Чи посилює влада НАБУ і САП? Професор права розбирає законопроєкт президента

«Чинна редакція Кримінального процесуального кодексу України містить потенційні ризики для ефективного функціонування антикорупційної інфраструктури в Україні, зокрема щодо незалежності Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури». Це вижимка із законопроєкту, що передбачає посилення повноважень Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, авторства президента Володимира Зеленського. У такий спосіб вище політичне керівництво публічно визнало помилку, яку 22 липня допустила Рада. Нагадаємо, що того дня народні депутати підрізали повноваження НАБУ і САП, «зашивши» скандальні зміни у «лівий» законопроєкт.

Прозріння влади наступило 24 липня. Одразу три законопроєкти, які відкочували ситуацію назад, було зареєстровано у Верховній Раді, один із яких президентський. «Главком» проаналізував саме цей документ, оскільки він є головним і ймовірно буде ухвалений, разом із професором, заслуженим юристом України, директором з наукового розвитку і членом правління Центру політико-правових реформ Миколою Хавронюком.

Президент Володимир Зеленський 24 липня подав до Ради законопроєкт щодо посилення повноважень Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Це, по суті, відповідь на законодавчі зміни про втрату незалежності антикорупційних органів, які парламент ухвалив 22 липня. То у чому ж посилення повноважень НАБУ і САП у варіанті глави держави?

Президент хоче відмотати назад антикорупційні новації парламенту, які спричинили збурення суспільства та протести в країні

скріншот із сайту Верховної Ради

Як такого посилення я не бачу. Фактично відбувається повернення (якщо парламент підтримає голосами) до статусу-кво, який діяв до 22 липня 2025 року. Правда, залишаються дивні «примочки», які ухвалені злощасного 22 липня. Йдеться про звільнення та призначення прокурорів. Зокрема, стаття 60 Закону «Про прокуратуру», яку тоді змінили народні депутати, продовжує бути чинною у редакції президентського законопроєкту. Вона передбачає звільнення будь-якого прокурора, який відмовився переводитися на іншу посаду, шляхом ліквідації, реорганізації, зміни структури або штатної чисельності органу прокуратури.

Також на період воєнного стану спрощено кадровий добір до прокуратур. З 22 липня  прокурором Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури може стати будь-хто без досвіду (головне – наявність диплома про вищу юридичну освіту – «Главком»). Щодо прокурорів нижчого рівня, то їх можуть переводити на вищі посади без конкурсу.

Скоріше за все, процедура спрощеного звільнення та призначення прокурорів – своєрідний карт-бланш новому генпрокурору Руслану Кравченку. Йому потрібно призначити своїх людей…

Водночас треба наголосити: влада продовжує ігнорувати рішення Конституційного суду. А саме – у 2024 році було визнано неконституційним положення Закону «Про прокуратуру», згідно з яким прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Адже це положення надає генеральному прокурору надто широкі повноваження. Однак у чинному законі та проєкті закону президента вплив генпрокурора зберігся.

Окремо пересторогу викликає бажання президента відправити на поліграфічні дослідження правоохоронців з числа НАБУ, САП, БЕБ ДБР, Нацполу і Офісу генпрокурора, які мають допуск до державної таємниці, узявши за основу методологію Служби безпеки. Тобто, наприклад, НАБУ може скільки завгодно проводити тести на власному «детекторі брехні», але не рідше одного разу на два роки необхідно перевіряти детективів НАБУ на поліграфі у такий спосіб, як погодить СБУ. Навіщо писати в законопроєкті нереальні речі? Це ж треба буде прогнати через поліграфи десятки тисяч силовиків…

Ви сказали про посилення впливу генерального прокурора. Проте Зеленський знімає з нього тягар закриття або відмову у закритті антикорупційних справ проти топпосадовців.

Два роки тому проводив певний аналіз, де чітко вказав: генеральний прокурор повинен думати не про те, як одержати додаткові повноваження, а як їх позбутися – передати частину функціоналу своїм підлеглим, органам прокурорського самоврядування. Не залишити все собі, бо людина фізично не може стільки потягнути…

Те, що пропонує Зеленський щодо позбавлення можливості генпрокурора закривати справи проти високопосадовців, – це повернення до стану речей, який діяв до змін, проголосованих 22 липня.

У президентському законопроєкті є не зовсім зрозумілий пасаж. Зокрема, пропонується заборонити виїзд працівникам НАБУ за кордон під час воєнного стану, окрім випадків службових відряджень. Як гадаєте, чому саме співробітникам цього органу, а не всім силовикам?

Я також міркував над цим питанням. Можливо, з’явилася інформація про регулярні відпочинки детективів НАБУ за кордоном (у релізі СБУ, яка 21 липня затримала одного з керівників міжрегіональних управлінь детективів НАБУ Руслана Магамедрасулова з підозрою у пособництві ворогу, зазначалося, що цей правоохоронець кілька тижнів перебував на елітному відпочинку на острові Тенеріфе – «Главком»). Варто було б пояснити суспільству, чому застосоване обмеження до НАБУ. Поки що це виглядає, як вибірковий підхід.

Бентежить конкретна норма, запропонованих змін президентом, яка стосується заборони доручати здійснювати досудове розслідування кримінального правопорушення, яке підслідне НАБУ, іншому правоохоронному органу. Однак забирати справи в антикорупційного органу все ж можуть у «випадках наявності об’єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування Національного антикорупційного бюро чи здійснення ним досудового розслідування в умовах воєнного стану». Тоді право забрати кримінальне провадження у НАБУ і передати його, наприклад, БЕБ або ДБР має керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або генеральний прокурор (особа, яка виконує його обов’язки). Виходить, що генпрокурор усе ж зберігає вплив на антикорупційні розслідування?

Норма дійсно трохи некоректно виписана. Але на першому місці все ж керівник САП, то це підштовхує до того, щоби надавати йому першість. А вже в ситуації, якщо його немає (все ж війна), – генпрокурор. Якщо щось трапиться з генпрокурором, то особа, яка виконує його обов’язки (а череда таких осіб може бути, в принципі, безкінечною). Тобто закон треба читати буквально, по порядку.

Протест у Києві

фото: Суспільне

А що, на вашу думку, означає формулювання «випадках наявності об’єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування Національного антикорупційного бюро чи здійснення ним досудового розслідування в умовах воєнного стану»? Це дуже схоже на поле для маніпуляцій.

Напевно, йдеться про руйнування будівель, кібератаки, що знищили або суттєво пошкодили інформацію, поранення співробітників тощо. Перелік таких форс-мажорних обставин є поширеним в працях з цивільного та адміністративного права.

Ще спірний момент, який хоче прибрати очільник країни. Йдеться про обшуки без ухвал слідчих дій. Зеленський наполягає на старій нормі, яка дозволяє слідчим заходити з оселі «у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення». Натомість у прийнятому 22 липня варіанті закону про НАБУ і САП вмонтовано два десятки статей Кримінального кодексу на кшталт статті 112 «Посягання на життя державного чи громадського діяча», за якими, відкриваючи кримінальні провадження, правоохоронцям дозволено вільно проводити обшуки, без судових рішень. Хочеться зрозуміти логіку.

Підозрюю, що у цьому місці могли бути технічні помилки або неуважність законотворця. Адже в купу змішані статті Кримінального кодексу, які належать до тяжких і особливо тяжких злочинів. При чому наведено лише частину цих статей, дуже вибірково і без жодної логіки.

На мою думку, більш загрозливою є постанова Кримінального касаційного суду у складі Верховного суду, який фактично легалізував обшуки без ухвали слідчого судді. Це відбулося 2024 року. Взагалі-то Касаційний суд у європейських країнах існує для того, щоб зупиняти неправове обмеження прав людини. У нас вийшло навпаки.

Віталій Тараненко, «Главком»