«Дорогі брати та сестри». Список архієреїв України, які досі служать Кирилу (документи)

Українська православна церква Московського патріархату швидко втратила велику частину пастви після відкритої агресії Росії. Аби врятувати ситуацію, УПЦ МП наприкінці травня показово відхрестилася від свого московського начальства, оголосивши про повну самостійність. Втім насправді залежності від Москви ця релігійна організація так і не позбулася.

Нещодавно на «Главкомі» з’явилася ціла серія матеріалів про те, як українські ієрархи продовжують служити Російській православній церкві та її патріарху. Кирило, нагадаємо, відкрито благословляє росіян на вбивство «братів-українців».

Доказом того, що зв’язки з Москвою не розірвані, служить і новина, яка підірвала мережу минулого тижня. СБУ провела обшуки в помешканні очільника Тульчинської єпархії УПЦ МП митрополита Іонафана. Він, попри збройну агресію Росії проти нашої держави, зберігав у себе російську пропагандистську літературу і відповідним чином обробляв вірян.

На наради з московським начальством під час війни виїжджає й одіозний настоятель Києво-Печерської Лаври митрополит Павло (Лебідь). Востаннє його було затримано на кордоні з чемоданом ікон. Причому документи на супровід церковного майна він виписав собі сам як настоятель. Митрополит запевнив, що поїздка до Молдови має медичні цілі, проте згодом служитель культу опинився в курортній Анталії, де, за даними джерел у правоохоронних органах, мав контакти з представниками РПЦ.

Митрополит Роменський і Буринський Іосиф під час повномасштабної війни також катається до Росії. Відповідні фото з’явилися у соцмережі і спровокували бурхливе обговорення. Як підтвердили «Главкому» джерела в УПЦ МП, архієрей поїхав до Росії з благословення керуючого справами цієї релігійної організації митрополита Антонія (Паканича). Саме він досі тримає зв'язок із верхівкою РПЦ, а Іосиф є його так званим зв’язковим із патріархом Кирилом. Більш того, окрім свідоцтв частих візитів Іосифа до Росії, є докази того, що він також отримав паспорт громадянина Росії. Країни, яка 17 жовтня після атаки по рідному Іосифу Роменському району Сумщини вбила ще кількох людей.

Під час оголошення незаконної анексії Росією Херсонської, Запорізької, Луганської і Донецької областей у кремлівській залі були присутні явно дуже задоволені «возз’єднанням» митрополит Луганський та Алчевський УПЦ Пантелеймон (Поворознюк), настоятель Свято-Саввинського монастиря міста Мелітополя архимандрит Іоанн (Прокопенко), а також архимандрит Алексій (Федоров), настоятель Свято-Успенського кафедрального собору у Херсоні. 

Російську анексію українських земель освячувало духовенство з… України (на фото: митрополит Луганський Пантелеймон)

Після оприлюднення низки цих цікавих і тривожних фактів до «Главкома» почали надходити повідомлення від представників УПЦ МП, які мають проукраїнську позицію. Вони висловлюють обурення фактами продовження співпраці «незалежної» УПЦ з Москвою. На доказ цього редакція отримала документальні свідоцтва роботи на ворожу державу та її церкву.

Наприклад, виявилось, що Управління справами московської патріархії РПЦ досі систематично розсилає єпархіям Української православної церкви обов’язкові до виконання циркуляри про захист церковних чеснот, а українські священники запрошуються до Москви...

Фактично з послання випливає, що у щоденних жертвах російських ракетних ударів в 21-му столітті, винні богохульні більшовики, які, за версією Кремля, і «створили Україну». А треба всього лише жити за Євангельськими заповідями та чекати Другого пришестя Христа.  

11 травня 2022 року – в самий розпал «спецоперації» – патріарх Кирило запрошує всіх архієреїв в Москву на Божественну літургію та Міжнародні освітні читання.

Не забувають попи РПЦ та УПЦ «по старій пам’яті» і обмінюватися вітаннями з нагоди різних свят. А таких свят багато – від хіротонії до Великодню.

Окрім загальних побажань «миру у всьому світі», не можна не виділити документ про те, як РПЦ обґрунтовує збройну агресію напередодні вторгнення до України. Нібито церква і визнає війну та вбивства злом, але з певними «винятками». Причому трактувати ці виключення можна так широко, що під них може потрапляти буквально все. Так, «Церква не забороняє своїм чадам брати участь в бойових діях, якщо мова йде про захист Вітчизни та відновлення справедливості». Є навіть посилання на правило святого Афанасія Великого, що вбивати ворогів на брані «і законно, і похвали гідно». І взагалі молитва за воїнів є стійкою церковною практикою. А слова московського Філарета: «Ухиляючись від смерті за честь віри та за свободу Вітчизни, ти помреш злочинцем чи рабом; помри за віру та Батьківщину – ти приймеш життя та вінець на небі» взагалі можна повісити на стендах російських воєнкоматів.

Щодо ролі московської церкви в російській війні проти України говорить і той факт, що був виданий навіть спеціальний циркуляр про недопустимість використання нецензурної лексики в «армії ДНР». З обов’язковими історичними екскурсами його готувала якраз Московська митрополія РПЦ.

Тішить хоча б те, що проблему з колаборантами в УПЦ МП, хоч і крізь зуби, нарешті визнали в Офісі президента. Але для її вирішення треба підготувати відповідний законопроєкт з усіма процедурами, продираючись з боями через спротив церковного лобі. Тим часом так звані українські священники і далі спілкуються зі своїми московськими патронами, і не факт, що ці контакти обмежуються вітаннями зі святами та ювілеями…

Павло Вуєць, «Главком»