Тарас Чорновіл: Кравченка могли вивести з гри, щоб він не почав говорити про свої взаємини з Ющенком

Як і 11 років тому, «справа Гонгадзе» залишається дієвою політичною технологією. Свого часу образ талановитого журналіста підняла на свої прапори опозиція, що домагалася відставки Кучми, зараз цією справою маніпулює в своїх цілях діюча влада. Але через ці роки зрозуміле одне – в розв’язанні одного з найбільш резонансних ребусів в історії незалежної України жодна влада не зацікавлена. І навіть арешт Олексія Пукача залишає більше запитань, аніж надає відповідей. В той час, як безпосередні виконавці вбивства вже знаходяться за гратами, персона замовників вбивства досі залишаються утаємниченими.

Тарас Чорновіл, що свого часу входив в одну з парламентських слідчих комісій щодо розслідування справи Гонгадзе та був активним учасником акції «Україна без Кучми», зараз дуже скептично дивиться на перспективи справедливого розслідування смерті журналіста, що свого часу сколихнула весь цивілізований світ. І нарікає, що з тих часів небагато що змінилося.

Як за ці 11 років змінилося ваше ставлення до справи Гонгадзе?

Щодо самої ситуації з Георгієм не змінилось ніяк. Коли людина незахищена настільки, що може стати жертвою владних рішень, коли державний апарат влади працює спочатку на знищення людини, а потім на те, щоб це приховати, це не викликає нічого, окрім обурення. А ось щодо супутніх обставин і того, що відбулося після (касетний скандал, «Україна без Кучми»), то тут багато було трансформацій, але ніхто не може сказати, що саме відбулося і хто на цьому заробив собі бонуси. Бо найгірше не те, що вбивством Гонгадзе хтось для себе щось вирішував, а те, що обуренням, яке потім піднялося, дехто скористався. Ось тут вже цинізм виходить на крайню точку.

Від цього не виграли ані сім’я Георгія, яка досі не може його поховати, тому що досі справа не закрита і не доведені всі обставини, ані нормальні політичні сили в Україні, тому що й після смерті Гонгадзе продовжувалось свавілля, ані люди, що не тільки не виграли від того, що ми підняли цю бурю, а навіть навпаки. Якщо раніше суспільство болісно реагувало навіть на невеликі факти зловживань, то після того шквалу інформації, особливо після «касетного скандалу», увійшло в ступор, який називають «привиканням». Тепер вже хто б що не казав, для людей всі політики погані, влада погана, і здивувати, обурити і викликати повне неприйняття якихось дій, здається, сьогодні просто неможливо. Ну, і врешті-решт від цього не виграла держава – той хиленький, кривенький, але все ж таки курс на Євросоюз і НАТО, який був при Кучмі, був похоронений абсолютно. Єдиний, хто виграв, – так це, очевидно, Росія та проросійські сили. В мене весь час виникають такі підозри, які з часом підживлюються різними деталями і дрібничками. А чи не було все це зрежисовано – провокування Кучми, вкидання записів, потім підштовхування до тих чи інших акцій вже після зникнення Георгія?

Янукович в своїй промові на День незалежності згадав справу Гонгадзе якраз в контексті зовнішніх провокацій, які були направлені на те, щоб зупинити розвиток країни. І фактично повторив думку Леоніда Кучми.

Кучма весь час натякав на спецслужби західних країн, хоча в приватних розмовах дуже завуальовано кидав погляд в бік Росії. Мені здається, що реальна можливість причетності спецслужб Росії в цій справі є висока. Але ніяких прямих доказів цього немає.

І зараз багато що повторюється. Слава Богу, всі живі, ніхто не вбитий, але простежується паралель між політичним використанням справи Гонгадзе і аналогічним використанням справи Тимошенко. Тоді влада зробила свавілля, вбивши людину, зараз влада, не маючи доказової бази, садить людину за грати. А далі все робиться по накрученій лінії – тоді можна було спрогнозувати, що ми вийдемо на Майдан, і зараз можна було чекати, що ті, кого садять, намагатимуться зробити цей процес максимально публічним. І це дуже добре ляже в русло необхідних тій же Росії кроків, що заблокують наше просування до Євросоюзу.

Так а ви згодні з думкою і Януковича, і Кучми, що справа Гонгадзе свого часу загальмувала розвиток України?

Загальмувало розвиток України те, що ми створили таку систему, за якої влада, керуючись своїми інтересами, вважає, що вона має право вбивати людей. Потім в нас вже іншого виходу не було – ми не могли не вийти на вулиці. Вони вбили Гонгадзе і вони несуть відповідальність – не Пукач, який не приймав персонально рішення про вбивство, і не Кравченко, що взагалі не знав, хто такий Гонгадзе. Тому перед тим, як казати про спецслужби, хай подивляться на себе – в будь-якому випадку вбивали Георгія не з розпоряджень керівника російської розвідки. Те ж саме стосується сьогоднішніх заяв, що справа Тимошенко гальмує розвиток. Хоча, звичайно, Тимошенко своїми заявами, що Україну не треба пускати в Європу, грає Путіну на руку так що дай Боже. Після цих її заяв в мене язик не повернеться виступити в її захист, бо це є абсолютно підло з її боку. Але при всьому тому – хто приймав рішення про ці масові арешти, хто віддавав справу в суд, не маючи достатньої доказової бази, хто дав суддю, який неспроможний вести процес, і привід Заходу думати, що це є політична розправа? Першопричиною і головними винуватцями і тоді, і зараз є люди у владі.

Якщо припустити, що за розкруткою справи Гонгадзе стояла Росія, то навряд чи там очікували, що образ Гонгадзе стане одним з чинників майбутньої Помаранчевої революції. Чи пов’язуєте ви ці події?

Я не бачу прямої прив’язки. Те, що окремі люди перекочували з комітету опору «За правду!» в «Пору», абсолютно нічого за собою не тягне. Майдан ніхто не очікував – раніше люди ще не були готові виходити на вулиці, а в 2004-му вже накипіло, вони зірвалися і вийшли. Але коли Ющенко пробує розказати, що його президентство іде від Гонгадзе, – це нещиро.

Чи вірите ви, що справу буде доведено до кінця, і ми почуємо справедливий вирок? І чи цікаве вже розслідування цієї справи Заходу?

Заходу, по-моєму, вже нічого не цікаво, і справа Тимошенко в тому числі. Просто вона стала публічною на Заході і просто так її «скинути» вже не можна. Європейці чекають від Януковича будь-яких найменших поступок, які були б достатні, щоб закрити вже очі на цю справу.

Що стосується справи Гонгадзе, то вона мала свого часу європейський розголос і приліпилася як певний бренд до України. Але цей бренд буде висіти до кінця, незалежно від того, розв’яжуть її чи ні, чи будуть знайдені справжні винуватці чи ні. Влада зробила вбивством Гонгадзе та всім, що його стосується, фактично «другий Чорнобиль». Чи доведуть цю справу до кінця? В мене є колосальна зневіра, і я оцінюю її по справі мого батька, яку знову закривають. Так і справу Гонгадзе покрутили, пошуміли, показали, що ми не тільки Юлю тримаємо, і почали тихенько гальмувати. Зараз, мені здається, у влади є колосальний інтерес знову звести все до Пукача, покійного Кравченка і тих кількох міліціонерів.

Навіщо влада взагалі зараз так підняла цю справу?

Є кілька варіантів їхньої логіки. Думаю, тут скомбіновано букет з кількох обставин. Все ж таки легітимізували плівки Мельниченка і могли їх масово використати, але потім багато хто став слухняніший, і більше їх використовувати не довелося. А може, і використали «втихую».

Ще один варіант – потиснули на Пінчука, а в основному – на Кучму. Зараз почався дивний процес «тупої ностальгії» – почали нудьгувати за Сталіним, за радянською владою та за тим же Кучмою. Люди дуже швидко забувають погане, а згадують хороше. Не тому що їм було краще жити, а тому що років було трішки менше і болячок також. І на тій ностальгії Кучма знову почав робити політичний імідж – давати коментарі, з’являтися на людях, і дехто заговорив, чому б Кучма знову не міг піти в президенти. Все це, звісно, дуже ілюзорно, але Кучму дуже залякали, він перестав коментувати політичні процеси і знову притих. Плюс показали світу, що притягли до відповідальності колишнього Президента.

Кучма – все ж таки не діючий політик, а ось пан Литвин – діючий. Наскільки серйозна загроза нависла над ним?

Про те, що щось зависло над Литвином, говорять тільки його персональні недруги. Він такий обережний, що не думаю, що йому щось буде загрожувати.

Пукач нібито назвав імена замовників вбивства. Але чи знає Пукач сам до кінця замовників, враховуючи, що він був останньою ланкою?

Думаю, він назвав ці імена, вони наробили шуму, і хто треба взяв це до уваги. Пукач міг знати тільки те, що при ньому безпосередньо говорилося. Що вирішувалося в вищих кабінетах, він знати не міг, тому про те, хто безпосередньо замовляв, можна робити тільки опосередковані висновки.

Фере, Дагаєв, Кравченко, Радзієвська… Багато з тих, хто тим чи іншим чином торкався справи Гонгадзе, загинули за дивних обставин. Чому Пукач дожив до сьогодні?

Цього не знаю. А ось Кравченка, думаю, прибрали через те, що він знав занадто багато і по всіх інших справах. Він був занадто на виду. Відносно того, хто саме його прибирав, ще можна було б сперечатися і мати якісь сумніви, якби після цього вся репресивна машина української влади, всі силові структури не були по команді кинути на одне завдання – доказати, що це самогубство. І Луценко, і Піскун, і Турчинов в один голос кричали, що це самогубство, і інша версія навіть не може розглядатись. І в мене складається таке враження, що Кравченко більше заважав Ющенку і його людям, аніж Кучмі. Те, що він знав про Кучму, було секретом Полішинеля. А ось про тандем Кравченко – Ющенко говорили мало. Відомо тільки, що вони були дуже близькими друзями і Ющенко говорив про Кравченка найпозитивніші речі. І по цілому ряду питань і справ в них було багато якихось взаємин. Я не здивуюсь, якщо Кравченка вивели з гри, щоб він про це не почав говорити. До того ж, якщо б Кравченко лишався біля Ющенка – нехай не при посаді, неформально, то що тоді було робити Луценку, Турчинову та всім іншим…

Тобто ви вважаєте, що до смерті Кравченка може бути причетна саме «помаранчева» влада?

Я припускаю, бо не маю жодного доказу. Кучма і його оточення в той момент не мали впливу ні на Луценка, ні на Турчинова, щоб ті завідомо неправильні речі говорили. По справі Чорновола теж дехто дивно зникає, дехто вмирає і теж є підозри, що неспроста. Очевидно, що практика ліквідації свідків існує, але на якому рівні, ким вона організовується та провокується, я сказати не можу.

Кравченко в якості основного винуватця по цій справі – це політичне рішення?

Безумовно, політичне.

Чи час віддати справу Гонгадзе міжнародним слідчим, бо українське правосуддя давно продемонструвало свою неспроможність об’єктивно розібратися в ній?

Міжнародні слідчі вже не дуже й хочуть займатись справою Гонгадзе. Вони втомились від нашої країни, наших процесів. До того ж цю справу важко підтягнути під якісь міжнародні норми, за якими її можна було б передати під компетенцію міжнародного трибуналу.

Гонгадзе - не єдиний загиблий чи зниклий журналіст в країні. Чи може в сучасній Україні повторитись його історія?

Ми ж досі не знаємо, хто де-факто був замовником вбивства Гонгадзе. Взаємопідстави СБУ та міліції, російський фактор, бажання насолити Кучмі, бажання усунути конкурента в приватному житті – всі ці версії озвучуються, але кінцевого мотиву ніхто не знає. Так само і зараз по кожному з цих напрямків може бути прийнято рішення прибрати людину, бо вона комусь заважає. Можуть прибрати журналіста, який пише «не ті речі», або дружина якого сподобалась якомусь високопосадовцю. Мотиви можуть бути абсолютно різні, але найстрашніше те, що високопосадовець вважає, що він може віддати комусь приказ вбити людину – оце страшне. І за ці роки, мені здається, нічого не зроблено для гарантій того, що цього більше не повториться.