Як з калинівського «пекла» вручну штовхали дві залізничні платформи з озброєнням

Дві залізничні платформи з озброєнням перебували на арсеналі в Калинівці під час минулорічної пожежі. Залізничники отримали завдання терміново вивезти їх. Хто погодився їхати у пекло? Чому довелося  штовхати їх…вручну? Не всіх, хто ризикував, нагородили.

Тепловоз, який тягнув дві завантажені платформи і чотири вагони прикриття, підкинуло на рейках. Сталося це після вибуху під ранок 27 вересня. Машиніст Юрій Шевчук і його помічник Сергій Глушко опинилися на підлозі кабіни. Про це розповів журналісту пан Сергій. Ще двоє людей в той час знаходилися на платформах. Один з них – начальник Калинівської залізничної станції Олег Кравець. Він підтвердив слова помічника машиніста про силу вибуху, яка підняла состав.

Состав підкинуло на рейках

-Те, що тепловоз і вагони знову стали на рейки, це якесь диво, - каже Олег Кравець. – Такого страху набралися, словами не передати.  Зате тепер можу відверто дивитися в очі колегам, землякам, бо не втік у відповідальний момент, зробив те, що треба було тоді зробити. Так само, до речі, як і двоє моїх підлеглих – чергові по станції Катерина Гулівата та Надія Нестерук. Вони в ті страшні дні виходили на зміну, щоб забезпечити рух пожежних поїздів.

Пан Олег розповідає, що спочатку покинув місто разом з іншими евакуйованими. Що було далі? Чому повернувся? Як не міг знайти машиністів і змушений був штовхати платформи вручну разом з військовими – про все це у розповіді залізничника.

Там дві платформи з небезпечним вантажем…

У день напередодні трагедії Олег Кравець був на арсеналі. Оформляв вантаж. Дві платформи з озброєнням мали відправити за призначенням у той же вечір. О 21-й з Сальника мав зайти локомотив і доправити платформи на станцію.

О восьмій вечора на чергування по станції заступила Катерина Гулівата. До наступного ранку  мала забезпечувати рух потягів. Невдовзі пані Катерина побачила через вікно феєрверки. Вони спалахували над територією військового арсеналу. Одразу повідомила про це по телефону начальнику станції, а також поїзному диспетчеру у Жмеринку. 

-Ситуація ускладнювалася мало не кожної  хвилини, - розповідає Олег Кравець. – Бачив це, коли прибув на станцію. На мій номер зателефонував  в.о. начальника Жмеринської дирекції Південно-Західної залізниці Василь Богінський. Уточнив ситуацію. Потім був дзвінок з Києва: «Що там у тебе робиться?» - запитав мій київський начальник. Після пояснення перепитав: «А далеко арсенал від колії?» - «По прямій кілометр. Вважаю, що треба зупиняти рух потягів. Може біди наробити…Ні пасажирські, ні вантажні состави через Калинівку не йшли».

О 23.40 прийняли рішення черговий диспетчер Жмеринської дирекції  Ольга Москвіна прийняла рішення залишити пост черговому по станції Калинівка. Місто залишали тисячі людей. Як каже пан Олег, їхали на конях, велосипедах, мотоциклах, автомобілях, йшли пішки… На той час його дружина була на чергуванні, вона працює у Вінниці у залізничній лікарні, дочка теж проживає у Вінниці. Кравець виїхав автомобілем за місто. Після чергового вибуху зупинився, земля задвигтіла під колесами. Задзвенів телефон. Голова районної адміністрації повідомив, що для залізничників є термінове завдання.

Де я візьму смертників?

-Розвернув авто і повернувся у місто, - продовжує Кравець. – Чи не єдиний їхав проти течії людського потоку. Звичайно, було страшно. Ніхто не знав, яка насправді ситуація на складах. Зате знали, що там є ракети, здатні стерти не тільки Калинівку.  

-З арсеналу треба терміново вивезти дві уже завантажені платформи. На них небезпечний військовий вантаж, - повідомили йому у штабі, створеному для боротьби з аварією.

-Де я машиністів візьму? – відповів начальник станції. - Порозбігалися всі, телефони не відповідають. Ще ж треба складачів вагонів, чергового по станції, який би забезпечив рух состава.  Де я знайду стільки смертників. Запропонував виштовхати вручну.  На арсеналі уже чекали солдати. Поки дійшли до платформ, не раз присідали і прилягали – над головами свистіло і гриміло. Страшно, що казати.  Підійшли до платформ.  Стравив повітря, зняв башмаки. Почали штовхати. Пропхали метрів з десять. Далі невеликий уступ. Під’їхав командир частини з танком пожежним. Зачепили, ще трохи підтягнули. Танк по колії не йде. Знов штовхали вручну. Командир у званні полковника теж допомагав. Він і ще один полковник підставляли плечі.

З Вінниці повідомили, що знайшлися  машиністи-добровольці, які погодилися витягнути платформи. Кравець поїхав у Сальник, там вручну перевели стрілки, аби спрямувати локомотив на рейки, що ведуть до арсеналу. Коли прибули тепловозом, платформи вручну проштовхали приблизно  на 300 -400 метрів.

Вагався їхати, дома четверо дітей…

Машиністи Юрій Шевчук, Віталій Павлов та помічник машиніста Сергій Глушко у ту ніч чергували на станції «Вінниця». Пан Сергій каже, роботи не було, бо зупинився рух поїздів. Зібралися на грузовій станції і спостерігали, як небо раз-по-раз освітлюють спалахи. Сергій каже, після сильних вибухів ударна хвиля доходила до них, кущі дерев хитало, ніби вітром. «Подзвонив наш начальник Олександр Тарасюк, - розповідає пан Сергій. – Сказав, що є важлива робота – вивезти з арсеналу дві платформи. Попередив, що їх ніхто не змушує, що мають право відмовитися, але дуже треба зробити. Я особисто не був готовий їхати. Уявіть собі, дома четверо дітей. Нам пропонували їхати туди, де рвуться снаряди. Їхати локомотивом, в якому п’ять тонн солярки.

Вони поїхали двома тепловозами і з чотирма вагонами прикриття. У Сальнику їх зустрів Кравець. Один локомотив залишили на станції, ним керував наймолодший з їхньої бригади Віталій Павлов. Перед другим локомотивом закріпили чотири порожні вагони. Співрозмовник каже, вони служили прикриттям локомотива. На першому вагоні стояв Кравець. Він по рації давав команду машиністу Шевчуку і його помічнику Глушку. Їм дорогу було погано видно – перед ними чотири вагони, ніч. Роботу складача вагонів виконав Олег Кравець. З ним був один підполковник. Вибух, після якого состав підняло з рейок, пролунав тоді, коли виїхали за територію арсеналу і перетнули автотрасу  Вінниця-Київ.

А колії на місці?

-Уранці 27 вересня поїзний диспетчер Ольга Москвіна запитала по телефону, де я знаходжуся, - розповідає чергова по станції Калинівка Катерина Гулівата. - До інших чергових не вдалося додзвонитися. Сказала, що на станцію треба прийняти пожежний поїзд, а далі відправити на склади гасити пожежу. Це була п’ята ранку. На свій розсуд прийняла рішення повертатися туди, звідки всі тікали. Не можу сказати, що це героїзм, просто так сталося.  Подумала, що тут моя домівка (не стримує сліз-Авт). Чоловік  всю ніч вивозив людей на власному авто. Ним мене завіз у Чернятин, там разом з іншими знаходилася у шкільному приміщенні. Зателефонувала йому. Кажу, Саша, діти з мамою в безпеці, а мені треба на роботу, приїдь завези». Десь о 6.40 були на станції Перше, що запитав поїзний диспетчер, коли я забігла на пост, чи колії на місці. Кажу, ви знаєте, я так поспішала, щоб прийняти пожежний поїзд, що навіть не подумала, що треба подивитися. Сигнали відкриваються, значить, все нормально. На станції нікого не було. Та й місто, здавалося, вимерло. Тільки відлуння вибухів гриміло і подекуди дзвеніли розбиті шибки.  Я прийняла пожежний поїзд. Він прибув зі станції Голендри. Ним приїхав начальник станції Голендри Сікорський. Він був за складача потягів, і складач Гулівацький. О 8-й ранку ніхто не змінив. Залишилася чергувати далі. Продовжувала приймати пожежні, господарчі поїзди, що прибували для ліквідації наслідків аварії. О 13-й годині прибула Надія Нестерук. З нею зв’язався начальник. Вона взяла в когось велосипед і проїхала на ньому 15 км до Калинівки. О 8-й вечора я знову вийшла на зміну. Весь цей час Олег Степанович також виконував роль чергового, тільки на станції Сальник, де колія безпосередньо заходить на територію арсеналу.

Нагородили не всіх

Орденами «За мужність» нагороджено згаданих вище двох машиністів Юрія Шевчука та Віталія Павлова, а також помічника машиніста Сергія Глушка. За мужність і героїзм, проявлені під час ліквідації аварії на 48-му військовому арсеналі.

-Нагороди хлопці отримали заслужено, - каже Олег Кравець. – Не знаю, як їх умовив на таке ризиковане для життя завдання їхній начальник Олександр Тарасюк. Не знаю, що говорив, чи що обіцяв, але доручену справу вони виконали.

Олег Кравець також працював з ними. Його кандидатуру теж подавали на нагороду, але  «Це ж не я вирішую, - каже чоловік. – Мабуть, подумали, що начальник сидів у кабінеті, коли вибухали снаряди. Свої удостоїли знака залізничника».

У Калинівці стверджують, що дотепер на арсеналі чути поодинокі вибухи. Військові пояснюють, що вони контрольовані. Тобто підривають на місці боєприпаси, які не можна вивезти. Скільки їх ще залишилося? Про це розповів командир частини полковник Микола Батюк.

 «Знаю, що це була диверсія…»

-Ні про яку пожежу на арсеналі мова не йде, це була диверсія, - заявив під час зустрічі з журналістами полковник Микола Батюк, командир частини А-1119, що дислокується на території 48-го арсеналу боєприпасів.

-Стверджую це, бо був перший на місці вибухів, - говорить полковник. – Бачив, як все починалося. Ніякої пожежі, ніякого вогню ніде не було. Чули вихлопи. А далі пішла детонація боєприпасів. Про все це я говорив слідчим, коли викликали мене.

Диверсія – одна з версій слідчих. Однак подробиць розслідування вони не надають. Дехто з військових отримав стягнення. Дисциплінарні. За порушення правил пожежної безпеки, чи пропускного режиму. За словами командира частини, слідство триває. Військові продовжують розмінування території. «Уже розміновано 84% технічної території, - каже полковник Батюк. – Йдеться про знешкодження тих боєприпасів, що їх виявляють на поверхні. 140 тисяч одиниць вивезли на полігони у Житомирську і Рівненську області. Ті, що не підлягають транспортуванню, підривають на місці».  

Понад три тисячі тонн боєприпасів перемістили з відкритих майданчиків у сховища. За словами командира, до кінця року з’явиться нова огорожа – внутрішня і зовнішня – навколо арсеналу. Нині вирівнюють периметр території. Завозять ґрунт, створюють оглядову смугу, таку, як на кордоні держави. Військова частина отримала три нові пожежні автомобілі. Капітально відремонтовано пожежний танк.