Європарламент нового скликання: пропутінські групи вже голосно про себе заявили
16-19 липня відбудеться перше пленарне засідання нового складу Європейського парламенту. У Страсбурзі зберуться 720 обранців із 27 держав-членів ЄС, переважна більшість з них – вже досвідчені євродепутати.
Попри те, що Європарламент має обмежені повноваження, однією із його ключових місій є призначення топових керівників ЄС та єврокомісарів, які надалі втілюватимуть європейські політики. Ці призначення мають невдовзі розглянути новообрані депутати: Рада Європейського союзу (Європейська рада) після закулісних домовленостей вже затвердила майбутнього голову Єврокомісії, голів Євроради та європейської дипломатії.
Традиційні політичні еліти Європи представлені гігантськими групами «Європейська народна партія» (EPP – European People’s Party), та Соціал-демократами (Progressive Alliance of Socialists and Democrats), а також наближеними до них, лібералами Renew Europe (колишня група ALDE). Вони залишатимуться у більшості. У той час, як на правому та лівому флангах відбуваються тектонічні процеси з переформатування коаліцій та партнерств. При цьому тема України та агресії Росії багато в чому стала каталізатором внутрішніх суперечок.
Разом з тим, результати виборів до Європарламенту більшою мірою відображають загальні настрої у країнах-членах ЄС на національному рівні, а не пан’європейський тренд. Нові союзи «ліворуч» та «праворуч» між політичними партіями з різних країн багато в чому визначатимуть регіональну та міждержавну динаміку, яка може обернутися для України як новими можливостями, так і загрозливим дрейфом.
З одного боку, у більшості залишаються проукраїнські політичні групи «народників», соціал-демократів та лібералів; з іншого – путінофілів у новому складі також вистачатиме.
Нішу «троянських коней» Кремля застовбив за собою угорський прем’єр Віктор Орбан і новостворена група Patriots for Europe («Патріоти Європи»), а також ще радикальніша Europe of sovereign nations під орудою сумнозвісної «Альтернатива для Німеччини» (AfD).
Також на руку Москві гратимуть деякі представники ультралівого пацифістського флангу. Його представникам не вдалося поки сформувати радикальну групу, але і тут є прихильники Кремля і вони вже втілюють свої плани.
Детально про розклади у Європарламенті нового скликання – у матеріалі «Главкома».
Оновлений Європарламент
Вибори в Європарламент пройшли на початку червня. Вони є виборами другого порядку після національних кампаній (які в деяких країнах, як от в Бельгії та Болгарії проходили одночасно з євровиборами).
Результати виборів до Європарламенту сколихнули внутрішню політику деяких країн, як от Франції. Там після приголомшливої перемоги правої «Національне об’єднання» на чолі з Марін Ле Пен під час євровиборів (33%), президент Емануель Макрон оголосив про дострокові парламентські вибори.
Після цього Макрон розпустив Національні збори й оголосив дострокові парламентські вибори.
І тут правих зрештою спіткала невдача і вони посіли третє місце. За підсумками другого туру переміг альянс лівих «Новий народний фронт», випередивши президентську коаліцію Еммануеля Макрона «Разом!».
Головним очікуванням від усієї європейської кампанії 2024 року було посилення позицій ультраправих партій на тлі кризи довіри до провладних кіл.
І це спостерігається не тільки у Франції.
Країни, де радикали (переважно праві) показали значний результат
| Країна | Партія | Результат на Євровиборах 2024 року | Зв’язки з Росією, позиція щодо України |
| Австрія | Партія свободи (FPÖ) | 25,4% | Партнери «Єдиної Росії» з 2016 року, протидіють антиросійським санкція в ЄС та закликають до зближення з Росією |
| Бельгія | Vlaams Belang – Фламандський інтерес | 14,5% | Євродепутат від партії Том Вандердоішше був звинувачений у зв’язках з Росією, участі в пропагандистській мережі Voice of Europe та розтраті коштів. Партія є праворадикальною, виступає проти міграційної політики та за «фламандські цінності» |
| Чехія | ANO 2011 – «Платформа незадоволених громадян» | 26,13% | Лідер популістської партії ANO 2011 Андрей Бабіш, наполягав, що «Чехію втягують у війну», підтримував проросійського прем’єра Словаччини Роберта Фіцо |
| Франція | RN – Rassemblement national | 31,37% | «Народне об’єднання», лідер – Марін Ле Пен, відома своїми давніми зв’язками з Росією. Адвокатує зближення з Росією та зупинку воєнної допомоги Україні |
| Угорщина | Fidesz – KDNP | 44,82% | Fidesz – провладна партія на чолі Віктором Орбаном |
| Італія | «Брати Італії» | 28,76% | Ультраправа правляча італійська партія, яку очолює прем’єрка Джорджа Мелоні, виступає за підтримку України |
| Польща | PiS, «Право та справедливість» | 36,16% | Польські консерватори, після 2023 року перебувають в опозиції, виступають за підтримку України |
| Польща | «Конфедерація» | 12,8% | Ультраправа партія у Польщі, яку називають проросійською й антиукраїнською |
| Словаччина | Smer | 24,76% | Проросійська провладна партія, лідером якої є Роберт Фіцо, виступає проти постачань озброєнь Україні |
| Словаччина | «Республіка» | 12,53% | Екстремістська проросійська політична партія |
| Німеччина | AfD, «Альтернатива для Німеччини» | 15,90% | Націоналістична, право-популістська партія, сповідує жорсткий євроскептицизм та має тісні зв’язки з Росією |
| Німеччина | BSW – Альянс Сари Ваґенкнехт – «За розум і справедливість» | 6,20% | Ультраліва політична сила, утворена напередодні євровиборів-2024, лідерка Сара Ваґенкнехт виступає за припинення військової допомоги Україні |
| Болгарія | «Возрожденіє» | 13,98% | Партія заснована у 2014 році й пропагує євроскептицизм та русофільство |
| Нідерланди | PVV – Partij voor de Vrijheid (Партія свободи) | 16,97% | Партія євроскептиків, які виступають проти міграційної політики, зокрема проти арабських мігрантів та ісламу |
| Румунія | AUR (Alianța uniunii românilor – Альянс об’єднаних румунів) | 14,93% | Ультраправа партія націоналістичного спрямування та помірного євроскептицизму |
| Португалія | Chega (Досить!) | 9,99% | Ультраправа партія |
| Іспанія | VOX | 9,62% | Радикальна ультраправа партія, підтримує Україна й засуджує ЄС за слабкість |
| Естонія | EKRE | 14,80% | Партія євроскептиків |
На уламках «Ідентичності»
У попередньому скликанні Європейського парламенту головною сім’єю ультраправих була група «Ідентичність та Демократія». До її складу входили французька партія на чолі з Марін Ле Пен «Національне об’єднання», «Альтернатива для Німеччини», Консервативна народна партія Естонії, італійська «Північна Ліга» Маттео Сальвіні, австрійська «Партія свободи» та інші.
Проте «Ідентичність» припинила своє існування, і тепер на її уламках утворено дві окремих групи:
- «Патріоти Європи» (Patriots for Europe), процес створення якої очолював угорський прем’єр Віктор Орбан.
- «Європа суверенних націй» (Europe of sovereign nations), неформальним лідер якої є німецька «Альтернатива для Німеччини» (AfD).
Усі згадані вище партії, які працювали під дахом «Ідентичності» об’єднувало те, що вони якщо не відвідували, то називали окупований Крим Росією, а також підживлювалися грошима від російських спецслужб. Марін Ле Пен отримувала російські кредити, а італієць Маттео Сальвіні особисто зустрічався із представниками російських спецслужб у Москві й домовлявся з ФСБ про хабар в обмін на вигідні для Росії газові контракти з Італією.
Що стосується австрійської «Партії свободи», яка також входила в «Ідентичність та демократію», а тепер об’єдналася з угорським Fidesz, то ще у 2016 році ця партія та путінська «Єдина Росія» підписали Договір про дружбу. Метою був обмін та налагодження міжпартійної співпраці. Попри те, що лідер австрійської «Партії свободи» Герберт Кікль стверджує, що цей договір більше не діє, «Партія свободи» продовжує просувати вигідний для Росії порядок денний, наприклад про нейтралітет Австрії, а також вимоги про скасування антиросійських санкцій. Сам Кікль неодноразово опинявся у центрі проросійських шпигунських скандалів, у період, коли обіймав посаду міністра внутрішніх справ.
Апогеєм скандалів навколо австрійської «Партії свободи» став інцидент, коли у 2018 році тодішня міністерка закордонних справ від цієї партії, Карін Кнайсль запросила Путіна на своє весілля ще й жваво з ним витанцьовувала. У 2021 році Кнайль отримала посаду в раді директорів російської нафтової групи «Роснефть», а у 2023 році взагалі переїхала до Росії, начебто щоб очолити аналітичний центр.
«Ідентичність» не витримала внутрішніх протиріч та скандалів, які збурювали громадськість через корупційні звʼязки з Росією та ставлення до повномасштабної агресії РФ проти України у 2022 році.
Наприклад у травні 2024 року група виключила зі свого складу німецьку AfD після того, як її євродепутат Максиміліан Кра і його колега по партії, депутат Бундестагу Петр Бистрон були звинувачені в отриманні грошей з Росії. Крім того, помічник Кра був окремо звинувачений у роботі на китайську розвідку і нещодавно заарештований. Цікавим фактом є і те, що мережею підкупу євродепутатів керував кум Путіна Володимир Медведчук через, спеціально створене Росією до євровиборів, медіа Voice of Europe.
Останньою краплею для виключення AfD з «Ідентичності та демократії», стало суперечливе інтерв'ю Кра італійській La Repubblica, де він заявив, що не кожен член нацистського шуцштаффеля (СС) часів Третього Рейху мав би бути визнаним «автоматично злочинцем».
Після цього від співпраці з AfD відхрестилася і Марін Ле Пен, лідерка французького «Національного об'єднання», яке також входило до групи «Ідентичність та демократія». Проте у німецьких ультраправих були й захисники. Наприклад, проти їхнього виключення з групи виступали «праві» колеги з Австрії та Естонії.
Сама ж Марін Ле Пен також є давньою лобісткою російських інтересів у Європі. У минулому «Національне об'єднання» Ле Пен виступало проти антиросійських санкцій за вторгнення в Україну, а сама лідерка неодноразово захоплювалася Путіним й у розпал президентської кампанії у 2017 році, в якій вона брала участь, відправилася до Москви.
«Я абсолютно не вірю у незаконну анексію: був референдум, жителі Криму хотіли приєднатися до Росії, – сказала вона в інтерв'ю французькій телекомпанії BFMTV і Radio Monte Carlo. – Я не бачу підстав ставити під сумнів цей референдум (псевдореферендум, який Росія імітувала у березні 2014 року для легітимізації окупації українського Криму – «Главком»)».
У своїй президентській програмі на виборах 2022 року Ле Пен закликала до поглиблення дипломатичних зв'язків з Росією, але після 2022 року вона поступово пом’якшує свою риторику, хоча однією із її обіцянок було припинення військової допомоги Україні.
Партія «Національне об'єднання» була заснована у 1972-му батьком Марін Де Пен, Жаном Ле Пеном й переживала етапи, як піднесення, так і спаду, але нинішньому успіхові партія завдячує не давній історії, а російським кредитам, які Марін Ле Пен отримала у 2014 році у розмірі 9 млн євро на фінансування своєї кампанії на місцевих виборах. Ці гроші вона закінчила виплачувати лише минулого року.
«Патріоти» Орбана
Перехід депутатів Маттео Сальвіні та Марін Ле Пен з групи «Ідентичність та демократія» до «Патріотів Європи», над створенням якої працював Орбан, означав остаточний розпад групи. У ній вже не вистачало мінімальної кількості членів: їх має бути щонайменше 23, і представляти вони повинні щонайменше сім країн-членів.
Орбан оголосив про створення нового об'єднання 30 червня, перед тим, як Угорщина перейняла головування Раді ЄС з 1 липня.
До ініціативного комітету увійшли сам Віктор Орбан, колишній прем'єр-міністр Чехії й лідер ультраправої чеської партії ANO 2011 Андрей Бабіш, а також Герберт Кікль з австрійської «Партії свободи».
Партія Бабіша до цього вийшла з Renew Europe через свою незгоду з переобранням Урсули фон дер Ляєн на посаду президента Єврокомісії та «зеленою політикою», а австрійська «Партія свободи» покинула лави «Ідентичності та демократії», яку всі ці рокіровки врешті розвалили.
На пресконференції у Відні Орбан задав напрямок політичної риторики: він звинуватив еліти ЄС у тому, що вони «штовхають Європу до війни, міграції, стагнації», у той час, як «прості» європейці «хочуть миру».
Процес переговорів про створення нової групи якраз «дивом» співпав із візитом Віктора Орбана у Москву. І хоча угорський прем’єр відвідав перед цим і Київ, це не виключає того, що у Путіна була можливість донести до Орбана свої очікування від «альтернативних правих».
Цікаво, що перед євровиборами в Орбана були інші плани: він заявляв, що має намір доєднатися до групи Європейських консерваторів та реформістів (ECR), яку очолює італійська прем’єрка та лідерка ще однієї правої політичної сили «Брати Італії» Джорджа Мелоні. Мелоні представляє якраз течію тих правих, які радикально виступають за підтримку України і після виборів до Європарламенту лише посилила своє становище. І здавалося, Мелоні має певний вплив на Орбана.
Наприклад, у питанні надання військової підтримки Україні в 50 млрд євро саме Мелоні приписують успіх у переконанні Орбана змінити свою позицію. Хоча, очевидно, що у цій історії варто відділяти й політичний PR від реального стану речей.
Сам Орбан і його партія Fidesz давно стали проблемою для європейської політичної спільноти й єдності. Особливо це видно після 2022 року, адже Кремль сподівався, що європейці будуть об’єднатися не здатні. Ще у 2021 році Fidezs було виключено зі складу «народників», й весь цей час Орбан був у пошуках нової «європейської сім’ї».
Урешті з консерваторами Мелоні, як Орбан на це розраховував, об’єдналися не вдалося. Офіційна причина цікава: угорці заявили, що не можуть сидіти за одним столом із румунськими ультраправими, які нещодавно стали членами консервативної групи, де лідирують «Брати Італії» Мелоні. Хоча хто знає, можливо, вирішальними були все ж таки результати візиту Орбана до Москви.
Після цих довгих «поневірянь» угорський прем’єр створив групу «Патріоти Європи», куди йому вдалося ще й переманити партнерів Мелоні з Іспанії – партію Vox («Голос»). І це теж неприязний жест на адресу проукраїнської Мелоні, з якою Орбан «так прагнув» об’єднатися.
Іспанців з партії «Голос» об’єднують з Росією спільні союзники, такі як Орбан, Ле Пен і Сальвіні, а також організації, куди входить ця політична сила. Наприклад, Hazte Oir-CitizenGO, яка отримує фінансування від російських олігархів, близьких до Кремля.
Націоналістична ідеологія «Голосу» пропагується в агресивній формі, яка направлена проти мігрантів. Водночас партія неодноразово засуджувала Росію за напад на Україну, а ЄС – за слабкість.
А також виступала за підтримку українських біженців, попри те, що антимігрантська політика є однією із центральних її ідей.
Джорджа Мелоні і її потужне становище (Європейські ЗМІ не дарма за результатами євровиборів прозвали її Kingmaker, аби підкреслити вплив), як в країні, так і в ЄС становила для Орбана особливий виклик на шляху до формування своєї групи. Особливо після того, як група Консерваторів та реформістів прийняла до своїх лав румунську націоналістичну партію AUR.
Врешті до новоствореної групи Орбана «Патріоти Європи» увійшло 84 депутати Європарламенту з 12 країн. Найбільшою національною делегацією є французька (30 євродепутатів), за нею йдуть угорці (11), чехи (9), голландці, а також австрійці та іспанці (по шість євродепутатів).
«Європа суверенних націй»
Ще одна нова політична група «Європа суверенних націй» оголосила про своє створення через два дні після того, як об’єдналися «Патріоти» Орбана й відразу здобула репутацію найрадикальнішого формування. Неформальним лідером групи стала скандальна ультраправа «Альтернатива для Німеччини» (AfD). Група об’єднує такі ж радикальні партії, які раніше не входили до жодної групи через свої екстремальні ідеї навіть для «ультра», присутніх у попередніх скликаннях.
«Європа суверенних націй» об’єднала вісім партій, серед яких, окрім німецької «Альтернативи», польська «Конфедерація» (три депутати), болгарська «Возрождєніє» (три депутати), чеська партія «Свобода і пряма демократія» (один депутат), французька «Реконкіста» (один депутат), словацька «Республіка» (один депутат), литовський «Союз «Народ і справедливість» (один депутат), угорська «Наша Батьківщина» (один депутат). Група називає своїми пріоритетами боротьбу з міграцією, «Зеленою політикою», та військовою допомогою Україні, а також політикою розширення ЄС.
Лівий фланг
Попри найбільшу увагу до перегрупувань на правому фланзі, варто придивитися і до лівого, на якому також досить спекотно. Європейські «Ліві», як єврофракція існують з 1995 року й представлені у Європарламенті групою (The Left in the European Parliament).
До 2021 року група мала назву European United Left/Nordic Green Left, відображаючи значну підтримку лівих партій на Півночі Європи, зокрема, у Швеції та Фінляндії, однак у політичну сім’ю входили комуністичні партії й з інших частин Європи: Греції, Іспанії, Франції, Італії, Португалії і так далі.
Група традиційно об’єднувала помірних євроскептиків та комуністів. Одним із пріоритетів європейських лівих з часів об’єднання фракцію було послаблення НАТО й натомість – посилення ОБСЄ, а також пацифістська риторика і загальний антиамериканізм.
Але агресія Росії проти України у 2022 році розділила лівий фланг так само, як і правий. Резолюцію Європейського парламенту від 1 березня 2022 року про засудження дій Росії, якій передувало емоційне звернення президента України Володимира Зеленського до Європарламенту, не підтримали семеро з 37 євродепутатів від «Лівих» при загальних 637 голосів «за».
Перед виборами у червні Голова Лівого альянсу Лі Андерссон закликала європейських «Лівих» очиститися від членів, які ставлять під сумнів підтримку України і виявляють симпатії до Росії.
«Групи завжди реформуються на початку каденції, і ми хочемо змін у групі, які зроблять її більш згуртованою щодо зовнішньої політики та політики безпеки», – сказала Андерссон в інтерв'ю газеті Helsingin Sanomat.
Симпатиками Росії серед «Лівих», які голосували «проти» проукраїнської резолюції у 2022-му були: Мік Волас з Ірдандії, Клер Дейлі з Ірдандії, Озлем Демірель з Німеччини, Сандра Перієра з Португалії, Жуан Пімента Лопес з Португалії, Мартін Шірдеван з Німеччини, Мігель Урбан Креспо з Іспанії. Усі ці персони знову переобрані євродепутатами. І це стало підґрунтям для створення альтернативної групи й на «лівому» фланзі, однак наразі така спроба провалилася.
Одна із відвертих пропутінських євродепутаток із Німеччини Сара Вагенкнехт пройшла у новий склад Європарламенту із політичним блоком імені себе, набравши трохи понад 6%. Саме вона мала стати «Орбаном» зліва, навколо неї мала б сформуватись група, в якій вже не було б суперечок щодо Росії – лише повна підтримка.
Попередні переговори зі створення такої групи велися на початку липня. Але провідний кандидат від «Альянсу Сари Ваґенкнехт» (BSW) Фабіо де Масі заявив, що серйозні партнери відмовилися від такого задуму. До такої групи, зокрема, як пишуть європейські ЗМІ, мав приєднатися італійський «Рух п'яти зірок», але замість цього партія подала заявку на приєднання до лівих, які намагаються все ж очиститися від російського впливу.
Однак Фабіо де Масі заявив, що «Альянс Сари Ваґенкнехт» таки був близький до створення альтернативної групи лівих, оскільки вже була отримана згода від представників шести країн. Які це держави, на жаль, він не уточнив.
Нова структура Європарламенту ледь сформувалася, а пропутінські групи вже голосно про себе заявили. По-перше, це укріпить радикальні проєкти на національному рівні. Наприклад, австрійські ультраправі, які посилилися майже вдвічі з 2019 року навіть попри низку скандалів повернуться до влади восени цього року і активність у Європарламенті посприяє їм у цьому. У випадку з Орбаном «Патріоти Європи» також укріплять його авторитет. Цікавим є і сам союз австрійців та угорців, який віддає реваншистською ностальгією, яку сам Орбан неодноразово транслював.
Чи скористається цим Росія? Відповідь на це питання – надто очевидне. Кремль продовжить корумпувати окремих діячів, які формально залишатимуться європейськими політиками, але із нутрощами російських спецслужб.
Маріанна Присяжнюк, «Главком»
Коментарі — 0