80-річчя висадки союзників у Нормандії. 10 фактів, які допоможуть краще розуміти сьогодення
«Друге дихання», яке прискорило капут фашизму. Чому Росія замовчує вклад союзників?
80 років тому війська антигітлерівської коаліції висадилися на північному узбережжі Франції і відкрили другий фронт, ударивши в спину силам Вермахту. Радянська армія в цей час досить успішно просувалася на східному фронті і вже зайшла на територію окупованих Німеччиною країн Центральної Європи.
Висадка англо-американських сил у Нормандії, або, як її називали, операція «Оверлорд» чи «День «Д», пришвидшила капітуляцію фашистської Німеччини у Другій світовій війні. Проте на теренах СРСР цей факт усіляко нівелювали, намагаючись привласнити весь букет лаврів переможця.
Разом із старшою науковою співробітницею Інституту історії України НАНУ Яною Примаченко «Главком» поринув у баталії 80-річної давнини і вибрав 10 найбільш вражаючих фактів цієї операції, згадавши й про український вимір другого фронту.
• 1 •
Наймасштабніша десантна операція у світі
«Оверлорд» є найбільшою операцією з висадки десанту за всю світову історію війн. У ній були задіяні майже 156 тис. солдатів, які прибули з Британських островів на чотирьох тисячах суден.
Кулак операції складали збройні сили США, Великої Британії, Канади.
Перед тим – у ніч проти 6 червня – в Нормандії висадився велетенський повітряний десант: майже 24 тис. вояків, 360 тонн вантажів, сотні військових транспортних засобів і знарядь.
З моря десантників підтримували 600 військових кораблів, з неба – сім тисяч літаків-винищувачів. Перед початком висадки на берег авіація союзників накрила килимовими бомбардуваннями найближчі позиції німців. 2,5 тис. бомбардувальників скинули 10 тис. тонн бомб.
• 2 •
Гітлер проспав Нормандію
Коли почалася операція, Адольф Гітлер спав. Ніхто не наважився розбудити фюрера, тож нацисти втратили вирішальні години.
Прокинувшись, Гітлер не засмутився від новин – він був переконаний, що противники не зможуть прорвати оборонні укріплення так званого Атлантичного валу (лінія фортифікацій уздовж атлантичного узбережжя від Данії до Іспанії завдовжки 4000 км – «Главком») та створити плацдарм для наступу. Але дарма – німці виявилися неготовими відбити атаку саме на цій ділянці фронту, бо союзники зуміли приспати їхню увагу.
«5 червня, напередодні операції «Оверлорд», в радіоефірі ВВС прозвучали перші рядки вірша Поля Верлена «Остання пісня», а це був умовний сигнал для бійців французького Руху опору про початок операції. Про цей код німці знали, але оскільки вірш лунав в ефірі вже неодноразово, вони вирішили, що це чергова провокація британців», – розповідає Яна Примаченко.
Свою роль в історії відіграла і погода. Узбережжя Нормандії – надзвичайно складне для десанту через припливи, відпливи і часті шторми. А саме 5-6 червня прогноз погоди був настільки несприятливим, що командувачі німецькими військами у Північній Франції фельдмаршали Герд фон Рундштельд та Ервін Роммель були впевнені: висаджуватися у таку погоду буде хіба що самогубець. Роммель взагалі відправився додому, в Німеччину, щоб привітати дружину з днем народження.
• 3 •
«Туман війни». Союзники надурили німців
Розвідка та військові США і Великої Британії впродовж місяців провели низку обманних дій та запустили кілька ІПСО, аби переконати противника у тому, що висадку планують у районі Па-де-Кале, а не на пляжах Нормандії. Споруджували макети аеродромів, розставляли макети артилерійських установок та опудала солдатів біля них, підтягували надувні танки.
Через таку цілеспрямовану імітацію маневрів німці випустили з поля зору Нормандію.
У Лондоні план висадки на узбережжі Франції виношували ще від початку радянсько-німецької війни.
Шановане серед британців ВВС у 1942 році оголосило, що збирає фотографії та листівки з узбережжя Європи, від Норвегії до Піренеїв. Насправді це був спосіб збору розвідданих про придатні для висадки десанту пляжі. Відтак міністерство оборони Великої Британії отримало тисячі фотографій, і за допомогою активістів французького Руху опору і повітряної розвідки визначило місця для десантування. Було обрано Нормандію.
• 4 •
«Кривава Омаха». Союзники зазнали значних втрат
Висадка передбачала п’ять головних точок: пляжі з кодовими назвами Омаха, Сворд, Джуно, Голд та Юта. Очікувалось, що 6 червня десант, рухаючись з цих малих плацдармів, зіллється в єдину лінію і потіснить німців углиб континенту на 10-16 км.
Та навіть попри те, що противника захопили зненацька, реалізувати задум об’єднане військове командування змогло не відразу. Однією з причин були значні людські втрати на пляжі, який згодом почали називати «кривава Омаха». Там відразу ж загинули та отримали поранення близько 2,5 тисячі солдатів.
• 5 •
В операції «Оверлорд» брали участь українці
Армія союзників, яка висадилася у Нормандії, складалася переважно з канадських, американських та британських військ. А українська діаспора Канади у 1940-х роках нараховувала близько 400-500 тис. осіб, з яких 40 тис. служили в армії. Серед них були й ті, хто брав участь в операції «Оверлорд».
У часи Другої світової, розповідає Яна Примаченко, розпочалася, приміром, військова кар'єра Йосипа Романіва, уродженця родини емігрантів з Буковини, який починав у 1940-х як військовий льотчик і дослужився до звання бригадного генерала. Це був перший «український» генерал в армії Канади.
Тим часом американська армія, у складі якої було близько 80 тис. громадян українського походження, може пишатися моряком Алексом Дяченком. Він загинув у бою і передав своє ім’я есмінцю ВМС США Alex Diachenko, спущеному на воду в 1944-му. На Тихоокеанському театрі воєнних дій загинув ще один військовик з українським корінням – Майкл Стренк, котрий встановив американський прапор на японському острові Іодзіма. Щоправда, обидва вони не причетні до висадки у Нормандії.
• 6 •
Наші «по той бік барикад»
Треба сказати, що вояки українського походження були й в армії Третього Рейху. Переважно це чоловіки, залучені до війська з окупованих територій СРСР. Зараз їх би назвали примусово мобілізованими.
«Існували дві групи армій – «Б» і «Г», створені Німеччиною для того, щоб захищати Атлантичне узбережжя. 115 тис. з їхньої загальної чисельності у 886 тис. осіб були вихідцями з СРСР: росіяни, українці, білоруси, представники народів Кавказу. Їх рекрутували у 1943-1944 роках, коли на тлі великих втрат на фронті нацисти перестали «гребувати» населенням окупованих радянських територій», – зазначає історикиня.
• 7 •
Французи побудували навколо Руху опору національний міф
Рух опору (макі) справді мав свою героїчну роль, проте очевидно, що без висадки регулярних військ союзників у Нормандії звільнення Франції силами одних партизан було неможливим.
«Сам Шарль де Голль (французький генерал, один з чільних провідників Руху опору, який у 1944 році, після звільнення країни, очолив тимчасовий уряд Франції – «Главком») розумів, що рівень колабораціонізму в суспільстві за часів нацистської окупації був високим, – констатує Яна Примаченко. – А це відкривало питання співвідповідальності за дії нацистів».
Утім, на деяких аспектах війни Англія та США так само, як і Радянський Союз, воліли не акцентувати. Повоєнна французька історіографія сфокусувалася на значенні Руху опору, що було цілком зрозумілим.
А ось випадок учасника Руху опору, українця Василя Порика, на честь якого названо вулицю у Києві, є по-своєму унікальним.
Чоловік воював у лавах радянської армії, потрапив у полон до німців під Черкасами, відтак його відправили до концтабору Бомон, що у Франції, де Порику вдалося налагодити контакт з Рухом опору. У квітні 1944-го Порик підняв бунт та разом зі своєю групою звільнив усіх в’язнів. Пізніше його захопили гестапівці та ув’язнили в фортеці Сен-Нікез у місті Аррас. Але відчайдушний українець зумів здійснити зухвалу втечу, відновив зв’язок із партизанами і продовжив боротьбу. Підпільники влаштовували диверсії на підприємствах, підірвали ремонтний авіазавод, виводили з ладу вугільні шахти.
За голову Порика нацисти обіцяли мільйон франків, і хтось видав героя. 22 липня 1944-го поблизу міста Аррас Василя Порика розстріляли.
• 8 •
Москва замовчувала внесок союзників у перемогу
До і після операції в Нормандії Москва закидала союзникам зволікання із рішенням про відкриття другого фронту.
А втім, документи свідчать, що США та Британія планували вдарити по військах Вермахту з боку Атлантики ще в 1942 році. Перша чернетка плану операції «Оверлорд» базувалася на величезному матеріалі, запозиченому з попередніх розробок вторгнення через Ла-Манш, розроблених у 1942 році.
Культ особи Сталіна як «видатного маршала перемоги» вимагав применшення внеску союзників і, зокрема, значення американського лендлізу для перемоги.
У 1960-х роках, в епоху генсека Микити Хрущова, для цього з’явилася інша причина – напружені стосунки з Заходом, початок ядерної гонки озброєнь.
«Офіційний радянський наратив всіляко применшував вклад союзників і наголошував, що перемога є винятково досягненням СРСР, – нагадує Яна Примаченко. – Так тривало до епохи Путіна, який 2010-му заявив, що перемога над нацизмом у Другій світовій війні – це заслуга російського народу. Саме російського, а не радянського, як стверджували до того».
• 9 •
ОУН сподівалася, що союзники обернуть зброю проти СРСР
Відкриття другого фронту надихнуло українські повстанські кола, які мріяли про те, що перемогу над нацизмом західні союзники доповнять перемогою над комунізмом, розповідає Яна Примаченко. Про це мріяв, наприклад, Петро Федун-Полтава – публіцист та керівник головного осередку пропаганди Проводу ОУН, який загинув у підпіллі у 1951-му. А також ще один ОУНівець, письменник та політичний діяч, який поліг у 1944-му після бою з підрозділом НКВС – Йосип Позичанюк.
ОУНівські публіцисти молодого покоління, котрі приєдналися до руху, коли їм було трохи за двадцять, розраховували, що союзники обернуть зброю проти СРСР. Проте так не сталося. Переможці поділили сфери впливу в Європі, і такий світовий лад на континенті зберігався фактично до розпаду СРСР.
• 10 •
На ювілей «Нормандії» Україну запросили лише у 2014-му
«Відзначення пам’ятних дат в Європі, пов’язаних з Другою світовою, відбувалося без Радянського Союзу. Сам СРСР не був зацікавлений в участі у таких заходах, оскільки акцент на значенні другого фронту не відповідав його пропагандистським цілям, – говорить Яна Примаченко. – Тому лідерів Росії почали запрошувати на відзначення річниць висадки союзників у Нормандії вже після розпаду СРСР».
І лише у 2014 році, на 70-ту річницю, запрошення до Нормандії отримав президент України Петро Порошенко. «Це вперше союзники та західна спільнота почали розглядати спадок Другої світової дещо ширше, адже до того правонаступницею Радянського Союзу вважали Росію, і, відповідно, лаври переможця у війні з фашизмом діставалися Росії. У 2014-му Україна стала нарешті видимою у контексті її внеску в перемогу над нацизмом», – розмірковує Примаченко.
Історикиня нагадує, що у 2019-му Путіна не запросили на урочистості, що було пов'язано з висунутими ним обвинуваченнями Польщі у розв'язанні Другої світової війни. Що стосується цьогорічної ситуації, то Франція, котра ще донедавна чекала Росію на святкування 80-ї річниці, хотіла, вочевидь, підкреслити різницю між Путіним та російським народом. «Париж бажає підтримати росіян, не підтримуючи Путіна. Небезпека розділення російської влади та російського суспільства досі не усвідомлена на Заході. Це так само абсурдно, якби у 1944-му кудись запрошували представників німецького народу, але без Гітлера», – коментує Примаченко. За її словами, українська діаспора у Франції робила все можливе, аби вплинути на рішення французького парламенту і не запрошувати представників Росії на відзначення ювілею в Нормандії. І лише в останні дні Париж вирішив не запрошувати Путіна.
Президент України Володимир Зеленський візьме участь в урочистостях у Нормандії.
Наталія Лебідь, для «Главкома»
- 9 Травня. П’ять наївних запитань до історика
- Велика радянська брехня: що росіяни відзначають 22 червня
- 9 травня – втрачений шанс на звільнення?
- Макрон передумав запрошувати Росію на річницю висадки у Нормандії – Reuters
- Світові лідери зібралися на торжество з нагоди 75-річчя висадки союзників у Нормандії
Коментарі — 0