Що стоїть за скандальною заявою держсекретаря США Марка Рубіо
Державний секретар США Марко Рубіо пообіцяв «ліквідувати» Міжнародний кримінальний суд (МКС). Ба більше, він закликав інші країни приєднатися до цієї ініціативи, а тим, хто цього не зробить, погрожує потенційним скороченням допомоги США.
У своїй розлогій статті у Wall Street Journal, яка вийшла на початку цього тижня, Рубіо звинуватив Міжнародний кримінальний суд у «розв’язанні війни проти нашої країни (США) не кулями чи ракетами», а «силою так званого міжнародного права».
Серед іншого, Рубіо звинуватив МКС у тому, що його підтримує та ним керує «потужна мережа лівих неурядових організацій, самовдоволених глобалістів та ворожих урядів країн третього світу, об’єднаних ворожістю до США».
Гнів адміністрації Білого дому щодо Міжнародного кримінального суду сягає корінням ще у часи першого терміну президента Дональда Трампа: тоді він критикував МКС за спроби розслідувати ймовірні воєнні злочини, скоєні американськими військами в Афганістані. Друга адміністрація Трампа діє рішучіше: вона запровадила низку санкцій проти посадовців МКС за їхні спроби розслідувати діяльність США та Ізраїлю, нагадує CNN.
Що таке МКС?
Міжнародний кримінальний суд – правова інстанція, в компетенцію якої входить переслідування осіб, відповідальних за:
- геноцид,
- воєнні злочини,
- злочини проти людяності.
МКС був заснований на підставі Римського статуту. Міжнародний кримінальний суд, що існує з липня 2002 року, розташований у Гаазі, проте його засідання можуть проходити у будь-якому місці. МКС не входить в офіційні структури Організації Об'єднаних Націй, однак може порушувати справи за поданням Ради Безпеки ООН
Станом на сьогодні до Міжнародного кримінального суду приєдналися 125 країн-учасниць, які ратифікували Римський статут. 125-ю державою, яка стала повноправним членом МКС, є Україна. А от Сполучені Штати не ратифікували Римський статут, вони не є членом Суду. Уряд США підписав Римський статут у 2000 році – тоді президентом був Білл Клінтон. Однак згодом адміністрація Джорджа Буша-молодшого відкликала підпис.
Бюджет МКС формується із трьох основних джерел:
- Обов'язкові внески кожної зі 125 держав-учасниць Римського статуту.
- Добровільні внески – їх можуть робити держави, міжнародні організації та приватні донори.
- Кошти з бюджету ООН – вони можуть спрямовуватися на фінансування тих розслідувань, які були ініційовані Радою Безпеки ООН.
У 2025 році бюджет МКС склав 195,39 млн євро, у 2026-му – 196,85 млн євро. Бюджет зріс приблизно на 1,1% порівняно з попереднім роком, щоб покрити інфляцію та збільшення зарплат. Штат Суду нараховує 1008 співробітників.
Справи, якими займається МКС
МКС активно працює: станом на сьогодні на офіційному сайті Суду викладено інформацію щодо 34 справ. Всі вони перебувають на різних етапах розгляду. Одна з них – президента Демократичної Республіки Конго Томаса Лубанги Дьїло. У 2006 році він звинувачувався у призові на військову службу дітей віком до 15 років і використанні їх у військових діях. 14 березня 2012 року Лубанга був визнаний винним. Це був перший обвинувальний вердикт МКС. Суд не лише присудив Лубанзі 14 років позбавлення волі, а й зобов'язав виплатити мільйонні компенсації жертвам – колишнім дітям-солдатам, зокрема, на їхнє навчання, психологічну реабілітацію та інтеграцію в суспільство.
Інший цікавий кейс – справа Ахмада Аль-Факі Аль-Махді, члена руху, пов'язаного з Аль-Каїдою. Ордер на його арешт суд видав 28 вересня 2015 року. Його МКС визнав винним у співвиконанні воєнного злочину: навмисному спрямуванні нападів на релігійні та історичні будівлі в Тімбукту у Малі у червні та липні 2012 року. Аль-Махді був засуджений до дев'яти років позбавлення волі, з вирахуванням терміну утримання під вартою. 25 листопада 2021 року термін позбавлення волі Аль-Махді скоротили на два роки. Дата завершення терміну покарання – 18 вересня 2022 року.
Однак найрезонансніші справи, за якими є вердикт МКС, – щодо прем’єра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу та президента країни-агресора Володимира Путіна.
У листопаді 2024 року Суд видав ордер на арешт Нетаньягу. Його та колишнього міністра оборони Ізраїлю Йоаву Галланту звинувачували у навмисному позбавленні цивільного населення Гази їжі, води, ліків та електроенергії, а також використання голоду як методу ведення війни. Ізраїль назвав це рішення антисемітським та політизованим. США спершу просто засудили видачу ордера на арешт, однак згодом вдалися до більш рішучих дій.
20 серпня 2025 року Дональд Трамп запровадив низку санкцій проти посадових осіб Суду, включаючи головного прокурора Каріма Хана, а також двох його заступників та шести суддів за їхні розслідування дій Ізраїлю в Палестині та діяльності військовослужбовців США в Афганістані.
Санкції передбачають замороження та блокування на території США усіх активів цих осіб, резидентам США також заборонено здійснювати будь-які операції із закордонним майном підсанкційних осіб та надавати цим особам будь-які послуги. У Держдепі так обґрунтували це рішення: «Зусилля МКС щодо розслідування, арешту, затримання або судового переслідування особи, що перебуває під захистом, без згоди країни громадянства цієї особи є зловмисними діями».
Тоді Нетаньягу подякував Марко Рубіо за це рішення. «Це рішучий крок проти брехливої кампанії з дискредитації Держави Ізраїль та Збройних сил Ізраїлю, а також на захист правди та справедливості», – йшлося у повідомленні пресслужби Нетаньягу в соцмережі Х.
17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Путіна – і це стало чи не найскандальнішим його рішенням. Диктатора підозрюють у незаконній депортації дітей із окупованих територій України до Росії. Як пояснили у суді, є «розумні підстави» вважати, що Путін несе особисту відповідальність за це.
До речі, такий самий ордер на арешт видано стосовно Марії Львової-Бєлової – колишньої уповноваженої РФ з прав дитини при президенті РФ.
Рішення, які можна проігнорувати
Рішення МКС завжди є політично вагомими, проте... не обов’язковими до виконання. Вже є кілька прецедентів, коли країни-члени МКС просто їх проігнорували.
Коли у 2024 році Путін прибув до Монголії для переговорів з її президентом Ухнаагійном Хурелсухом, його зустріла не місцева поліція, а почесний караул та низка чиновників. Монголія мала заарештувати Путіна, однак ще напередодні поїздки наближені до Кремля джерела підтвердили, що уряд країни запевнив тирана у його повній безпеці. Тоді у Міністерстві закордонних справ України назвали таке рішення Монголії «важким ударом по Міжнародному кримінальному суду та міжнародній системі кримінального права».
Цікаво, що за пів року, у жовтні 2023-го, Палата попереднього провадження II Міжнародного кримінального суду підтвердила, що Монголія порушила свої зобов’язання як держава-учасниця Римського статуту. Максимальне «покарання», яке загрожувало країні, – це позбавлення певних процедурних можливостей аж до права пропонувати кандидатури нових суддів МКС. Втім, уже наступного року до Суду вперше в історії обрали представника Монголії. Його термін повноважень становитиме дев'ять років.
Тим часом РФ не соромиться мститися суддям МКС: відкриває кримінальні справи проти всіх суддів, що видали ордер на арешт Путіна. Наприклад, 8 листопада країна-агресор оголосила у розшук суддю Міжнародного кримінального суду – Серхіо Херардо Угальде Годінеса. Як повідомляється в онлайн-базі МВС Росії, – «за статтею Кримінального кодексу Російської Федерації». Інших подробиць не наводиться.
То чому ж країни можуть так нахабно ігнорувати рішення МКС?
Річ у тім, що у МКС немає власного апарату примусу – скажімо, поліції чи судових виконавців, які могли б заарештувати підозрюваного. Ефективність роботи суду тримається суто на добровільній згоді держав-членів. Міжнародне ж право передбачає, що жоден наддержавний орган не може змусити країну силою виконати якесь рішення – якщо уряд країни не воліє цього зробити. Держави ж часто керуються власними політичними інтересами, тому іноді просто ігнорують запити на арешт від МКС. Скажімо, у випадках, коли підозрювані лідери прилітають із візитами до країн-підписантів, ті можуть відмовляються їх заарештовувати, посилаючись на дипломатичний імунітет. Водночас якихось вагомих санкцій за невиконання рішення МКС не існує.
Слід також пам'ятати, що юрисдикція МКС поширюється лише на території тих країн, які ратифікували Римський статут. Країна, яка цього не зробила, не зобов'язана виконувати рішення суду і видавати своїх громадян. Серед таких країн – РФ, Китай, Індія.
Отже, рішення МКС часто залишаються лише на папері.
Яка мета Трампа?
Країни-члени МКС стурбовані перспективою закриття Суду. Наприклад, головний секретар кабінету міністрів Японії (найбільшого фінансового донора МКС) Мінор Кіхара зауважив: «Японія надає великого значення викоріненню та запобіганню тяжким злочинам, а також підтримці верховенства права та постійно підтримує МКС як постійний міжнародний кримінальний трибунал».
Речник ООН Стефан Дюжаррік зазначає: «Хоча МКС є організацією, окремою від Секретаріату та ООН, він залишається для нас критично важливою ланкою в системі міжнародного правосуддя. Його підтримує величезна кількість держав-членів, і це допомагає притягнути до відповідальності за серйозні злочини».
За даними CNN, погрози Рубіо не є порожніми: план Державного департаменту щодо «ліквідації» МКС справді передбачатиме тиск на інші країни, щоб вони підтримали його ініціативу. «Рубіо приховує своє прагнення до безкарності за американські воєнні злочини під гаслом національного суверенітету, що ігнорує суверенне право інших країн звертатися до МКС за злочини, скоєні на їхній території. Трамп хоче мати можливість скоювати воєнні злочини на території країн, які визнали юрисдикцію суду, – ось у чому суть», – вважає Кеннет Рот, колишній виконавчий директор правозахисної організації Human Rights Watch.
The Guardian нагадує, що час від часу адміністрація Трампа схвалювала дії Міжнародного кримінального суду, вітаючи розслідування російських воєнних злочинів, скоєних в Україні, яка підписала Римський статут.
Американський історик, професор Техаського університету Джеремі Сурі згоден, що Міжнародний кримінальний суд має недоліки, однак нападки Рубіо, на його думку, «сповнені кричущою брехнею, яка небезпечно підриває верховенство права».
Сурі наголошує, що Конгрес США ніколи не ратифікував договір про створення Суду. «Міжнародні організації жодним чином не загрожують свободі дій Америки; вони мають мало механізмів забезпечення дотримання своїх рішень. Країни-члени МКС повинні уникати незаконної агресії та надмірного застосування сили, особливо коли смерть цивільного населення є очевидною та її можна уникнути», – коментує він.
Заяву Рубіо історик назвав «дурною та образливою». «Він нищить верховенство права та той самий суверенітет, який він нібито захищає. Міжнародний кримінальний суд звинуватив президента Росії Володимира Путіна у злочинах агресії, воєнних злочинах і, можливо, навіть геноциді в Україні. Він захищає права людини та суверенітет України», – підкреслює Сурі.
«Рубіо не захищає суверенітет, права, справедливість чи поміркованість. Він не захищає американців, ізраїльтян чи когось іншого. Його мова та тон свідчать про невдалу американську зовнішню політику, яка не може виправдати себе ні метою, ні результатами. Вона порушує всі історичні прецеденти в країні, яка з моменту свого заснування вимагала захисту прав, закону та поміркованості», – резюмує експерт.
Наталія Сокирчук, «Главком»
Коментарі — 0