Україна та Іран. Ми припустились великої помилки

Ми збирались будувати Ірану ядерний реактор і дуже ображаємось сьогодні, що американці не надто вже й щедро віддячили за відмову від цього наміру.

Ми налагодили в Ірані випуск наших АН-ів – де багато технологій придатні для створення дронів та ракет.

Ми мало коли задумувались, у що обернеться наше співробітництво з Іраном у сферах, які ми з усієї сили називали невійськовими.

Фінансові інтереси кількох директорів кількох заводів в Україні, які через міцне лобі в кабінетах президентських адміністрацій та уряду завжди уміли представити свої особисті інтереси та потреби своїх підприємств, як «єдину надію для порятунку і відродження вітчизняної промисловості та ВПК», завжди у нас були важливіші за будь-які міркування стратегічного характеру та політику, що базується на цінностях. Ну, звісно – це ж «американці і європейці просто хотіли розвалити нашу промисловість, щоб зробити Україну аграрною державою». Нам же здавалось, що Іран нам не загрожує і ніколи не буде.

Але заробітки від торгівлі з Іраном та іншими режимами так і не дали відродити ВПК (та й чи збирався хтось це робити?), створити нові зразки озброєнь, БПЛА, ракети.

Не можна озброювати головорізів і людожерів – непередбачувані авторитарні режими.

Наша короткозорість і повертається до нас з Ірану і, на жаль, повернеться з Китаю.

І напевно варто пам'ятати про власну участь у технічному та технологічному переозброєнні Ірану, коли ображаємось за щось на Ізраїль.