Крим: як потрібно діяти українській владі

Ми весь час порівнюємо події 2004 та 2014 років, але забуваємо про 1994-й. Саме тоді події в Криму розвивалися за до болю схожим на сьогоднішній сценарій. Територіальне вторгнення морем, сушею, повітрям тоді відбулося точнісінько так само.

На той час Україна тільки виходила з посттоталітарного режиму, і всі ці питання розглядалися в закритому режимі. Лише завдяки тому, що і Рада нацбезпеки, і Уряд, і навіть парламент заслуховував ці питання в закритому режимі, всі ці речі не отримали загальносвітового озвучення.

Але питання як тоді вирішилося питання? Діалогом тет-а-тет при одному важливому нюансі – тоді на виборах «переміг» проросійський Кучма. Цей нюанс потребує особливої уваги.

Які уроки можна винести з тих подій? Нині діалогу тет-а-тет вже не вийде. Отже, в гру мають вступити європейські, світові організації, які призначені розв’язувати такі конфлікти. Вершиною цього айсбергу є Рада безпеки ООН, але є ще ОБСЄ, є Рада Європи, є Європейський Союз, є інші посередницькі структури.

Чим більше в цю ситуацію буде залучено світових, європейських посередників, тим ситуація буде більш стриманішою.

Я не кажу про розв’язання проблеми. Зараз навпаки треба стримувати емоції з обох сторін, щоб не сталося того, що сталося в Грузії на початку конфлікту.

Звісно, свою справу мають робити військові. Вони мають спеціальні пакети і знають, коли який розпечатувати. Ці пакети вже відкриті, інакше б військові не були б військовими. Вони діють належно, але їм треба віддати належне, що вони стримують ситуацію, емоції.

Наступна компонента ситуації – це кримські татари. Вони – не самі по собі. Це - Туреччина, це весь Близький Схід. Залучення до вирішення конфлікту посередницьких структур Близького Сходу є надзвичайно важливим.

Тепер оцінимо ситуацію у зв’язці: прес-конференція Януковича – події у Криму – наступні плановані дії на Сході та Півдні України. Частину вже бачимо, про іншу – можемо лише здогадуватися.

Я розглядаю ці всі нібито ультра агресивні дії лише як намагання повернути цього збанкрутілого політика до діалогу. Не до президентства, а просто до діалогу. У такій ситуації важливо діяти абсолютно асинхронно: дати чітко зрозуміти, що ніхто його більше тут не прийме, і тому слово має говорити те середовище, яке його викохало.

Щодо офіційних заяв з боку української влади. Вона, звісно, ще вчиться. Але не можуть заяви різних посадовців бути однаковими за тональністю, але різними за змістом.

Я починав з того, що був 1994 рік. Тут у Києві перебувають Володимир Горбулін, Леонід Кучма, тут усі, хто тоді ситуацію подолав, а нам говорять, що «не можна зв’язатися з Кремлем».

Я не вірю в це.

Я знаю, що Юлія Тимошенко при бажанні впродовж декількох годин може зв’язатися з Володимиром Путіним, як людина, котра підписувала з ним "газові угоди" і за це незаконно відсиділа у в'язниці. .

Наступне, що потребує уваги. В Криму, по-перше, треба розрізняти Севастополь і Крим. Це перше, що треба зробити.

По-друге, варто перечитати офіційні заяви Європейського Союзу, США за останній час. У них містяться відповіді на питання, які зараз виникли. Наприклад, в Україні має бути сформовано коаліційний уряд, представлений з усіх регіонів України. Думаєте, це випадково було так сказано?

Наступне. З’явилися нові прізвища – Константінов, Аксьонов у Севастополі, тощо. Скільки часу ще треба чекати, щоб Верховна Рада України сформувала переговорну групу, яка б вступила в діалог з цими людьми? Ви скажете, що вони ніхто, але я з цим не погоджуюся. За ними стоять конкретні живі люди.

Так само, як і за Майданом на Хрещатику. З ними також три місяці ніхто не хотів говорити. До чого це привело?

Також за участю Верховної Ради України та Державної Думи РФ має бути створена тимчасова спеціальна комісія на чолі з не менше ніж головою ВР, не менше по рангу, яка почне діалог з тими, хто там обраний чи визнаний.

Очевидно, що у даному випадку окремої підтримки потребують кримські татари і тому діалог з ними в даному випадку має бути побудовано на якихось абсолютно нових засадах. Це стосується, наприклад, негайного інкорпорування в уряд України представника кримських татар, просто по факту значення людини, яка була б безпосередньо на постійному зв’язку з кримськими татарами. Це обов’язково і негайно має бути зроблено.

Ще одна річ. Треба слідкувати за фінансовою ситуацією, за комунікаціями в Криму, і це стосується не тільки питань життєдіяльності, основних центрів життєзабезпечення Криму, а це стосується бізнес-структур тощо. Все це має чітко фіксуватися. Прозвучало, що існують проблеми зі зв’язком, це має бути зафіксовано.

Прозвучало, що, наприклад, є проблеми із забезпеченням товарами, це має бути зафіксовано. Виникли проблеми з реалізацією прав людей, освіта, навчання, охорона здоров’я, це обов’язково має фіксуватися. Чому?

Рано чи пізно ці факти будуть оцінюватися Радою Безпеки ООН, тощо.

Якщо ситуація дійде до визнання певної сторони агресором, то під це треба підвести конкретні факти. Ми пам’ятаємо, чим закінчилося у свій час визнання Лігою нації відомої країни агресором. І це понесе за собою колосальні правові наслідки для світу.

Синхронні і асинхронні кроки мають робитися у військовому плані, але не менш ефективні заходи можуть вживатися і Кабінетом Міністрів України.

Давайте ще раз подивимося на ситуацію. Багато глядачів були і в Герцаївському районі Чернівецької області, і у Виноградівському районі Закарпатської області, і бачили поруч з українським прапором в одному селі румунський, а в іншому – угорський прапори. Я дивлюся на ВР Криму і думаю, чи це село, чи це серйозна організація? Тобто Верховна Рада Криму опустила себе до рівня невеличкого, малесенького села Герцаївського району, бо вона вивісила прапор сусідньої держави, тому що більшість населення на цій території представлено там національністю сусідньої держави.

Що є альтернативою програній нами інформаційній війні? Це – конкретна дія. Хочете Конституцію? Ви отримаєте автономії стільки, скільки хочете, приїжджайте, сідаємо за стіл і переписуємо Конституцію АРК так, як ви хочете. Тільки ви відповідаєте за це. Бо право породжує обов’язок. Ніколи обов’язок не породжував право. Хочете права, приїжджайте. І самі потім відповідаєте за весь комплекс власних проблем.

Предметом протистояння є тільки конкретна дія, конкретна робота над правовим режимом, особливостями правового режиму тощо.

Я нічого нового не вигадав. Для росіян, щоб було зрозуміло, це описував ще Столипін, аналізуючи ситуацію з Фінляндією.

Якщо ми хочемо взяти приклад у Фінляндії, то є Аландські острови. Хочете такого статусу? Давайте візьмемо статут Аландських островів і Конституцію АРК. Конституція Криму покладемо поряд зі статутом Аландських островів. У складі Фінляндії - це сільська рада. Коли готувалася нинішня Конституція Криму я клав перед депутатами тодішніми Верховної Ради АРК ці документи і казав: «Хочете мати права, беріть статут. Не хочете мати права, вигадуйте Конституцію. Бо ви себе Конституцією заганяєте в державну перспективу, якої ніколи не отримаєте в силу того, що Крим, треба розуміти, це територія, де титульною нацією є кримські татари».

Титульна нація, яка сьогодні бездержавна, але треба розуміти, що вона титульна нація.

Титульна російська нація має свою державу – це Росія. Тому перебування навіть більшого анклаву росіян на іншій території нічого не означає. Кримські татари - це бездержавна нація, вони вправі претендувати на свою територію. Про це говорять всі міжнародні документи. І тут ні слова великих і малих націй не є указом, бо всі міжнародні документи говорять про те, що це титульна нація. Це не загострить ситуацію, бо право не є обов’язковим до реалізації. А права, які кримські татари сьогодні реалізують в межах української держави, реалізуються не гірше, ніж якби це була своя держава.

Повернуся до теми – хочете права? Пам’ятаєте, колись класик казав: ми дамо автономії такі права, які ви можете тільки взяти. Тому, будь ласка, приїжджайте, і давайте працювати над Конституцією. Не треба ходити з кулеметами і лякати. Сьогодні полякали, а завтра треба щось їсти, годувати людей.

Офіційно я другий день чую від Константинова, від Аксьонова, від новобраного мера Севастополя громадянина Росії Чалого: ми хочемо прав. До речі, а чому, власне, Севастополь не має обрати свого мера в принципі? Чому не прибрати з української Конституції тамтешню адміністрацію?

Будь ласка, обирайте свого мера і живіть так, як ви хочете жити - з мовою, з режимом, з прапором. Що хочете робіть там. До речі Аландські острови були демілітаризовані після конфлікту між Фінляндією та Швецією. На території цих островів державна мова – швецька.

Очевидно, що на сьогоднішній день ситуація має дипломатичне діалогове розв’язання. Я дуже сподіваюся на мужню поведінку українських військових, що вони витримають цей екзамен.

Громадяни України і татари, і громадяни інших національностей цей іспит витримають, не дадуть себе втягнути у провокацію. А нинішня українська влада створить систему заходів для того, щоб вести діалог і з тими, хто на сьогоднішній день бунтує в Криму, і з тими, хто зацікавлений в тому, щоб розв’язати цю проблему.