Пропаганда працює на повну: топ-5 наративів кремлівських медіа про ЗСУ

Цікаво дивитися заяви російського президента Путіна та кремлівського керівництва, якщо повністю змінювати значення на протилежне. У Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки впевнені, що у такий спосіб можна почути правду з вуст пропагандистів.

Зокрема, навіть можна спростувати популярні фейки, якими пропагандисти начиняють голови людям, адже їхні фейки про ЗСУ змальовують ся з реального стану справ у російській армії та з її ж «гріхів». Аби це приховати, пропаганда віддзеркалює злочини на українських військових і сподівається, що світ їй повірить.

Наприклад, фейки стверджують, що українці не вміють воювати. Російська армія звикла приписувати собі всі перемоги. За царських часів та Другої світової війни внески народів, які входили до їхньої армії, особливо швидко забувалися. Тож навіть під час повномасштабного вторгнення в Україну їм потрібне підкріплення особового складу представниками підкорених імперією народів, але всі перемоги досі йдуть росіянам.

Проте оборона по-українськи – це утримання Маріуполя, по-російськи – зданий без бою Херсон. Наступ по-українськи – звільнення Харківщини за кілька тижнів, по-російськи – викладання лінії фронту трупами під Бахмутом.

Також росіяни пропагують, що українська армія відстала, малорозвинута. На Збройні сили РФ Москва витрачати не скупилася, а в світі вкорінилося кліше про «другу армію світу», яка за деякими показниками нібито дасть фору навіть «першій». Однак вторгнення в Україну внесло свої корективи. Техніка окупантів розбита, тепер вони мають пересідати на старі танки Нове озброєння виявилося «запозиченням» західних технологій, тож тепер Іран, який вже понад сорок років знаходиться під санкціями, намагається забезпечити хоча б мінімальні потреби армії загарбників у ракетах та дронах.

Крім того, що Збройні сили України демонструють модернізації, розвивають власний оборонпром, так ще й мають непоганий арсенал західних новинок. Принаймні Хаймарси, Байрактари і Джавеліни вже жахають ворожих солдат, а про деякі види зброї не прийнято публічно говорити.

Пропагандисти часто просувають меседж, що українські військові чинять воєнні злочини. Тут складно не згадати сотні і тисячі злочинів, які росіяни вчинили в Україні. На початку вторгнення українці і весь світ побачили «русский мир» – різанину в Бучі, стрільбу по цивільним автівкам і пішоходам, концтабори, катівні, зґвалтування, мародерство. Облетіли Інтернет фотографії з Маріуполя, Бородянки, Ізюму, російські ракети падають на площах, вокзалах, в торговельних центрах. У жовтні до цього додалися удари по критичній інфраструктурі міст. Пропагандисти ж у відповідь демонструють погано верифіковані випадкі начебто злочинів українських військових і перекладає на Україні відповідальність за власні вчинки.

Популярним фейком-наративом є й те, що українська армія суцільно складається з нерегулярних формувань, бойовиків, націоналістів та радикалів. Російські ж війська мають цікавий склад. Туди входять як їхні «іноземні союзники», тобто бойовики «ДНР» та «ЛНР», так і «стрілецькі полки мобілізаційного резерву», що складають мешканців ОРДЛО, яких загребли під час мобілізації. Крім власних мобілізованих, росіяни мають кадировців, ПВК «Вагнер», існування і діяльність якого не передбачене законами РФ, а тако екзотичні формування по типу козаків. БАРС, регіональних іменних батальйонів. Наші ж воїни зберігають єдність та дотримуються субординації – попри всі спроби росіян протиставити й посварити Залужного з Зеленським.

Ще одним важливим фейком пропаганди Кремля є те, що українська армія деморалізована і не хоче воювати. Таким чином Москва впевнена, що зможе підняти дух своїх військ, який впав вже до критично низької точки. «Київ за три днів» перетворився на місяці кривавих боїв, російські солдати не знають навіть цілей «спецоперації», за яку помирають.

Масовим стало явище рапортів та звільнень у кадровій армії, серед окупантів шириться дезертирство. «Часткова мобілізація» зруйнувала неписаний суспільний договір авторитарного режиму з обивателем: ви не чіпаєте мене, я не критикую вас.