПЦ, який затверджується її Предстоятелем та схвалюється Патріархом Московським і всієї Русі (пункт 3)… Центр управління УПЦ знаходиться у місті Києві (пункт 4)», - йдеться в документі.
Якщо придивитися, то ухвалені на Соборі зміни, на перший погляд, не несуть суттєвих змін, окрім того, що РПЦ підкреслила в статуті, що центр управління УПЦ знаходиться у Києві. «Цей запис, ймовірно, було зроблено, щоб формально убезпечити УПЦ від дії закону про «церкви з центром в країні-агресора», проект якого розглядається в парламенті України. Однак інші пункти рішення Собору слабо корелюють з цією поправкою», - до такого висновку прийшов протоієрей РПЦ Андрій Кураєв, який ретельно проаналізував документ. Він наголошує не на збільшенні, а на зменшенні повноважень Київської митрополії. На доказ своїх слів Кураєв посилається на пункт 3 глави X оновленого статуту РПЦ: «Ніколи раніше РПЦ не мала схвалювати статут УПЦ. Статут УПЦ каже, що він затверджується Собором УПЦ, і все. Тепер необхідно обов'язково отримувати схвалення в Москві. При цьому виникає природне запитання: якщо центр управління УПЦ знаходиться в Києві, як на цьому наполягає митрополит Онуфрій, підтриманий Архієрейським Собором РПЦ, чому статут УПЦ повинен проходити процедуру схвалення в Москві?». Окрім того, Кураєв акцентує увагу на новій вимозі статуту РПЦ, яка зобов’язує поминати ім’я Предстоятеля УПЦ після імені Патріарха Московського і всієї Русі. «Цей пункт, мабуть, внесений самим патріархом Кирилом, який болісно сприймає своє незгадування в цілому ряді храмів УПЦ», - вважає Андрій Кураєв.
На думку митрополита Переяслав-Хмельницького і Вишневського УПЦ МП Олександра Драбинка, РПЦ пішла на те, щоби змінити статут, аби захистити Московську митрополію в Україні від тиску української влади. «У нас лежить законопроект, якого дуже боїться Українська православна церква (МП). Проект закону передбачає санкції проти релігійної організації, центр якої знаходиться у державі-агресорі (мається на увазі, зокрема, законопроект № 5309 «Про особливий статус релігійних організацій, керівні центри яких знаходяться в державі, яка визнана Верховною Радою України державою-агресором» - «Главком»), - каже митрополит УПЦ і припускає, що це ніяк не вплине на суть законопроекту, текст якого законодавець завжди може підправити відповідно до нових реалій. «І що, вони скликатимуть новий собор для нових змін до статуту РПЦ?», - риторично запитує митрополит Олександр.
Лист, покаяння чи
Загадкою залишався лист Київського патріарха Філарета до Кирила. Інформація про це послання з’явилася 30 листопада увечері після того, як Собор РПЦ нібито підкреслив незалежність УПЦ МП. У листі, зокрема йдеться про те, що патріарх Філарет просить Кирила «прийняти належні рішення, завдяки котрим буде покладено край існуючому протистоянню.
«Пусть же приблизится день, корда по слову богослужения Пасхального торжества «друг друга обнимем; скажем: «Братья!» и ненавидящим нас, все простим ради воскресения. И я, как Ваш собрат и сослужитель, прошу прощения во всем, чем согрешил словом, делом и всеми моими чувствами, и так же от сердца искренне прощаю всем», - написав у листі Філарет.
Патріарх Філарет надіслав листа на адресу патріарха Кирила і єпископату РПЦ за два тижні до Архієрейського собору РПЦ, а саме 16 листопада. І, як тепер з’ясувалось, попросила його про таке звернення… сама РПЦ, яка начебто шукає шляхи відновлення діалогу із частиною українського православ’я. Тож за посередництва митрополита МП Іларіона Московський патріархат звернувся до Патріарха Філарета. «Безпосереднім предметом діалогу малося на увазі подолання всього комплексу проблем, які перешкоджають нормальному церковному спілкуванню між РПЦ і УПЦ КП, як це має бути між Помісними Церквами», ідеться в поясненні Київського патріархату мети резонансного листа. Однак ні про яке покаяння перед РПЦ ітися не може, кажуть в УПЦ КП. «Собор із задоволенням сприймає звернення як крок до подолання розколу і відновлення церковної спілкування з боку тих, хто колись відпав від єдності з канонічною Українською православною церквою», - наводять російські ЗМІ визначення собору «Про звернення колишнього митрополита Київського і всієї України Філарета». Він своїм рішенням створив спеціальну комісію для переговорів «з тими, хто відокремився від церковного спілкування».
Наша пісня гарна й…
У Київському патріархаті болісно відреагували на вчинок РПЦ, яка протрактувала лист Філарета як покаяння. Архієпископ Чернігівський і Нижинський УПЦ КП Євстратій (Зоря) каже, що лист Патріарха мав би послужити підставою «на Соборі РПЦ відновити можливість молитовного єднання». «На жаль, цю можливість Собор відкинув», - резюмує Зоря. Він спростовує московське трактування листа про те, що нібито патріарх покаявся перед РПЦ. «Патріарх не має приводу «каятися перед РПЦ», бо він не винний ні в чому з того, в чому його винуватять. А прощати і просити прощення ОСОБИСТО - обов‘язок кожного християнина», - написав Зоря у Facebook.
Наступного дня після повідомлення про лист сам його автор патріарх Філарет скликав прес-конференцію. «Ніякого покаяння в тому, що я обрав шлях автокефалії не було, немає і не буде ніколи. В цьому каятися я не буду, бо Бог дав нам державу. А якщо так, то у ній повинна бути автокефальна православна церква», - переконаний лідер українського православ’я. «У нас була можливість після революції гідності взяти свобідно Києво-Печерську лавру. Але ми відмовилися, бо наша позиція – мати дружню позицію з УПЦ МП. Ми хочемо бути не ворогами, а братами, тоді об’єднатися легше», - додав Філарет, пояснюючи, що віряни переходять до Київського патріархату зокрема через позицію УПЦ МП не вшановувати загиблих героїв у російсько-українському збройному конфлікті. На слова українського Патріарха гостро відреагував заступник голови відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ МП Микола Данилевич. «Ми хочемо жити в мирі з УПЦ МП, але ми будемо й далі захоплювати їхні храми. Така суть сказаного Філаретом на прес-конференції, правда іншими словами, але суть така ж. Парадокс. Абсурд. Прикро», - так представник московської церкви в Україні прокоментував заяви Філарета на своїй сторінці у Facebook.
«Відповідь Собору РПЦ на лист Філарета не надала якогось суттєвого поштовху до церковного єднання в Україні», - вважає протоієрей УПЦ МП Андрій Дудченко. Про це він заявив в коментарі «Главкому». «Ви знаєте, що була створена комісія, але якими будуть її результати, і чи вони взагалі будуть, невідомо», - каже він.
І справді. Зміни до статуту РПЦ не знімають питання підпорядкованості митрополита Онуфрія рішенням синоду РПЦ. Окрім того УПЦ як лишалася Київською митрополією Московського патріархату, так і лишається. «Рішення Помісного і Архієрейського Соборів є обов'язковими для Української Православної Церкви» як і для всіх помісних церков, митрополії яких підпорядковуються Москві. Про це ідеться в офіційних документах РПЦ.
«З одного боку, Москва зробила вигляд, що повернула Києву відібране після 1990 року, присвятивши УПЦ навіть окрему главу в своєму Статуті, з іншого боку, у рішенні явно читається «Дамо хохлам подумати, що центр прийняття рішень типу у них в Києві». Нагадаю, приймалося це рішення в Москві», ідеться в статті відомого релігійного сайту РІСУ.
Джерела «Главкома» в УПЦ МП також висувають версію, що скандал із вкиданням листа Філарета у медіа пов’язаний із внутрішньою боротьбою в Московському патріархаті за майбутній «престол». Її ведуть митрополит Іларіонон (Алфеєв), який нібито був посередником у перемовинах з Філаретом, і архієрей Тихон (Шевкунов) Єгоріївський, який свого часу долучився до примирення Московським патріархатом і зарубіжною РПЦ.
Якщо Тихон вже має для себе аргумент для подальшого просування у предстоятелі, то Іларіон його хоче здобути, чудовим приводом до чого було би примирення Московської церкви з УПЦ КП. Але палиці в колеса встромив заступник голови Відділу внутрішніх церковних зв’язків Московського патріархату, протоієрей Микола Балашов, вкинувши інформацію про лист Філарета в негативному світлі, лише з окремими цитатами предстоятеля УПЦ КП, які розтиражували насамперед російські ЗМІ.
Михайло Глуховський, «Главком»
Коментарі — 0