«Конфлікт» Пригожина і Шойгу – елемент російської інформаційної спецоперації

Нещодавно Інститут вивчення війни (ISW) заявив, що путін нібито шукає «цапів-відбувайлів», яких можна призначити відповідальними за провали в Україні, і одним з них може стати Євген Пригожин. В ISW вказують, що Міноборони Росії, зокрема, міністр оборони РФ Сергій Шойгу та начальник Генерального штабу РФ Валерій Герасимов, найімовірніше, намагаються послабити Пригожина та підірвати його амбіції більшого впливу в Кремлі. Для цього вони навмисно використовують сили «Вагнера» у Бахмуті.

В ISW вказують, що  рішення Путіна стати на бік Пригожина, ймовірно, розлютило Шойгу і Герасимова, яким було доручено поділитися обмеженим спорядженням і боєприпасами з найманцями Вагнера. Втім, вже у жовтні МО РФ і собі почало вербування ув'язнених, що заважало зусиллям Пригожина з вербування зеків.

Примітно, що про публічний конфлікт власника ПВК «Вагнер» Пригожина з міністром оборони РФ Шойгу заявляє і керівник ГУР МОУ Буданов. В інтерв»ю «Українській правді» Буданов зауважує, що  готовий допомогти обом одночасно. Тільки щоб вони знищили один одного.

Утім, насправді жодного конфлікту між Міноборони рф і шефом «вагнерівців» немає, а наявність такої постаті як Пригожин вигідна путінському режиму.

Так званий конфлікт між Міноборони країни-окупанта і ПВК «Вагнер» – це частина інформаційної операції російських спецслужб. Насправді ніякого конфлікту не існує. І заяви Інституту вивчення війни не вперше свідчать про повне нерозуміння ситуації його так званими аналітиками.

Зауважу, що мобілізаційні заходи, які ПВК «Вагнер» проводило в місцях ув’язнення з літа минулого року, мали мінімізувати військові втрати росії. І це одна з цілей.

Під час боїв на Луганщині – спершу за Сєвєродонецьк, потім за Лисичанськ, втрати російської сторони склали від 13 до 15 тисяч осіб. Такі втрати – демотивуючий фактор для агресора. Тому було прийнято рішення про мінімізацію можливих заворушень, соціальних потрясінь у росії методом вербування так званого «спецконтингенту».

Виходили з того, що «по зеках баби плакати не будуть». З цим же пов’язана і так звана опала Лапіна і Герасимова, командуючих окупаційними військами. Їх на якийсь час прибрали в тінь, щоб уберегти від критики, а для суспільства підсвітили це як конфлікт між Кадировим і Пригожиним (з одного боку) та Генштабом (з іншого).

За задумом російських спецслужб, серед завдань ПВК «Вагнер» – не тільки мінімізувати втрати серед професійних військових, а й утилізувати так званий «спецконтингент». Що дозволить знизити криміногенну ситуацію в системі ФСВП (Федеральна система виконання покарань).

Саме тому вербування відбувалося, як правило, у так званих «чорних зонах» – колоніях, які перебували під контролем кримінальних «авторитетів». За дивним збігом обставин, Пригожина не цікавили ні СІЗО, ні колонії-поселення, ні т.зв.» червоні колонії», що знаходяться під контролем адміністрації. Ставка робилася і на зниження впливу криміналітету на місця позбавлення волі, і на розв'язання економічних проблем, зменшення навантаження на бюджет.

Загальна кількість ув’язнених у росії, за даними ФСВП, близько 450 тисяч. За оцінками і російських, і західних експертів, ПВК «Вагнер» мобілізував близько 40-50 тисяч зеків. Тобто 10% від загальної кількості.

Для розуміння масштабів такого вербування – найбільш масова амністія в росії за її сучасну історію – 17 тисяч (до 70-річчя Перемоги). Виходить, вербування по-пригожинськи дозволяло знизити навантаження на бюджет, змінити пріоритети системі ФСВП (перепідпорядкування «чорних колоній» – адміністраціям),  а також допомогти на фронті. Штурм найбільш проблемних для росіян ділянок укріпленої оборони ЗСУ (Соледар і Бахмут) здійснювали саме зеки-вагнерівці. Їх фактично кидали та кидають у самогубні лобові атаки.

Не просто так, росія вкинула в інформаційний простір тезу про так званий «снарядний голод». Про те, що Пригожину нібито не дають у достатній кількості боєприпаси.

Це робиться, щоб пояснити колосальну кількість втрат при штурмах Соледара і Бахмута. А ці втрати, за даними самого Пригожина, дорівнювали за день боїв в районі Соледара тижневим втратам російської армії по всій лінії фронту. Останнім часом Генштаб Україна повідомляє про ворожі втрати в 700-100 осіб на день, враховуючи, що під час війни заведено применшувати свої втрати та перебільшувати втрати противника, розділимо, наприклад, навпіл. регулярної армії. Виходить, вагнерівців клали на день по тисячі-півтори. Особливо запеклі бої в районі Соледара тривали близько десяти днів. Тобто, зеків-вагнерівців там поклали не менше 20 тисяч.

Варто зауважити, що коли пригожинські найманці штурмували Соледар, з’явилася інформація, що частини повітрянодесантних військ росії заблокували місто з двох сторін. Тобто створили своєрідне кільце оточення, сучасні «загороджувальні загони». Тому, повідомлення західних ЗМІ про те, що загальні втрати ПВК «Вагнер» становлять близько 20 тисяч, не відповідають дійсності. Насправді втрати приблизно вдвічі більші.

Крім того, російські спецслужби явно затіяли гру в довгу. Створюючи, в тому числі конфлікти в кримінальному середовищі росії. Спадкоємці Дзержинського добре перейняли досвід Другої світової. Йдеться про створення штрафбатів з числа ув’язнених, яких, як і зараз, вербували в колоніях, так ось, після закінчення тієї війни почалися так звані «сучі війни», тому що за кримінальними поняттями, участь у війні – це факт співпраці з адміністрацією, з владою. Це – табу, це – заборонено. ті злодії в законі, які дали «добро» на вербування в колоніях, вже потрапляють під, скажімо так, певний пресинг з боку своїх «колег», а чим більше криміналітет воює один з одним, тим легше правоохоронцям та спецслужбам. А разом з тим ще й йде утилізація криміналітету, включаючи «авторитетів».

А останніх полягло на війні проти України вже з десяток.

Мета третя – тиск на опозицію та бізнес.

Суть нібито конфлікту між вагнерівцями та міноборонцями через боєприпаси – не лише прикрити Пригожина від критики «спецконтингенту» (щоб йому не «подали» за численні втрати), а й створити медійну можливість для критики власне російського військового керівництва.

Річ у тому, що путін панічно боїться змов. І конфліктний Пригожин використовується для постійного удару по військовій еліті. До остраху побоюється путін появи другого генерала Рохліна – військової опозиції, яка на тлі можливих військових успіхів може диктувати свої умови Кремлю. І одна з ролей ПВК «Вагнер» – не дати армії показати значні успіхи, не дозволити створити «ореол героїв» навколо російських військовослужбовців, як частково було в результаті першої та другої чеченських військ. Коли той же Рохлін зусиллями ЗМІ створив собі саме такий образ.

Роздутим інформаційним тлом навколо Пригожина його постать підняли на недоречну для неї висоту.

Його вивели на одну планку з міністром оборони росії – Шойгу. Ну, хто такий Пригожин? Ресторатор. Особа, яка раніше відсиділа 10 років за кримінальні злочини. «Урка». А йому малюють імідж якогось «борця за справедливість», «за росію-матінку». З можливими політичними перспективами.

Днями з’явилося відео, де він відкрито про це говорить, засуває про справедливість і свої можливі політичні амбіції. Але його головна роль – сучасний опричник. Коли п’яний актор-нацист Охлобистін кричав у жовтні 2022-го на путінському шабаші на Червоній площі «Гойда-Гойда!» (Клич опричників часів Івана Грозного), вже тоді явно проглядалися певні історичні паралелі. Але у Пригожина за сідлом не відрубані собачі голови та мітла (символ тієї опричнини), а – кувалда. Не випадково саме за її допомогою вагнерівці проводять позасудові страти .

Все це, розраховане зовсім на ЗСУ чи взагалі українців (ми вже нічого не боїмося), а на росіян. На придушення внутрішньої опозиції.

Дивіться, каже всім путін, у мене є такий відбитий відморозок як Пригожин і його зграя. Хто піде проти мене – він вас кувалдою! І невипадково критика з боку Пригожина, який нібито перебуває в опалі, звучить вкотре на адресу Беглова – губернатора Санкт-Петербурга, не досить завзято, на думку путіна (для якого це подвійно прикро, бо – рідне місто), підтримує цю війну, тобто пугалка-Пригожин потрібен путіну не тільки для стримування опозиції (у тому числі можливої – військової), але і для тиску на великий бізнес, включаючи топчиновників. Звідси пригожинські заяви в стилі – «гаманці» повинні ділитися на війну. Це абсолютний опричник. І говорити про те, що хтось там усуває його від путіна, що він у якійсь опалі, значить зовсім не розуміти ситуації. Що надто часто демонструє Інститут вивчення війни, який, на жаль, так багато у нас цитують.

Нагадаю, Міністерство оборони України у лютому 2023 року підтвердило інсайд місцевих сил спротиву на Донбасі: рівень смертності серед штурмовиків ПВК «Вагнера» сягнув 80% – для рф це «супутні втрати», можливість позбутися «покидьків суспільства».