Хто сьогодні захищає російську мову в Україні

Добре, давайте забудемо на мить, що існує Ірина Фаріон.

Але давайте згадаємо, що війна це не тільки гаряче зіткнення на лінії фронту. Війна – це ще й те, що точиться в інших площинах – інформаційній, культурній, світоглядній. Але ця війна зрозуміла лише фахівцям, які довгий час «воюють» у цій сфері. Воюють по обидва боки фронту! Воюють за свідомість пересічних громадян, які не розуміють суті цієї війни, бо їх ніхто не вчив тонкощам ведення цієї війни.

Українці програють цю війну, зокрема тут, у Facebook, який переповнений дискусіями такого рівня, за який стає соромно. Бо зі ста відсотків тих, хто сьогодні захищає російську мову в інформаційному просторі відсотків вісімдесят це ошукані, введені в оману жертви інформаційної війни, які ментально стають сьогодні на бік ворога, піддавшись маніпуляціям, поверховим емоціям і сумнівним аргументам.

Але є ще ті двадцять відсотків, які лишилися – і це дуже потужна хоч і малочисельна група. Найлояльніші до українців із них ті, які вважають, що у всьому винен путін. Що в якийсь момент його не стане і все зміниться на краще – знову буде мир і дружба, спільні шоу і серіали, спільне майбутнє...

А ще вони розуміють, що таке «спільне майбутнє» можливо лише при умові збереження тут російської мови – і всіх латентних (прихованих) структур, які сьогодні дружно перефарбувалися і перевдяглися у все українське, але які зберігають весь свій кадровий потенціал, всі радіохвилі і телеканали, всіх своїх агентів впливу і лідерів суспільної думки, всіх поп-зірок і акторів гумористичних шоу, всіх стендаперів і блогерів.

У потрібний момент їх буде дуже легко розвернути у протилежний бік, бо ця українізація поверхова – вона не продиктована ані генами, ані світоглядними принципами, вона продиктована лише бажання бути в епіцентрі уваги і добре заробляти.

Буквально вчора дивився дуже глибокий фантастичний фільм «Прибуття», де піднімається тема майбутньої мови, яка буде обрана для гіпотетичного міжгалактичного контакту. Так от там чітко сказано, що мова це тип мислення і розуміння світу. І за кожним словом стоїть свій Всесвіт. І не можна фізично жити в одному всесвіті, а говорити мовою всесвіту іншого, бо це веде до непорозуміння і конфілкту, що ми зараз і маємо.

Скажу гірку істину – війни програються задовго до військового конфлікту, вони програються на інформаційному та ментальному рівні! Що з того, що ми зараз відвоюємо ті території, які де факто належать нам, коли більшість населення цих територій ненавидить усе українське?!

І невже ви вірите, що серед тих навідників ракет, які сьогодні накривають нас на наших неокупованих територіях, є хоча б один, хто говорить українською мовою?! Усі вони зраджують і здають нас саме цією мовою – мовою ворога і окупанта.

Наостанок скажу лише одне: кордони нашої держави і нашої країни закінчуються там, де говорять українською мовою. Там, де населення говорить чужою мовою і живе чужим життя – це вже не наша країна. Це просто земля, надра, корисні копалини і ресурси, які потрібні олігархам, що збагачуються на цьому.

Можливо це жорстко і безжально сказано, але це правда, якій ми не звикли дивитися в очі. Тому не треба тут зайвої порожньої балаканини відносто того, «какая разніца».

Мова – це лакмусовий папір нашої державної свідомості. Крапка.