Новий статут Московського патріархату не проголошує автокефалію

У мережі зʼявився новий статут УПЦ після його обговорення і затвердження на зібраннях у Феофанії 27 травня 2022 р. Нарешті можна порівняти зміни з тим, що було.

Самий по собі новий статут не проголошує автокефалії. Прагнення до автокефалії можна помітити лише у динаміці змін. Порівняємо два основні маркери автокефалії.

Перший: затвердження новообраного митрополита Київського у Москві. Стара версія статута: «Предстоятель Української Православної Церкви обирається пожиттєво єпископатом Української Православної Церкви і благословляється Святішим Патріархом Московським і всієї Русі» (п. V 2). Нова версія: «Предстоятель Української Православної Церкви обирається пожиттєво єпископатом Української Православної Церкви». Отже, зникає норма про затвердження митрополита у Москві.

Другий: спілкування з іншими помісними церквами. Старий статут говорить з цього приводу наступне: «Українська Православна Церква з’єднана з Помісними Православними Церквами через Руську Православну Церкву» (I 3). У новому статуті цей пункт повністю зник.

З цього стає зрозумілим, чому про прагнення до автокефалії УПЦ можна лише говорити у динаміці змін, але воно не випливає з самого по собі нового статуту. Тому що у новому статуті залишається можливість повернення до практики затвердження нових Київських митрополитів Москвою та спілкування з іншими церквами через Москву. Якщо обставини зміняться. Можливість такого повернення міститься у зміні до першого пункту статута, який доповнений посиланням на патріаршу грамоту від 27 жовтня 1990 р. У старому статуті цього посилання не було. Між тим, патріарша грамота містить наступне твердження: «Украинская Православная Церковь, соединенная через нашу Русскую Православную Церковь с Единой Святой Соборной и Апостольской Церковью». Таким чином, новий статут УПЦ, з одного боку відкидаючи пряме твердження про зʼєднанність з іншими церквами через РПЦ, підтвердив цю зʼєднанність непрямо, через посилання на патріаршу грамоту від 1990 р.

У підсумку можна сказати, що справді йдеться про технічну, а не повноцінну автокефалію. Нові норми статуту УПЦ не стверджують, але й не заперечують залежність цієї церкви від Москви. Вони прописані так, що за ними можливі нові практики незалежності, як-от поминання предстоятелем УПЦ інших предстоятелів та відсутність затвердження Москвою нових предстоятелів УПЦ. Але за тими ж новими нормами можна легко повернутися до практик залежності від РПЦ, якщо обставини будуть дозволяти та буде воля священноначалля УПЦ. Для такого повернення не потрібні буть якісь додаткові соборні рішення. Саме у цьому напрямку буде працювати Москва, щоби нівелювати значення рішень 27 травня.