Українців хочуть змусити ходити строєм: поліція не проти

Такі парамілітарні структури, як «Національні дружини», з’явилися не вчора і не від того моменту, коли відбувся марш 28 січня на Хрещатику. Вони існують вже давно, і зараз як українські, так і міжнародні правозахисні організації відзначають дуже небезпечну тенденцію – зростання ультраправого насильства. На жаль, ми щодня маємо по кілька повідомлень, що когось побили, за «не такі» погляди, «інакший» зовнішній вигляд, як це було з громадянином Великої Британії в Києві, який мав нещастя потрапити на мітинг, на який напали ультраправі. Ми бачимо напади на журналістів, суди, бачимо підпали і навіть напади на органи місцевого самоврядування як це було в Черкасах, де під тиском парамілітарних формувань було прийнято рішення на користь однієї з фінансово-політичних груп, які мають владу в місті.

Все це відбувається або за абсолютної бездіяльності, або за потурання поліції, як це було під час антифашистського мітингу 19 січня просто біля приміщення київського главку поліції. Нещодавно відбувся напад на журналістку, й представники поліції порадили їй припинити діяльність, бо вони не можуть її захистити. Це означає, що поліція не виконує покладені на неї законом функції, за які сплачують платники податків.

Я думаю, що зараз ситуація така, що людям просто небезпечно ходити по вулицях – тим, хто написав якийсь пост у Facebook, хто має вигляд чи зачіску, що можуть не відповідати уявленням ультраправих, небезпечно проводити журналістську діяльність. Якщо поліція не виконує свої функції - а вона має їх виконувати не просто за законом, а ще й тому, що отримує за це гроші, які ми всі платимо - то міністр внутрішніх справ і начальник Нацполіції як мінімум повинні піти у відставку.

Я би не сказав, що є зростання популярності ультраправих. Ми бачили результати виборів і соціологічних опитувань, згідно з якими їхня ідеологія, якщо її можна так назвати, не користується підтримкою великої кількості українців.

Повторюся, що небезпека існує вже давно, напади існують давно і це все, висловлюючись їхньою лексикою, «кришується» представниками поліції. Вони не просто знають, що і де відбувається, не просто знають, наприклад, хто напав на студента НаУКМА Станіслава Сергієнка (про це самі заявили нападники в соцмережах), а іноді навіть спрямовують ультраправих для того, щоб вони нападали на ті чи інші заходи.

Власне хвиля обурення і несприйняття піднялася після маршу «Національної дружини» на Хрещатику, тому що це все дуже нагадує відомі фільми Лені Ріфеншталь 30-х років у Німеччині. Там дуже схожа символіка, кадри, і це занепокоїло вже не тільки українську інтелігенцію у всіх регіонах України. Мені от буквально щойно дзвонили з львівської газети з цього приводу. Ця ситуація занепокоїла наших західних партнерів, які побачили, що відбувається, і реакція, зокрема, посла Канади однозначна з цього приводу.

Але треба розуміти, що тут питання не в конкретно «Національній дружині» і навіть не в С14, які просто шаленіють від безкарності, бо розуміють, що можуть напасти на будь-кого, і їм за це нічого не буде. Питання в тому, що в Україну вже прийшов нацизм, і частина людей це сприймає. Еріх Фромм свого часу написав роботу «Втеча від свободи». Коли йде війна, соціально-економічна ситуація така, як є, тоді в обивателя виникає бажання сильної руки, бо він думає, що ця сильна рука його захистить. Так було в Німеччині у 30-х роках минулого сторіччя.

Я згадую кінець Радянського Союзу – мене тоді і з університету виключали, і у СІЗО відсидів свого часу, але тоді доноси не були соціально виправданими. А зараз їх хочуть такими зробити на офіційному рівні. Наприклад, є сайт «Миротворець», який курується радником міністра і суперечить українському законодавству, бо оприлюднює персональні дані. Є прагнення зробити це соціально виправданим. З українців хочуть зробити одновимірних людей – одягатися можна тільки ось так, думати так, а ходити тільки строєм. Ну і обов’язково п’ятихвилинка ненависті, коли знаходяться вороги, яких ми гнівно засуджуємо, яких ми б’ємо, а то й вбиваємо. І той обиватель, який хоче сильної руки, не розуміє, що ця рука його не захистить, а дасть ляпаса, якщо він дозволить собі щось «не те». І в принципі та ситуація, яка зараз є, це тест на те, чи має Україна щеплення від нацизму.

Мені здається, що за чинної влади і силових структур нам це побороти не вдасться. Справа в тім, що існування таких структур є дуже зручним для влади. Коли поліцейський нападатиме на людину й битиме її, розганятиме мітинги, то це викликатиме засудження, в тому числі з боку західних партнерів, від яких наша влада достатньо залежна. Але коли нападають представники якоїсь організації, яка формально не належить до правоохоронних органів, тоді можна або не відкрити кримінальну справу, або відкрити й покласти її під сукно, як зараз є. В нас жодна така справа, а їх купа в кожному з регіонів, не розслідується, і це дуже зручно для влади.

У держави достатньо можливостей, ресурсів - і законних, і силових - для того, аби припинити те, що відбувається, адже монополію на насильство ніхто не скасовував, як люблять повторювати президент і міністр внутрішніх справ. Ханна Арендт, яка писала про тоталітарні рухи й тоталітарну державу, говорила, що вони завжди існують разом. Муссоліні не було без чорносорочечників, Гітлера – без СА і СС, це речі, які діють разом і не бувають одна без одної.

І якщо зараз представники інтелігенції говоритимуть, що це просто хлопці-патріоти бавляться, і не звертатимуть на це увагу, як це було вже протягом чотирьох років, то можемо дожити до того, що романи Орвелла втіляться в життя на наших очах.

Я думаю, ніхто не приховує, що «Національні дружини» пов’язані з політичною партією «Національний корпус». Також є такий підрозділ Національної гвардії - «Азов». По-перше, здійснення силових дій з охорони громадського порядку парамілітарними структурами, які до того ж мають політичне чи ідеологічне спрямування, суперечить українському законодавству, бо всі громадяни України є рівними перед законом, незалежно від того, до якої партії вони належать чи які погляди сповідують. По-друге, ця структура має відверто нацистський характер. Я вже не кажу про відео зі свастиками, яке з’являється, а німці й австрійці шоковані символами Das Reich на прапорах. Більше того, коли відверті російські нацисти з’являються поруч із тим, що називає себе «Національним корпусом».

Так само російські нацисти, «Боевая организация русских националистов», разом з українськими нацистами нападали на антифашистський мітинг у 2016-му році. Насправді в них немає національності, вони всі однакові за методами діяльності. І коли заступник командира Національної гвардії каже, що це хороші хлопці, просто в них трохи інакші погляди на націонал-соціалізм в Німеччині... Ніхто з них в принципі не приховує цих поглядів.

Щодо фінансування, то, без сумніву, в нашій соціально-економічній ситуації трошки дивно говорити про те, що люди екіпірувалися власним коштом. Говорити про конкретні джерела фінансування треба, маючи документи. Але ці люди мають тренувальні бази, про які вони відверто говорять. Ці бази їм надало Міністерство внутрішніх справ. Ці люди мають навіть дитячі табори, де роблять відповідне прокачування молодих умів. Тож треба відверто говорити про те, що все це працює в тісній спайці з державними силовими органами.