Олег Верняєв перед золотим фіналом ліг спати о четвертій ранку

- Я дуже радий, я щасливий, я пишаюся цією медаллю. Нарешті це "золото" прийшло. Після багатоборства я трохи засмутився, бо розраховував, мріяв про золоту медаль. Але зараз дуже задоволений.

- Ви почали святкувати ще під час виступу останнього атлета.
- Я бачив його комбінацію, у нього не семибальна складність, так що був спокійний за результат.

- Вичавили на брусах свій максимум?
- Та куди там. Мене хитало, сіпало. Я ліг спати о четвертій ранку. Не міг заснути. Дуже переживав. На розминці нічого не міг зробити, але впорався, дякувати Богу.

- Вам не здається, що для такого напруження пристрастей два фінали на день забагато?
- Ні. Так у нас три дні змагань, а якщо розділити – буде шість. Складно тримати себе в тонусі. По два фінали – те що треба.

- Як після "золота" налаштовувалися на наступний виступ – на перекладині?
- Я підійшов до тренера і сказав: "Я взагалі не хочу виступати". Він каже: "Так-так, все забув, забув. Заспокойся". Я посидів хвилин десять, потім розім'явся і вийшов. Чесно – не вистачило мене. Втомився. Медаль таки далася взнаки. (На перекладині Верняєв впав при зіскакуванні і посів останнє місце – Ред.)

- Вже хочеться додому, напевно?
- Так, вже хочу. Але поки не знаю, коли летимо, чи то 18, чи то 19.

- Буде час у Ріо щось подивитися?
- На статую Христа хочу з'їздити. Ніяк туди не можу потрапити.

- Їдьте рано вранці, там такі черги.
- Так. Ну якщо не потраплю, значить в інтернеті гляну. Що робити.

- Олегу, ви знаєте, що ці снаряди, на яких ви виступали, передадуть Україні?
- Тепер знатиму. Це приємна новина. Менше нашому уряду треба буде купувати. Та у нас зараз хороші снаряди міністерство купило. Просто буде запас. Підуть по Україні, щоб іншим хлопцям було де тренуватися.

- Вам нагороду сьогодні вручав Сергій Бубка.
- Я трохи здивувався. Приємно, коли нагороджують свої люди.