Вінничани вийшли на мітинг проти примусового щеплення від Covid-19

По-перше, обов’язкові календарні щеплення, зазначені в частині 1 ст. 41 цього законопроєкту, прописані в наказі МОЗ й чинні ще від 2011 року. До цього переліку належать профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на дифтерію, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз, вірусний гепатит В, паротит, краснуху, пневмококову та гемофільну інфекцію. Тобто, щеплення проти таких хвороб робили й раніше. До того ж, особа має право відмовитися від профілактичних щеплень. Для цього потрібно надати лікарю письмове підтвердження про відмову щеплюватись. У разі, якщо особа порушує санітарне законодавство, що призводить до поширення інфекційної хвороби, то всі витрати на епідеміологічні розслідування та ліквідацію наслідків, можуть бути покладені на цю особу добровільно або у судовому порядку. По-друге, у законопроєкті зазначено, що в разі загрози виникнення епідемії, Уряд може приймати рішення про додаткові щеплення за поданням МОЗу. Це не означає, що Кабмін постійно буде додавати обов’язкові щеплення на власний розсуд. Положення стосується лише надзвичайних ситуацій. Такий порядок проведення додаткових щеплень чинний ще від від 2011 року й затверджений у наказі МОЗу. Крім того, усунути від роботи через відмову щеплюватись можуть працівників підприємств, якщо вони несуть загрозу поширення інфекції. Від навчання можуть усунути особу, яка поширює інфекцію та загрожує іншим. МОЗ може встановити перелік професій та підприємств, які передбачають наявність щеплення. Про всі види зайнятості не йдеться.