Дефолт-1998: як банкрутство країни привело до влади Путіна
У кінці минулого століття Росія пережила інший дефолт, який змінив політичну історію країни
Дефолт-2022 став першим в історії Росії за 104 роки за зовнішніми зобов’язаннями, але не першим взагалі. 1998 року Російська Федерація пережила внутрішній технічний дефолт, причини і наслідки якого відрізнялися від нинішньої ситуації.
Причини дефолту-1998
Головною відмінністю є внутрішньоросійський характер процесу. Якщо 2022 року Росія не може платити іноземним кредиторам, то 1998-го російський уряд заявив, що відмовляється від своїх зобов’язань за основними державними цінними паперами на внутрішньому ринку.
Іншими були й причини дефолту. Росія збанкрутувала через падіння цін на енергоносії та азійську фінансову кризу, яка розпочалася ще у липні 1997 року.
Хто керував переддефолтною країною
Одним із активним учасників політичного процесу у переддефолтній Росії був нинішній перший заступник голови адміністрації Володимира Путіна Сергій Кирієнко, якого нині називають куратором окупованих українських територій. Тоді Кирієнко займав посаду прем’єр-міністра РФ.
Намагаючись уникнути державного банкрутства, «Кіндер-сюрприз» (таке прізвисько Кирієнко отримав за свій молодий вік – уряд він очолив у 35 років – та несподівану появу на прем’єрській посаді) у липні 1998 року запропонував план стабілізації економіки. Але Держдума Росії, у якій більшість була опозиційною до Кремля, відмовилася затверджувати програму Кирієнка.
«Хотіли як краще, а вийшло як завжди»*
Російська влада намагалася врятувати ситуацію збільшенням відсотків за державними короткостроковими облігаціями (ДКС; цінними паперами, які випускало міністерство фінансів РФ). Якщо у другому кварталі 1997 року середня прибутковість цих облігацій складала 19%, то за аналогічний період 1998-го вона виросла до 49,2%.
Так само російський уряд підняв ставки за одноденними кредитами – вони зросли з 16,6% до 44,4%. Це на деякий час покращило ситуацію, але глобально врятувати Росію уже не могло. До того ж, інвестори відреагували на таке різке збільшення відсоткових ставок як на очевидний сигнал проблем у російській економіці – виведенням капіталу з РФ. Це, у свою чергу, ударило по російському рублю.
* - цитата відомого своїми крилатими фразами російського політика Віктора Черномирдіна, який був звільнений з посади прем’єр-міністра РФ за кілька місяців до дефолту
Як тоді заспокоювали росіян
Національна валюта Росії тоді перебувала у «валютному коридорі», тобто держава постійними валютними інтервенціями утримувала курс на рівні 6 рублів за 1 долар.
Російська влада до останнього намагалася тримати цей курс, заявляючи, що ситуація під контролем. Тодішній президент Росії Борис Єльцин за три дні до дефолту (у п’ятницю 14 серпня, в останній робочий день перед заявою міністерства фінансів) заявляв журналістам про те, що девальвації рубля не відбудеться.
День Х
Але уже в понеділок 17 серпня 1998-го уряд Сергія Кирієнка та Центральний банк Росії оголосили, що держава не може виплачувати відсотки за основними видами державних цінних паперів. Одностороння реструктуризація державного боргу за ДКС фактично означало технічний дефолт, але офіційно він не був оголошений.
Центробанк Росії відмовився від підтримки національної валюти, і за кілька тижнів курс рубля виріс із 6 до 20 за $1.
Збанкрутувала велика кількість російських підприємств, в овновному дефолт ударив по малому бізнесу. Оголосили про закриття кілька провідних банків Росії, взагалі увесь банківський сектор близько півроку перебував у дуже важкому стані. До того ж, дефолт значно знизив довіру росіян як до влади, так і до фінансових установ.
На горизонті з’явився Путін
Через шість днів після фактичного банкрутства президент Єльцин відправив у відставку уряд Сергія Кирієнка (той пропрацював прем’єром чотири місяці) і намагався повернути на посаду голови уряду Віктора Черномирдіна. Втім, Дума відмовилася підтримувати цю кандидатуру.
В результаті компромісною фігурою став консервативний виходець із Комітету держбезпеки Євген Примаков. Тоді ж, улітку 1998 року, посаду очільника російського наступника КДБ, Федеральної служби безпеки, став колишній чиновник із мерії Санкт-Петербурга Володимир Путін. Саме політичні зміни у російських елітах, спровоковані дефолтом-1998, дали можливість Путіну розпочати кар’єру на федеральному рівні. Уже за рік після дефолту, 9 серпня 1999-го, Володимир Путін очолив російський уряд – і Борис Єльцин прямо під час представлення Путіна назвав його своїм наступником.
Через півроку, після новорічної відставки Єльцина, Путін став виконувачем обов’язків президента, а у березні 2000 року виграв свої перші президентські вибори.
Нагадаємо, видання Bloomberg повідомило, що сьогодні, 27 червня, у Росії вперше з 1918 року стався дефолт із суверенних боргових зобов'язань в іноземній валюті.
Коментарі — 0