Дмитро Бідюк: Будемо робити пакети із залишків кави, відходів виробництва спирту та цукру

Проект Сумського національного аграрного університету FoodBIOPack переміг у номінації Sustainability Award на конкурсі University Startup World Cup у Данії. Там цього року змагались проекти із майже 70 університетів з більш як 40 країн світу. Ідея українців полягає у виготовленні органічних, екологічно безпечних пакетів з полісахариду: вони з часом мають повністю замінити поліетиленові вироби. Принаймні так сподіваються українські вчені. Цікаво, що деякі пакети можна буде навіть їсти, за смаком вони схожі на локшину. У землі такі  пакети розкладатимуться не більш як місяць. Зараз учені працюють над вологостійким покриттям для пакетів. Упродовж року планують запустити масове виробництво.

До участі у міжнародному конкурсі сумський стартап вже ставав фіналістом Всеукраїнського фестивалю інновацій, який Міністерство освіти і науки проводило у травні 2018 року.

Автором проекту є Дмитро Бідюк. Він закінчив Харківський державний університет харчування та торгівлі у 2007 році за спеціальністю «Технологія харчування», потім пішов в аспірантуру та захистив дисертацію. Працював п’ять років у Харківському національному технічному університеті імені Василенка, а з 2015 року працює у Сумському національному аграрному університеті.

В інтерв’ю «Главкому» Дмитро розповів, як вдалося перемогти на конкурсі в Данії, в чому унікальність винаходу і коли ми побачимо екологічні пакети у наших супермаркетах.

Дмитре, звідки ця ідея – створити органічний пакет?

Все трапилось випадково. Ми з колегами працювали над розробкою технологій нових харчових продуктів. Розчин полісахаридів, який ми використовували у роботі, розлився на поверхню. Я не прибрав, а все залишив як є. Через добу побачив, що речовина застигла і утворилася плівка. Це був просто випадок. Потім помацав цю плівку, зрозумів, що вона міцна. Так народилася ідея зробити невеличкий пакетик. Того ж дня ми виготовили перший екземпляр. А вже через кілька днів вдалося зробити ще один – більший за розмірами. Так і почалося. Зараз працюємо над вдосконаленням цих виробів.

Коли говорять про екологічні пакети, то передусім йдеться про паперові вироби. А чи є у світі аналогічні спроби, подібні до тієї, яку зробили ви?

Аналоги є, але вони крохмальні, тобто розчиняються у воді. Є також пакети, створені на основі полівінілового спирту й інших речовин, але всі вони мають певні недоліки. Я не можу казати, що вони погані, а наш хороший, адже, крім недоліків, є й переваги. Наш кращий за одними показниками, інші – за іншими параметрами. Кожен пакет може бути використаний у певній галузі або за певним призначенням.

Хто ще входить до вашої команди?

Я – автор проекту, мені допомагали двоє викладачів: Олександр Пономаренко, біохімік з Харківського національного університету імені Каразіна, та Роман Ярощук – колега з мого університету, агроном. Вони на певних етапах допомагали робити досліди, також долучилися студенти з нашого факультету харчових технологій. Зараз я шукаю обладнання, не лабораторне, а промислове. І це вже буде етап апробації на виробництві, а це вже дещо інші вимоги, інші параметри до обладнання, ніж під час виготовлення прототипу. Ще багато роботи потрібно провести, щоб адаптувати технологію до виробничих умов.

Ваш проект переміг у номінації Substainability Award на конкурсі стартапів у Данії. Який приз за перемогу?

За перемогу у окремій номінації матеріальна винагорода не передбачена, лише визнання. Гонорар отримали естонці за загальне перше місце. Вони розробили спеціальну систему освітлення для теплиць, що стимулює ріст рослин. Ми ж перемогли в одній з чотирьох номінацій. Гадаю, наша перемога допомогла просуванню проекту, адже ми досі контактуємо з організаторами конкурсу, колегами з Європи, США. Про нас написали провідні світові ЗМІ. Після цього у Facebook мені почали писати європейські, американські, китайські інвестори. Пишуть, що хочуть бути дилерами.

А чи готові вони інвестувати у розробку, у виробництво?

Нам потрібно розпочати виробництво, а вже потім говорити про дилерство. Ми не готові поки говорити ні про обсяги, ні про ціну. Все це зараз на етапі обрахунків і обговорення. У роботі з інвесторами повинен бути високий ступінь довіри, тому не кожному, хто пропонує якісь послуги, ми відповідаємо згодою на співпрацю. Серед бізнесменів, яким цікавий наш проект, є й українські. Але поки це лише переговори, процес доволі тривалий.

Дмитро Бідюк

Коли завершите удосконалювати пакети і патентуватимете власний виріб?

Гадаю, це займе до року.

Скільки часу потрібно, аби ваші пакети замінили сумнозвісні «кульочки»?

Не швидко. В Україні нема законодавчої заборони поліетиленових пакетиків. А це важлива умова для просування екопродукції. Адже зараз це лише ініціативи тих, хто хоче розвинути тренд, зробити своє підприємство привабливішим через використання екологічної упаковки. Наразі не йдеться про масове поширення цього продукту. Тому і складно говорити про терміни. Значною мірою вони залежать від держави, наскільки привабливі умови вона для нас створить.

Де плануєте масове виробництво пакетів?

Думаю, що виробництво буде в Україні. Де саме, ще не знаю, обговорюватимемо з інвесторами.

В одному з інтерв’ю ви назвали собівартість вашого пакета – три гривні. Якою має бути собівартість під час масового виробництва?

Собівартість виробу залежить від його розмірів, товщини, призначення, складу. Наприклад, якщо це буде пакет для сміття, то можна використовувати харчові відходи у складі. Так, він буде біорозкладний, але тієї якості, яка відповідатиме призначенню. Пакет для транспортування повинен бути вже з кращої сировини, адже можливий контакт з харчовими продуктами. Зараз можу сказати лиш те, що ми намагаємося зробити їх дешевшими, аніж біорозкладні аналоги, відштовхуючись від ціни аналогів, які можна купити, наприклад, на сайті Amazon.

Чи була ідея у вас розмістити проект на Kickstarter?

Якщо проект подати туди, то зібрані гроші потрібно буде самостійно освоювати, а ми до цього не готові. Нам потрібен бізнес-партнер, тому ми вибираємо інвесторів, у яких вже є досвід впровадження виробництва.

Після перемоги у Данії чи надходили вам пропозиції продовжити роботу за кордоном?

Перед тим як запросити до себе, європейці детально вивчають проект. Є декілька варіантів, як вчинити з нашим проектом. У мене є наміри все ж таки закінчити досліди і впроваджувати продукт в Україні, а вже потім говорити про ринок Європи.

Які інгредієнти для виготовлення пакетів використовуєте? Яка специфіка обладнання, яке вам тепер необхідне?

Обладнання, яке зараз використовується для виробництва пакетів, підходитиме і для виготовлення наших пакетів. Окрім того, властивості нашої продукції можна регулювати, наприклад, шляхом зміни складу. Поліетиленові пакети, їхній розмір і товщина також регулюються зміною складу. Тобто задача просто підібрати пропорції нашої сировини для виготовлення пакета. Сировина – це гранули з відходів виробництва цукру, наприклад, частково українська, частково імпортована сировина.

Сировиною можуть стати не тільки відходи з переробкою цукрового буряка?

Підходять також кавові залишки, відходи від виробництва спирту. Це питання на етапі дослідження. Ми зараз намагаємося запустити те, що в нас є, що уже вийшло, а потім будемо вдосконалювати напрацьоване або розроблювати нове паралельно.

Михайло Глуховський, «Главком»