Олімпійська призерка Ірина Ліщинська: Дії керівництва Федерації легкої атлетики – шкідництво
Король для королеви спорту. 10 жовтня у Дніпрі – вибори президента ФЛАУ
Срібна призерка Олімпіади-2008, легкоатлетка Ірина Ліщинська днями повідомила, що змушена полишити свої спроби очолити Федерацію легкої атлетики України до ліпших часів. Нинішнє керівництво ФЛАУ та деякі його регіональні осередки колишня спортсменка звинуватила в маніпуляціях та використанні адмінресурсу. Ліщинська впевнена, що її не допустили до виборів, вважаючи незручною кандидаткою.
В інтерв’ю «Главкому» Ірина Ліщинська розповіла, чому не знаходить спільної мови з нинішнім керівництвом Федерації на чолі з Ігорем Гоцулом, чому українська легка атлетика розвивається надто повільно і чи буде вона співпрацювати у разі обрання з новоспеченим кандидатом на посаду – колишнім міністром спорту Равілем Сафіулліним.
Ірино, на виборах президента ФЛАУ ви не будете представлені, оскільки рідна для вас донецька обласна федерація останньої миті вирішила висунути іншого кандидата. Чи розглядали варіанти висунення іншими, крім донецького, регіональними осередками? Така можливість була?
Найперше розглядала саме Донецьку область. Я народилася в Макіївці. Як спортсменка 21 рік відстоювала честь цього регіону, здобувала для нього перемоги. Після відмови Донецької звернулася до Чернігівської федерації легкої атлетики. Така можливість була, і я спробувала нею скористатися. Але там, на жаль, виникли перешкоди і був залучений адміністративний ресурс. Грати за такими правилами відмовляюся. Виборчий процес має бути чесним і прозорим.
«ФЛАУ стала закритим клубом «за інтересами»
Ви виключили можливість подальшої співпраці з нинішнім очільником ФЛАУ Ігорем Гоцулом, у разі, якщо його переоберуть на новий термін. У 2012-му, коли Гоцул під девізом рішучих змін змінив на посаді Валерія Борзова, ви були на боці Ігоря Євгеновича? Чому він не виправдав ваших сподівань?
У той час я вже закінчила спортивну кар'єру, народила другу дитину і трохи відійшла від дуже активної діяльності в легкій атлетиці, сконцентрувавшись на сім’ї. Тоді зміни були дуже потрібні, оскільки за довгий час накопичилося дуже багато нетерпимості і питань до керівництва.
Пан Борзов – жива легенда легкої атлетики і всі його поважають за його досягнення. Але, обіймаючи посаду, він дуже сильно віддалився від тренерів та спортсменів. Тому всі спортсмени і тренери активізувалися, щоб внести зміни в легку атлетику. У той час виявив бажання балотуватися на пост президента ФЛАУ молодий, харизматичний і трохи епатажний лідер в особі Андрія Оністрата. Він тоді почав бігати, проводити забіги, спонсорувати змагання і проявляти активність у легкоатлетичному середовищі.
Всі вирішили тоді об’єднатися, щоб змінити керівництво ФЛАУ. Але про кандидатуру Ігоря Гоцула мови і не було. Нагадаю, коли він у 2008 році працював генеральним секретарем ФЛАУ при Борзові, його з ганьбою звільнили прямо під час Олімпійських Ігор за те, що він розголосив раніше дозволеного за процедурою часу інформацію журналістам. Після цього він зник з радарів легкої атлетики і, наскільки розумію, подався в політику, пізніше приєднавшись до штабу Яценюка. Проте в той момент, коли в легкій атлетиці усі піднялися заради змін, Гоцул приєднався до передвиборчої діяльності команди Оністрата. У якийсь момент гострий на язик Оністрат в одному з виступів некоректно висловився і його на цьому «змели», скориставшись нагодою. У терміновому порядку потрібна була людина, яка замінить його, адже бажання змін було неминуче. Гоцул опинився в потрібний час у потрібному місці. Його обрали, бо дороги назад вже не було.
Оскільки мене в 2011 році призначили директором Агенції з підготовки та проведення юнацького чемпіонату світу-2013 з легкої атлетики у Донецьку, мені було не до виборів. Але під час підготовки до чемпіонату мені довелося співпрацювати з Гоцулом, оскільки він став президентом ФЛАУ. Я добре відчуваю людей, але завжди дивлюся на їх дії та вчинки перш, ніж зробити висновки. Під час співпраці з Гоцулом побачила його в діях і методах те, що остаточно сформувало мою думку про цю особистість. Мої перші враження підтвердилися в подальшій діяльності ФЛАУ.
ФЛАУ стала закритим клубом «за інтересами», де у вузькому колі лобіюються і приймаються під себе рішення. Тільки дуже обмеженому колу відомі всі суми фінансування, хоч це і громадська організація, а не приватний бізнес. Показники успішності падають. Вигідно возити на збори за кордон першорозрядників, але не вигідно належним чином системно інвестувати і допомагати спортсменам досягати високих результатів і медалей. Найлегше звинувачувати у всьому спортсменів і тренерів, але не пропонувати їм наукового супроводу та сучасних умов. Легше створювати штучні складності з розвитку і сертифікації стадіонів, щоб віддавати тендери на проведення змагань тільки обраному стадіону і місту. Системні зміни, складний шлях їх реалізацій – це довго, занадто багато роботи і не в пріоритеті нинішнього керівництва. За вісім років ми побачили підсумки діяльності. Я б окреслила їх у багатьох моментах як шкідництво.
«Потрібен незалежний аудит попередньої діяльності ФЛАУ»
З чого треба почати реформи в українській легкій атлетиці?
Будь-які реформи мають бути послідовними. Першим кроком нового президента ФЛАУ має стати зміна статуту. Зараз цей документ замість того, щоб захищати членів організації і честь легкої атлетики, нівелює принципи справедливості та рівноправності. Перш за все, мова йде про відсутність права голосу у всіх членів організації. Уявіть, 17 тис. дійсних членів ФЛАУ сплачують щорічно організаційний внесок на її розвиток і при цьому не мають жодних прав – тільки обов’язки. Зокрема члени ФЛАУ не мають право обирати президента. Вони не голосують за ті чи інші рішення організації. Все обговорюється за зачиненими дверима в кабінетах.
Відновлення справедливості та рівноправності усіх членів – з цього мають починатися реформи. І це не просто гарні слова. Уявіть, якщо кожен з нас, хто небайдужий та зацікавлений у розвитку легкої атлетики, може стати членом ФЛАУ та ініціювати зміни, брати участь в обговореннях, пропонувати ідеї та рішення. Не формально, а реально. Це сотні тисяч українців, які вже підтримують спортивний та здоровий стиль життя. Вони можуть змінювати країну на краще.
Особливо мене бентежить відсутність права голосу в організаторів спортивно-масових заходів, професійних спортсменів і просто любителів, адже вони вже довели свою відданість справі, проявили свій талант і бажання бути корисним. Але таку можливість їм все ще не надали.
Також важливим кроком має стати незалежний аудит попередньої діяльності ФЛАУ. Щоб розуміти дійсний стан речей, причини та наслідки. Якщо в результаті перевірки виявляються слабкі місця у системі, це термінового необхідно змінювати. У цій ситуації є лише два варіанти дій: перший – новий президент бере відповідальність за зміни і починає їх впроваджувати на рівні закону; другий – новий президент бере «у спадок» багаж попередників і тим самим демонструє свою причетність до справ, які перешкоджали розвитку легкої атлетики в Україні. Якщо нова людина обирає другий сценарій, це означає, що ми стали на короткий шлях до загибелі легкої атлетики в Україні. Наступних виборів, можливо, у нас вже не буде, оскільки ФЛАУ дискредитує таким чином себе як організацію.
У моїй програмі розвитку ФЛАУ були визначені основні цілі та пріоритети розвитку легкої атлетики в Україні. Жодні реформи не будуть можливі в умовах старої системи і незмінного статуту.
«Я відкрита до діалогу з Сафіулліним»
Незадовго до вашої заяви «Главком» опублікував новину про те, що кандидатом на посаду президента ФЛАУ стане ексміністр спорту Равіль Сафіуллін, ваш земляк із Макіївки. Виходить, це його замість вас висунув Донецький регіональний осередок легкої атлетики?
Так, рада федерації легкої атлетики Донецької області обрала Равіля Сафіулліна. Вони це зробили в останній момент шляхом позачергового голосування у «Вайбері», коли місяць тому дали підтвердження моєї кандидатури.
Чи знайомі ви з Равілем Сафовичем? Якщо так, то які у вас стосунки, чи обговорювали з ним тему майбутніх виборів? Готові працювати в команді Сафіулліна?
Так, ми знайомі з Сафіулліним. Познайомилися на званій вечері, яку організувала ФЛАУ у 2011 році у Ліллі (Франція) під час проведення юнацького чемпіонату світу з легкої атлетики. Тоді наступним організатором була Україна. Я була там, аби перейняти досвід організації змагань. Коли повернулася додому, мене призначили головним організатором юнацького чемпіонату світу у Донецьку. Сафіуллін був у той час міністром молоді та спорту України. У нас хороші стосунки. Але після закінчення чемпіонату світу ми не бачилися. Якщо Сафіулліна оберуть президентом ФЛАУ, то можливості співпраці з ним не виключаю. Я відкрита до діалогу і обговорення, якщо наші цінності і прагнення збігаються. Просто посади мене не цікавлять. Наразі пропозицій не було і зараз у мене є час перепочити і займатися улюбленою справою – тренуваннями, а також підготовкою донечки до 1 вересня і навчального року.
Іван Вербицький, «Главком»
Коментарі — 0