Український філософ та дисидент Мирослав Маринович якось зауважив, що з появою нацизму та сталінізму полюси добра та зла «розмагнітились». Бо у двобій вступили два тоталітарні режими, перемога одного з яких, зрештою, принесла Україні нові десятиліття поневолення. Але 85 років тому, коли був підписаний пакт Молотова-Ріббентропа, обидві «полюси зла» були впевнені, що надурили один одного…

23 серпня 1939 року, тобто за тиждень до того, як Гітлер розпочне війну, яка переросте у Другу світову, у Москві була укладена угода між СРСР та Німеччиною. Міністр закордонних справ Третього Рейху Йоахім фон Ріббентроп та його радянський колега В'ячеслав Молотов скріпили документ своїми підписами у присутності Йосипа Сталіна та посла Німеччини у Радянському Союзі Вернера фон Шуленбурга.

Формально в угоді йшлося про нейтралітет: СРСР обіцяв, що не втручатиметься, якщо Німеччина розпочне у Європі воєнні дії. Поява такого документа неабияк засмутила Британію та Францію, адже вони вели перемовини з урядом СРСР щодо створення союзу проти Гітлера. Але головним було не це. Договір про нейтралітет мав у додатку таємний протокол, який розділив радянські та німецькі «сфери впливу» у північній та центрально-східній Європі. Передбачалося, що Радянському Союзу відійде частина Польщі, зокрема, Галичина та Волинь, а також терени Бессарабії, всі країни Балтії та Фінляндія.

«Главком» зібрав цікаві факти про угоду «двох дияволів» – пакт Молотова-Ріббентропа, а до коментарів запросив історикиню, наукову співробітницю Центру досліджень визвольного руху та Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» Олесю Ісаюк.

Обставини, які передували початку Другої світової війни, віддзеркалюють стан речей, який лишився у спадок після Першої світової. 

«Перша світова для Німеччини – це також історія про виснаження через війну на два фронти, – каже Олеся Ісаюк. – Німеччина війну на два фронти не тягнула – бракувало ресурсів, сипався тил. Тому вона її фактично і програла». 

Базуючись на цьому досвіді, Гітлер вважав, що рухатися на Схід, не домовившись з Росією, неможливо. Домовленість була досягнута. Можливо, якби угоди від 23 серпня 1939 року не було, це на якийсь час відтермінувало б Другу світову. Але лише відтермінувало, а не скасувало би зовсім, підкреслює Олеся Ісаюк.

Сталін був переконаний, що надурив Гітлера…

Є свідчення очевидців, що після підписання документів Молотовим та Ріббентропом, Сталін – зазвичай беземоційний – кинувся у танок, повторюючи «Обманув! Обманув Гітлера!». 

«І це цікава деталь, враховуючи, що Сталін на людях цілком умів володіти собою», – зауважує Ісаюк.

Є цілком очевидні, хай і не підтверджені документально, докази того, що Москва сама готувалася стати агресоркою. Такі висновки є у працях Марка Солоніна (російського історика та критика сталінізму – «Главком») та Віктора Суворова (радянського розвідника-утікача – «Главком»).

Вони ретельно проаналізували цілий ряд фактів та чинників і, відштовхуючись від теорії військової справи, дійшли висновку, що радянське керівництво мало намір завдати удар першим.

Воєнні дії готувалися наступальні, а не оборонні, саме тому нацисти у перші ж дні та тижні німецько-радянської війни зуміли захопити значний шмат території СРСР та суттєво просунутися углиб її, пояснює Ісаюк.

«Совєтський Союз готував агресію в Західну Європу. А Гітлерові у цій агресії відводилася роль своєрідного криголама, аби зробити Європу легшою здобиччю та, за можливістю, зменшити кількість власних жертв», – говорить історикиня. Але Сталін зрештою прорахувався.

Пошуки свастики закінчилися на «Мосфільмі»

Але велика трагедія Європи почалася з маленької комедії у Москві. У радянської сторони виникла проблема з державним прапором Третього Рейху, яким мали прикрасити летовище перед зустріччю Ріббентропа. Прапор зі свастикою знайшли у реквізиті «Мосфільму», де його використовували для зйомок… антифашистських фільмів. Про це у своїх дослідженнях пише український історик Владислав Гриневич.

Крім того, літак з Ріббентропом, який перетинав кордон з СРСР, начебто обстріляли зенітники Червоної армії. Після того, як літак приземлився у Москві, у ньому виявили пробоїни від осколків, проте Ріббентроп офіційно не скаржився. За фактчекінг цієї історії відповідає радянський письменник Костянтин Симонов, котрий пише про неї у своїх мемуарах.

Якщо це правда, то стає зрозумілим, наскільки сильно німецька сторона була зацікавлена у домовленостях з радянською. На кону стояв поділ Європи, задля цього можна було й заплющити очі на небезпеку, яка загрожувала німецькому міністру. А з іншого боку, фронтовому письменнику не гріх було вигадати цю історію для «глорифікації» Радянської армії.

Чому Сталін «обділив» свого союзника

Секретний додаток до офіційних угод або, власне, таємний пакт Молотова-Ріббентропа передбачав, що до сфери впливу СРСР відійде Фінляндія, майже уся Балтія, Бессарабія та частина Польщі. Німеччині ж діставалася частина Польщі і частина Литви.

На запитання «Главкома», чи не «обділили» радянські союзники Німеччину таким нерівномірним розподілом, Олеся Ісаюк відповідає так.

По-перше, каже науковиця, ніхто насправді не збирався дотримуватися духу та букви підписаних документів. По-друге, до уваги слід брати геополітичне становище згаданих країн та логістичні розрахунки.

А по-третє, якщо подивитися на мапі, як проходила лінія поділу, так звана «лінія Молотова» (по річках Буг, Нарев, Вісла, Сян), то стане очевидним, що ця межа певною мірою апелювала до поділів між російською та німецькою імперіями часів панування династії Романових та кайзера Вільгельма ІІ.

«Коли попередній канцлерці Німеччини Ангелі Меркель дорікали дружбою з Путіним, у критиці її дій з боку східноєвропейських політиків та інтелектуалів звучав натяк на оцю відданість одна одній двох континентальних імперій. Нинішня тоталітарна російська імперія виросла саме з континентальної імперії Романових, а Німеччина натомість своє минуле подолала», – наголошує Ісаюк.

Під Саратовим – танки, під Липецьком – літаки

Підписані у Москві угоди мали й економічну складову, хоча загалом економічна та військова співпраця Третього Рейху та Радянського Союзу тривала й до 1939 року. Між країнами велася торгівля, а крім того, СРСР надав Німеччині полігони для навчання, зокрема, її військових льотчиків.

Оскільки після поразки у Першій світовій війні Німеччині, згідно з Версальським мирним договором, було заборонено мати збройні сили на своїй території, у тому числі й авіацію, Берлін почав шукати спільників для того, щоб розвивати свою авіацію поза межами країни. Парадоксально, але міць Люфтвафе, яка влітку 1941 року знищить майже всі аеродроми в європейській частині СРСР, зростала саме на теренах Радянського Союзу, у Липецьку.

У квітні 1925 року було укладено договір про створення у цьому радянському місті німецької льотної школи та випробувального полігону. Керівником школи перші п'ять років був теж німець, майор Вальтер Штар. У 1933 році на її базі була організовано Вищу льотно-тактичну школу, серед випускників авіаційних курсів якої у травні 1941 року був і син Сталіна Василь.

Гітлер приймає Молотова під час його візиту до Берліна у листопаді 1940 року

фото: wikipedia.org

«Під Саратовом Рейх тренував своїх офіцерів-танкістів, під Липецьком – випробовував бойові гази. Власне, усі ці факти зібрані у збірнику документів «Фашистский меч ковался у СРСР» (книга вийшла у Росії у 1992 році – «Главком»). Там море документів. І це – додаткові аргументи на користь теорії, що саме СРСР готував агресію проти Європи, ба власне, й проти цілого світу», – зауважує Ісаюк. 

СРСР скористався ідеологемою про «захист російськомовних»

17 вересня 1939-го Червона Армія розпочала збройну агресію та окупувала частину території Польщі – все, як і було передбачено пактом Молотова-Ріббентропа. А вже 21 вересня радянські та німецькі представники підписали формальний договір про координацію військових дій у Польщі. Спільні паради німецьких та радянських військ промарширували у Львові та Бресті, а за зачиненими дверима у цей час обговорювали структуру «польського регіону».

Спільні паради німецьких та радянських військ промарширували у 1939 році у Львові (справа) та Бресті (зліва)

фото: wikimedia.org

СРСР одразу ж почав кампанію совєтизації Західної України та Білорусі, які стали частиною тоталітарної імперії після падіння Польщі, організував фальшиві вибори, скасував валюту – злотий, колективізував сільське господарство, націоналізував приватну та державну власність.

Радянському ж народу усі подібні дії пояснювали потребою захистити співвітчизників, які мешкали на території Польщі – українців, білорусів. Цікаво, що аналогічним чином діяла і німецька сторона.

«Гітлер, напавши на Чехословаччину, також мотивував агресію необхідністю захистити німецьких братів, які проживають у Судетах і яких гнобить чехословацька влада. Словом, два чоботи – пара», – резюмує Ісаюк. Ці слова можуть бути віднесені і до дій Сталіна у Польщі та Путіна з 2014 року – в Україні.

Гітлерівські та радянські офіцери готуються до спільного параду у білоруському Бресті 22 вересня 1939 року

фото: wikimedia.org

Цензура для Ріббентропа

Перед тим, як Ріббентропа повісили за вироком Нюрнберзького трибуналу, він мав заключну промову у суді, де серед іншого згадував і підписаний ним пакт. Згодом матеріали Нюрнберзького процесу були опубліковані по всьому світу, у СРСР вони виходили також, але є нюанс. 

Промову засудженого до страти військового злочинця Ріббентропа істотно порізали ножицями радянські цензори.

«Порівняйте кількість томів цього процесу. У совєтському варіанті фігурували сім томів, у британському та французькому – кілька десятків. Тобто для публікації в СРСР вирізали багато», – акцентує науковиця.

Рукописи горять, мікроплівка – ні

Німецький екземпляр пакту Молотова-Ріббентропа був оприлюднений у 1948 році. Але це був не паперовий оригінал – він був знищений під час бомбардування Берліна у березні 1944 року, розповідає Олеся Ісаюк. Збереглася копія на мікроплівці, яку представник німецького МЗС Карл фон Льош передав британській стороні.

Далі документ перекочував до американської розвідки, а відтак він був опублікований в одній з періодичних збірок, які видавав Держдепартамент США. Там же містилося і німецько-радянське дипломатичне листування, яке містило прямі посилання на секретні домовленості.

Оприлюднити матеріали пакту Москву змусили поляки 

Республіка Польща, звісно, пам’ятала про існування пакту Молотова-Ріббентропа всі повоєнні десятиліття. Під час перебудови у СРСР вона раз у раз порушувала питання щодо оприлюднення документу. 24 грудня 1989-го з'їзд народних депутатів СРСР прийняв резолюцію, у якій засудив секретний протокол, але не дав оцінку насильницькому приєднанню до СРСР Балтії, Бессарабії, західних областей України.

«Свою роль відіграв не лише тиск Польщі, а й те, що у 1989 році стає очевидним: післявоєнна система валиться, домінування совєтського ладу добігає кінця. Прозахідне лобі по всьому світу добилося результатів щодо оприлюдненню секретних протоколів. Але СРСР пішов на це не від хорошого життя. Він був фактичним банкрутом, мусив думати про те, як вціліти, а відтак не мав іншого виходу, як відмежуватися від «злочинних попередників», – говорить Ісаюк.

Горбачов хотів знищити оригінал пакту

Як пише російський історик Лев Безименський, радянський оригінал протоколу зберігався в архіві ЦК КПРС. Його буцімто не раз поривався знищити перший та останній президент СРСР Михайло Горбачов. Та врешті у журналі «Новая и новейшая история» (№1 за 1993 рік) був опублікований повний текст пакту Молотова-Ріббентропа.

На запитання «Главкома», чи міг цей документ бути знищеним згодом, чи він все ж таки зберігається десь у схронах ФСБ, Олеся Ісаюк відповідає: «Щоб дізнатися це напевно, треба, аби ЗСУ дійшли від Курська до Москви».

Крапку у цій історії поставив Європейський парламент, який у 2009 році оголосив 23 серпня «загальноєвропейським Днем пам'яті жертв сталінізму та нацизму в ім'я збереження пам'яті жертв масових страт і депортацій». Росія очікувано образилася і пригрозила «суворими наслідками». Проте це мало кого хвилювало тоді і вже точно нікого не хвилює зараз.

Наталія Лебідь, «Главком»