«Учасники таких забігів стартують на свій страх і ризик», - марафонець Соколов про смерть атлетки Катющевої

Відомий над марафонець Денис Соколов висловив свою думку стосовно загибелі на змаганнях Odesa Ultra-Trial Kuyalnik 31-річної атлетки з Одещини Катерини Катющевої. Як уже повідомляв «Главком», 13 червня спортсменка була лідеркою забігу протягом 60-ти з 67-ми кілометрів дистанції, а потім щезла. Пошуки розтягнулися на вісім годин. У підсумку атлетку знайшли поруч із лиманом і обезсилену госпіталізували. Лікарі діагностували в Катерини інсульт. Його спортсменка не пережила.

«Вважаю за необхідне висловитися на підтримку організаторам Одеського ультра-трейлу, - пише Денис Соколов. - Жорстокий буллінґ на адресу невеликої команди не поверне Каті. Звинувачення лунають із боку тих, хто не знає суті трейлового бігу на ультрамарафонські дистанції.

Трейл – це біг по дикій природі з мінімальним супроводом і підтримкою. Такий собі горизонтальний альпінізм: є базовий табір від організаторів, є проміжні точки з провізією і підтримкою. Але зірвешся ти зі скелі чи ні – залежить від тебе. Це екстремальний вид спорту. Який дає нам те, що не дає більше нічого в житті.

На «Куяльнику» влітку температура піднімається до 40°, повітряні маси рухаються погано, а повітря буквально просочене сіллю. Катя пішла з траси. Її знайшли в кілометрі від стежки. Незрозуміло, як її повело так далеко.

Пошуки були розпочаті одразу ж, як тільки стало відомо про зникнення, але це практично пустеля. Парапланеристи, кінологи не могли нічого знайти, ми, волонтери-бігуни, джипери і мотобайкери – теж.

Кожен учасник такого забігу виходить на старт на свій страх і ризик. І усвідомлено підписує документ про відповідальність за те, що він робить. На останніх трьох (!) таких забігах в Україні я зійшов з дистанції. Десь з переохолодженням, десь блювота, десь просто не потягнув. Кожен раз я евакуювався самостійно по кілька годин. Я цього не соромлюся. І не звинувачую організаторів. Це моє життя, мій вибір і моя відповідальність.

Що ми, ком'юніті можемо зробити, щоб вшанувати пам'ять Каті і не допустити такого знову?

1. Завжди носити свисток на біговому рюкзаку. Цей елемент обов'язкового спорядження багато хто ігнорує і навіть сміється над ним, але кричати довго не зможеш. Особливо при тепловому ударі посеред пустелі.

2. Завжди повідомляти близьким, коли йдеш на пробіжку в схожі місця. Вказувати маршрут і час фінішу.

3. Завжди бути із включеним телефоном. На айфонах є вбудований додаток «локатор». Надайте доступ до вашої локації близьким.

4. Тверезо оцінювати свої сили, а організаторам – допускати на такі старти тільки при наявності успішних фінішів на дистанціях від 42,2км (Катя бігала за раз по 210 км, тому ніхто не очікував, що їй може стати погано, але це може вберегти новачків).

5. Провести наступний «Куяльник». І як би нам не було важко і боляче, ми повинні це зробити. На знак поваги один до одного, на знак любові до цього смертельного виду спорту, і на знак пам'яті до Каті».