Генерал Петреус налаштований оптимістично…
Девід Петреус мав як невдачі, так і успіхи, але він залишається одним з найшанованіших генералів сучасності. Коли 2003 року 101-ша повітряно-десантна дивізія під його командуванням стрімко наступала на Багдад, він задавався питанням: «Скажіть мені, чим усе це закінчиться?»
Петреус не прогнозує швидкого завершення війни в Україні. Минулого тижня відставний генерал повернувся з Києва, де зустрічався з українськими військовими і цивільними лідерами, з позитивною оцінкою перспектив українського контрнаступу. Він сказав: хоча ЗСУ, ймовірно, зазнають важких втрат на початковому етапі, все ж очікує, що «українці досягнуть значних проривів і зроблять значно більше, ніж прогнозує більшість аналітиків». Це приємно чути, адже українці приступили до виконання надзвичайно складного військового завдання. Вони наступають на підготовлені оборонні позиції, які добре підтримуються артилерією. А на війні оборона завжди має перевагу над наступом. Звичайне емпіричне правило полягає в тому, що ті, хто атакує, аби досягти успіху, повинні мати чисельну перевагу троє до одного.
Українці приступили до виконання надзвичайно складного військового завдання
Вістрям українського списа будуть приблизно вісім нових бронетанкових бригад – загалом близько 40 тис. військовослужбовців – підготовлених НАТО та озброєних німецькими танками Leopard 2 і німецькими бойовими машинами піхоти Marder 1, британськими танками Challenger 2, американськими бойовими машинами Bredley і спеціалізованими машинами, схожими на броньовані бульдозери, які призначені для забезпечення проходження через російські мінні поля. Наступна хвиля тих, хто наступатиме, має діяти швидко, щоб закріпити успіхи, досягнуті ударними підрозділами. Як зазначив Петреус, це та «здатність, якої бракувало українцям під час їхнього вражаючого наступу на Харківщині минулої осені»). Метою наступу буде просування до Азовського моря з розривом «сухопутного коридору» між Кримом та Донбасом, окупованими Росією.
Під час війни наступ загальновійськових сил із застосуванням усіх видів озброєння є найскладнішим завданням, яке росіяни не змогли виконати під час свого минулорічного вторгнення в Україну. Американські військові дуже добре навчилися вести загальновійськову маневрену війну: згадаймо успіх США у Перській затоці 1991 року і марш на Багдад 2003 року. ЗСУ є новачками в цьому складному військовому мистецтві. Понад те, українцям бракує критично важливого елементу, який уможливив успіх американських військ: переваги в повітрі. У росіян її також немає; жодна сторона не може прорвати протиповітряну оборону іншої. Це означає, що якщо американські війська, які перебувають у контакті з ворогом, можуть розраховувати на «близьку повітряну підтримку», то в українців цього немає.
Перші F-16 прибудуть в Україну не раніше осені, тому в цьому наступі ЗСУ доведеться обходитися без них. Не дивно, що аналітики американської розвідки похмуро дивилися на перспективу українського прориву. Але днями Петреус написав мені електронного листа: «Я вірю, що українське командування врешті-решт організує вражаючі загальновійськові операції». Він також попередив, що, як і під час наступу в Іраку 2007 року, бої на початку наступу «будуть складнішими, перш ніж стане легше». Він пояснив, що для цього потрібно: танки мають наступати разом з піхотою «аби стримати російську піхоту від застосування протитанкових керованих ракет», інженери будуть змушені «проривати мінні поля й перешкоди», артилерія й міномети мають «примусити росіян не висовуватися з шанців», системи ППО наступатимуть разом з танками й бронетехнікою, «щоб не дати російській авіації підтримати російську оборону», системи радіоелектронної боротьби «глушитимуть російські радіомережі», безпілотники – знаходити російські штаби й резервні сили для ураження високоточними боєприпасами», і, звичайно ж, логісти слідуватимуть «відразу за передовими частинами з додатковими боєприпасами, паливом, продовольством, водою, технічним забезпеченням і медичною підтримкою».
Це дуже багато елементів, які треба синхронізувати в розпалі бою – процес, який відставний генерал порівняв з диригуванням симфонічним оркестром.
Петреус заявив, що повінь, спричинена руйнуванням Каховської дамби на півдні України, ймовірно, російськими військами, «суттєво не вплине на український наступ». Деякі російські позиції вздовж Дніпра були затоплені разом з багатьма українськими населеними пунктами, але щойно паводкові води спадуть, річка стане мілкішою і її буде легше здолати. Це не означає, що українці зможуть закінчити війну найближчим часом. Як попереджали Рафаель С. Коен і Джан Джентіле з аналітичної корпорації Rand Corporation у матеріалі для видання Foreign Policy, американцям треба позбутися своєї зацикленості на «коротких, вирішальних війнах».
Більшість воєн є довгими та виснажливими. Війна в Україні не є винятком. Вона триває з 2014 року, а не з 2022 року, і, незалежно від того, що станеться з цим контрнаступом, вона, найімовірніше, триватиме і в 2024 році. Але якщо Петреус має рацію й українці зможуть перерізати сухопутний коридор між Донбасом і Кримом, вони зможуть завдати потужного удару по окупантах. Просування України до Азовського моря поставить під загрозу утримання Росією Криму, де, як зазначив Петреус, розташовані «російські авіабази, штаби, склади матеріально-технічного забезпечення, військово-морські бази та інші об'єкти», які підтримують російські військові операції на всій території України. Сполучені Штати можуть і повинні допомогти українцям, надавши їм, що підтримує Петреус і багато інших військових експертів, армійські тактичні ракетні системи (ATACMS) на додаток до крилатих ракет Storm Shadow, наданих Великою Британією, щоб зробити можливими удари по Криму на більшій відстані.
Якщо цей контрнаступ буде успішним, українці не лише звільнять більшу частину своєї землі від жорстокої окупації, але й змусять росіян визнати, що цю війну вони не можуть виграти, і переконати Захід продовжувати надавати необхідну Україні підтримку в довгостроковій перспективі.
Більшість воєн є довгими та виснажливими. Війна в Україні не є винятком. Вона триває з 2014 року, а не з 2022-го
Звичайно, війна – найскладніший і найнепередбачуваніший вид людської діяльності, поразка завжди можлива. Але в цьому випадку шанси – на користь Давида, а не Голіафа, завдяки успішній модернізації ЗСУ за останні роки. І українська, і російська армії походять від совєтської армії.
Проте відколи українці почали проходити західну підготовку, вони заохочують ініціативу малих підрозділів, яка притаманна збройним силам НАТО і яка, за словами Петреуса, «дасть змогу українцям максимально використати кожен успіх, якого вони досягнуть». Росіяни, навпаки, залишаються загрузлими в совєтському централізованому плануванні згори донизу, відтак дії молодших офіцерів залежать од наказів вищого керівництва, яке часто перебуває далеко від фронту і не може реагувати на ситуації, що швидко змінюються. Існує також вкрай важливе питання мотивації. Петреус зазначає, що «цю війну українці вважають війною за свою незалежність і мають високий моральний дух».
На відміну від них, наголошує генерал, «багато російських солдатів, ймовірно, не відчувають такої ж відданості своїй справі і, схоже, мають доволі низький моральний дух після місяців, проведених в окопах і районах, де місцеві жителі їх ненавидять». Один з кумирів Петреуса, генерал Дуайт Д. Ейзенгауер, звернувся до військ, які мали розпочати визволення Європи в День «Д»: «Надія і молитви волелюбних людей звідусіль йдуть з вами». Сьогодні надії та молитви волелюбних людей з усього світу йдуть з українськими військами. Ми можемо лише сподіватися, що їхній контрнаступ буде таким же успішним, як очікує Петреус.
Джерело: The Washington Post
Переклад з англійської Вікторії О. Романчук
Коментарі — 0
