Секретний конклав. Що вирішували головні розвідники світу у Сінгапурі

Минулими вихідними провідні світові ЗМІ повідомили, що глави розвідок близько двох десятків країн провели таємну (принаймні, так було досі) зустріч у Сінгапурі. Насправді ж такі саміти проводилися регулярно протягом кількох років. Місцем переговорів став готель  «Шангрі-Ла», який також був місцем проведення масштабної, широковідомої конференції під назвою  «Діалог Шангрі-Ла». Такі конференції є звичайними зібраннями представників урядів та інших високопосадовців, які мають бажання взяти у них участь та яким це дозволено.

Серед приблизно 24 керівників розвідок, присутніх на неформальній зустрічі, були глави розвідок США і Китаю. Був також присутній керівник розвідки Індії, а також керівники мережі  «П'ять очей» (розвідувальний альянс, до якого входять Австралія, Канада, Нова Зеландія, США та Велика Британія – «Главком»), але інших учасників ідентифікувати не вдалося. Проте окремо було відзначено, що Росія не була представлена на цьому заході: чи то за її власним бажанням, чи то за рішенням організаторів – незрозуміло.

За даними Reuters, джерелом інформації про цю зустріч були п'ять різних (припускаю, що не пов'язаних між собою) людей. Коли витік інформації відбувається через одну людину – це одне діло. Коли ж п'ятеро зливають ту саму інформацію одночасно, то це еквівалент пресрелізу. Проведення таких зустрічей і дані про те, що США і Китай були присутні на них, а Росія – ні, є важливим. Цікаво те, що кимось була організована спроба  оприлюднити інформацію про цю зустріч. Також, цікаво, що викривачі, схоже, не ідентифікували інших присутніх, а це свідчить про те, що витік стався з офіційних джерел, які поважали прохання про анонімність, і вказує на те, що викриті особи не заперечували проти того, щоб інформацію про їхню участь у таємних зустрічах з представниками найвпливовіших розвідок була оприлюднена.

Не менш цікаво й те, що зустріч двох десятків керівників розвідок, могли й далі тримати в таємниці. Зустріч таких людей вимагає декількох тижнів логістичного планування, підготовки безпеки та обміну запропонованими порядками денними і документами. Керівники розвідки повинні знати, з чим вони матимуть справу, принаймні, у загальних рисах. Керівники розвідки знають секрети, які їхні уряди не хочуть розголошувати, і вони не ставляться до цього легковажно. Їхні брифінги стосовно офіційних позицій і санкціонованих загроз, які можуть настати, вимагають тижнів підготовки і для керівника, і для його співробітників. Голова американської розвідки не може просто так поспілкуватися з китайцями. Очевидно, що підготовка до  «Діалогу Шангрі-Ла» мала на меті приховати меншу конференцію. Але важко повірити, що 24 керівники національних розвідок, а також інші посадові особи з кожної країні, які повинні були знати про підготовку, могли роками не допускати витоку інформації про такі конференції, як ця.

Зосередженість на безпеці може здатися менш важливою, ніж причини витоку, але в цьому випадку вони тісно пов'язані між собою. Секретність зустрічі була порушена одночасно п'ятьма джерелами. Втрата таємності викличе занепокоєння громадськості принаймні в деяких країнах стосовно того, навіщо проводилися зустрічі, чому вони трималися в таємниці, що обговорювалося і про що домовлялися. У демократичних країнах, таких як Сполучені Штати, розвідувальним службам і так багато хто не довіряє.

Якщо якісь серйозні дискусії і відбувалися, то важко повірити, що вони проходили в компанії всіх інших присутніх країн. Я припускаю, що зустріч супроводжувалася таємними двосторонніми переговорами, якщо не між іншими учасниками, то точно між американцями та китайцями. Відсутність Росії в них також має важливе значення. Я сумніваюся, що Росія була відсутня на попередніх зустрічах, але її не було на цій. Очевидно, що Китай не наполягав на запрошенні Росії. Готовність китайців сідати за стіл переговорів з іншими державами без присутності Москви означає, що Росія не розглядається як велика держава. Це не залишилося непоміченим. Китаю та Індії було про що поговорити щодо конфлікту на їхньому кордоні. Китай і США також мали про що поговорити.

Я сумніваюся, що дискусія стосувалася потенційної війни. Я думаю, що це далека перспектива, і будь-яка така дискусія буде стосуватися суті війни, правил перехоплення, систем попередження і так далі. На цьому фундаментальному рівні дискусія, швидше за все, була б про геополітику – точніше, про Росію. Згадайте союз між Росією і Китаєм, який ні до чого не привів.

Є дві більш вірогідні причини. Ходять чутки, що США, які зацікавлені у припиненні української війни, звернулися до Китаю з проханням спробувати попрацювати зі своїм начебто союзником над припиненням конфлікту. Обговорення здатності Китаю зробити це і ціна, яку він вимагатиме за свою роботу, цілком може відбуватися на рівні керівників розвідок. Інша, ще більш ймовірна причина полягає в тому, що обидві країни, відчуваючи занепад Росії, хочуть обговорити те, яким може бути майбутнє, сподіваючись запобігти конфлікту між двома наддержавами.

Азійський саміт з безпеки «Діалог Шангрі-Ла» – щорічний міждержавний форум безпеки, що проходить у сінгапурському готелі Shangri-La

Після зустрічі стало відомо, що Індія відходить від відносин з Росією, яка довгий час була основним постачальником зброї для Індії, і зближається зі Сполученими Штатами. Оскільки Індія воює з Китаєм уздовж їхнього спільного кордону, ця угода, як і інші угоди, досягнуті в Тихоокеанському регіоні, ставить Китай у скрутне військове становище. Він заблокований у Тихому океані і стикається з дедалі потужнішою Індією на південному заході.

Звичайно, незрозуміло, як довго триватимуть ці відносини між США та Індією, але на даний момент, враховуючи занепад Росії як союзника і агресивні дії США щодо формування альянсів у західній частині Тихого океану, Китай опинився у складному становищі. Я давно стверджував, що Китай не може ризикувати війною в Тихому океані. Зараз, на мою думку, Китай повинен вжити заходів для деескалації напруженості. Зустріч за участю голови китайської розвідки і його колег з США, Індії, Великобританії, Австралії, Канади і Нової Зеландії – але не Росії – свідчить про те, що Пекін розуміє, в якому становищі він опинився, і що він повинен змінюватись. Лідери, схоже, дуже обережні в оприлюдненні балансу сил.

У Китаї з'явилася низка промов і статей, у яких наголошується на необхідності уникати конфліктів і розширювати співпрацю. З огляду на геополітичну реальність, з якою вони стикаються, і російським досвідом війни в Україні, китайці отримали нове відчуття того, як влаштований світ, або підтвердження реальності, яку вони побачили кілька місяців тому і сподівалися, що вона випарується.

Невідомо, чи зміна тональності стане чимось постійним. Випробуванням стане те, чи припинять вони погрожувати війною через Тайвань або, принаймні, обмежаться ритуальними жестами. Але Китай в цілому подає сигнали про нові відносини, а зустріч розвідників і публікація її результатів були протверезуючими.

Таємні зустрічі керівників розвідок небезпечні. Вони можуть викликати недовіру всередині країни, особливо в Сполучених Штатах. Але той факт, що хтось захотів, щоб світ дізнався, що зустрічі відбувалися протягом тривалого часу і хто в них брав участь, вказує на те, що витоки інформації походили з країн, які досягли успіху на цих зустрічах. Інші 20 учасників або близько того зберегли свою анонімність. Це важлива подія в зміні балансу сил.

Джордж Фрідман

Зсновник і голова Geopolitical Futures, визнаний у світі геополітичний прогнозист, стратег у питаннях зовнішньої політики

Джерело: Geopolitical Futures

Переклад: Олександр Груздєв, для «Главкома»