«Оце як їхав, він відчував…Він попрощався зі мною, розцілував: «Мамо, спасибі тобі за життя. Мамо, таке може бути, що й рук і ніг не зібрати, ми на нуль їдем…»
Продовжуючи перегляд glavcom.ua ви підтверджуєте, що ознайомилися з Політикою конфіденційності (Privacy Policy) та погоджуєтеся використання файлів cookie