«Як уникнути кліматичної катастрофи...» Нова книга Білла Гейтса про порятунок людства
«Потрібно знати дві цифри. Перша – 51 млрд. Друга – нуль»
Мільярдер, засновник Microsoft Білл Гейтс опублікував книгу власного авторства «Як уникнути кліматичної катастрофи: рішення, які ми маємо, і прориви, які нам потрібні». У ній мільярдер розмірковує про техногенну діяльність людини, яка у кінцевому підсумку призводить до глобального потепління, а також ділиться власним баченням вирішення проблеми.
Передмова автора
Сам Гейтс на власному офіційному сайті так пише про свою книгу.
«Ця книга пропонує шлях вперед, низку кроків, які ми можемо зробити, щоб уникнути кліматичної катастрофи. Вона складається з п’яти частин:
Чому нуль? У першому розділі я детально розповім про те, чому нам потрібно досягти нуля (викидів у атмосферу, – «Главком»), з огляду на те, що ми знаємо (а що ні) про те, як підвищення температури вплине на людей у всьому світі.
Погана новина: дійти до нуля буде дуже важко. Оскільки кожен план щодо досягнення чого-небудь починається з реалістичної оцінки перешкод, що стоять на вашому шляху, у другому розділі ми розглянемо проблеми, з якими стикаємось.
Як провести поінформовану розмову про кліматичні зміни. У третьому розділі я розгляну кілька заплутаних статистичних даних, про які ви могли чути, і поділюсь думками та питаннями, яких торкаюсь у кожній розмові про зміну клімату. Вони утримували мене від помилок більше разів, ніж я можу порахувати, і я сподіваюся, вони зроблять те саме для вас.
Гарна новина: ми можемо це зробити. З четвертого по дев’ятий розділи я розкрию сфери, де сучасні технології можуть допомогти, і де нам потрібно працювати над досягненнями. Це буде найдовша частина книги, оскільки проаналізовано чимало сфер, які можна охопити. У нас є кілька рішень, які нам потрібно широко застосовувати вже зараз, і нам також необхідно багато інновацій, які слід винайти та поширити по всьому світу протягом найближчих кількох десятиліть.
Кроки, які ми можемо зробити зараз. Я написав цю книгу, бо бачу не лише проблему зміни клімату. Я також бачу можливість її вирішити. Це не оптимізм. Ми вже маємо дві з трьох речей, які потрібні для виконання будь-якої великої справи. По-перше, ми маємо амбіції завдяки пристрасті зростаючого глобального руху, який очолюють молоді люди, які глибоко стурбовані зміною клімату. По-друге, ми маємо великі цілі для вирішення проблеми, оскільки більше національних та місцевих лідерів у всьому світі зобов'язуються виконувати свою роль.
Тепер нам потрібен третій компонент: конкретний план для досягнення наших цілей.
Подібно до того, як наші амбіції зумовлені вдячністю за кліматичну науку, будь-який практичний план зменшення викидів повинен спиратися на інші дисципліни: фізику, хімію, біологію, політологію, економіку, фінанси тощо. Тож у заключних розділах книги я запропоную план, що грунтується на рекомендаціях, які я отримав від експертів з усіх цих дисциплін. У розділах 10 та 11 я зупинюсь на політичних рішеннях, які могли б ухвалити уряди; у розділі 12 я запропоную кроки, які кожен із нас може зробити, щоб допомогти світові досягти нуля (викидів). Незалежно від того, чи є ви урядовим керівником, підприємцем чи виборцем із напруженим життям і обмеженою кількістю вільного часу, є щось, що особисто ви можете зробити, щоб уникнути кліматичної катастрофи.
Тези з книжки
Про кліматичні зміни потрібно знати дві цифри. Перша – 51 млрд. Друга – нуль.51 млрд – це кількість тонн парникових газів, які щороку викидає в атмосферу світ. Нуль – це та кількість, до якої нам потрібно прагнути. Щоб зупинити глобальне потепління та уникнути найгірших наслідків кліматичних змін, люди повинні припинити викидати парникові гази в атмосферу. Клімат можна порівняти із ванною, яка повільно наповнюється водою. Навіть якщо сповільнити потік води до цівки, ванна з часом переповнюється. Постановка цілі зменшити наші викиди не допоможе. Єдина розумна мета – нуль.
Це звучить жорстко, але це правда. Візьмемо до прикладу минулий рік: економічна активність настільки сповільнилася через Covid-19, що світ викидав менше парникових газів в атмосферу. Однак у числовому вираженні це скорочення становить близько 5%. Іншими словами, За минулий рік в атмосферу ми викинули 48-49 млрд тонн вуглецю замість 51 млрд. Поміркуйте про ціну цього зниження на 5%. Загинули понад 2 млн людей, а десятки мільйонів залишились без роботи. М’яко кажучи, це не та ситуація, яку хтось хотів би продовжити чи повторити.
Подібно до того, як нам потрібні були нові тести, методи лікування та вакцини проти нового коронавірусу, нам потрібні нові інструменти для боротьби зі зміною клімату: безвуглецеві способи виробництва електроенергії, виготовлення речей, вирощування їжі, підтримання наших будівель у прохолоді чи теплі та переміщення людей та товарів навколо світу.
Я усвідомлюю, що я недосконалий лоббіст змін клімату. У моїй власності є великі будинки, я літаю на приватних літаках – навіть прибув на одному із них до Парижа на кліматичну конференцію, тож хто я такий, щоб комусь читати лекції про довкілля? Я визнаю свою провину за всіма цими звинуваченнями. А ще я технофіл. Що стосується змін клімату, я знаю, що інновації – це не єдине, що нам потрібно. Але ми не можемо зробити Землю придатною для життя без них. Самих технологій недостатньо для виправлення ситуації, але вони необхідні.
Це правда, що мій вуглецевий слід (сукупність викидів усіх парникових газів, які утворились, прямо та опосередковано, внаслідок діяльності окремої людини, організації, міста, країни тощо – «Главком») абсурдно високий. Я почувався винним у цьому давно. Робота над цією книгою змусила мене ще більше усвідомити власну відповідальність за зменшення викидів; скорочення свого вуглецевого сліду – це найменше, що можна очікувати від когось у моєму становищі. Серед іншого, я інвестую в безвуглецеві технології. Деякі речі, такі як електрика та автомобілі, привертають багато уваги, але це лише початок. Викиди від пасажирських машин становлять менше половини всіх викидів від транспорту, що, у свою чергу, становить 16% усіх викидів у всьому світі.
Виробники сталі та цементу викидають у атмостферу близько 10% усіх викидів. Щороку лише Америка виробляє понад 96 млн тонн цементу, одного з основних інгредієнтів бетону, і ми навіть не є найбільшими споживачами цього матеріалу. Для виготовлення цементу потрібен кальцій. Щоб отримати кальцій, потрібно спалювати вапняк у печі, а отже виробляється вуглекислий газ. У кінцевому підсумку виходить, що виготовлення тонни цементу коштує викидання тонни вуглекислого газу. Прогнозується, до 2050 року щорічне виробництво цементу в світі трохи збільшиться, оскільки будівельний бум, який сповільнюється в Китаї, набирає обертів у менших країнах – тих, що розвиваються. Теоретичний, підхід передбачає виготовлення цементу з морської води та вуглекислого газу. Винахідники цієї ідеї вважають, що в кінцевому підсумку це може зменшити викиди більш ніж на 70%.
Обмежитися альтернативними джерелами енергії людство не може – їх просто не вистачить для того, щоб задовольнити глобальну потребу в електриці. Серед іншого, нам потрібен диво-винахід, який би зробив батареї в 20 разів дешевшими, щоб забезпечити сезонне зберігання енергії. У цьому випадку ми отримаємо кілька тижнів без необхідності у сонці і вітрі, коли люди все-таки будуть забезпечені теплом... Інший варіант диво-винаходу, який дозволить економити енергію, - щоб 25% генерації були доступні незалежно від погоди. Поділ ядра і термоядерний синтез - єдині речі, які можуть працювати в таких масштабах. Крім того, я покладаю великі надії на технологію з фільтрації вуглекислого газу з атмосфери. Ще одне джерело енергії майбутнього – це водневе паливо. Завдяки його використанню можна істотно скоротити викиди вуглекислого газу при виробництві цементу і сталі.
Я в захваті від мистецтва інженерів у Німеччині, яка, ймовірно, зробила для автоіндустрії більше, ніж будь-яка інша країна. У разі, якщо ФНР не зможе успішно просувати електромобілі на ринку, це стане величезною трагедією.
Попри те, що пандемія зруйнувала світову економіку, підтримка дій щодо зміни клімату залишається високою. Я вклав більше $1 млрд у підходи, які, сподіваюся, допоможуть світові досягти нуля, включаючи доступну та надійну чисту енергію на виготовлення сталі, м’яса та цементу із низьким рівнем викидів. Звичайно, інвестиції в такі компанії не зменшують мій вуглецевий слід. Але якщо я взагалі вибрав переможців, вони відповідатимуть за вилучення набагато більше вуглецю, ніж я та моя родина. Крім того, мета полягає у тому, щоб не просто якась людина компенсувала свої викиди, а у тому, щоб уникнути кліматичної катастрофи.
Коли в 2008 році світова економіка впала в серйозну рецесію, державна підтримка дій щодо зміни клімату різко впала. Люди просто не могли зрозуміти, як можна реагувати на обидві кризи одночасно. Однак, попри те, що пандемія зруйнувала світову економіку, підтримка дій щодо зміни клімату досі на часі. Нам слід витратити наступне десятиліття, зосереджуючись на технологіях, політиці та ринкових структурах, які поставлять нас на шлях усунення парникових газів до 2050 року. Важко придумати кращу реакцію на нещасливий 2020 рік, ніж витратити наступні 10 років, присвятивши себе цій амбітній меті.
Наталія Сокирчук, «Главком»
Коментарі — 0