Звільнено лише 10% суддів, які знущалися з майданівців

Хочете дізнатися, що буде? Проаналізуйте, як обраний після перемоги Євромайдану парламент звільняв суддів, які освячували терор майданівців.

Придивіться – і ви побачите не тільки відкритих ворогів з Партії регіонів. З ними давно все ясно, але осягніть, як з ними разом старанно працювали десятки тих, хто начебто теж за Майдан, хто на ньому навіть був, але по факту вчора всіма силами оберігав тітушок у мантіях.

Це найстрашніше – симулякри в нашій політиці, і не лише політиці. Часто ж треба просто нічого не робити, аби зло перемогло. І сьогодні не один фальшивий представник людей тихесенько не прийшов на засідання, вчасно вийшов за кавою або в туалет (мама, як ми терпіли ці кілька годин:))) – і результату не було і не було.

З іншого боку, всі побачили, як через ганьбу, через сотню невдалих і результативних спроб врешті-решт у парламенту вийшло. І головним фактором стали ви – легитимні господарі України, які вимогливо слідкували за голосуваннями і саботажем своїх справжніх або удаваних представників.

Насправді вийшло дуже мало і дуже криво. Сьогодні ми звільнили менше 10% суддів, що арештовували, давали санкції на прослуховування або забороняли нам збиратися на майданах тієї величної зими 2013/2014. Інші далі в мантіях і, боюся, нам ще не один рік мучитися, щоб їх позбутися.

Але я згадую їхні кам'яні обличчя у пошарпаних районних чи дорого відремонтованому Апеляційному суді Києва. Коли вони, вдягнувші ці мантії кольору смерті чи піджаків 90-х, без жодного вагання топталися по законах, відправляючи переважно незнайомих, але таких рідних нам людей у промерзлу Лук'янівку.

Втеча Януковича виявилася тільки першим нашим кроком від прірви. Пам'ятаю велику радість, коли навесні 2014 року ми змусили ще той, з більшістю Януковича і переважно удаваною йому опозицією, парламент ухвалити перший люстраційний закон. Перший закон, який парламент змусило прийняти суспільство. Сьогоднішні звільнення, до речі, були на виконання цього закону, при розробці якого разом із Павлом Петренком я познайомився і, сподіваюся, назавжди подружився з Tetiana Kozachenko. Юридично вчора відбулася люстрація суддів.

Пам'ятаю, як радість змінилася суцільним обманом і саботажем. Як непросто ми з Тетяною Чорновол вибирали адвокатів, щоб вони ретельно, юридично бездоганно, але при цьому на волонтерських засадах довели факти порушення присяги у створеній законом спеціальній комісії. Як цю комісію з Marina Solovyeva та Петром Варишком у складі ненавиділа Вища рада юстиції, де їй доручили працювати. Як ця начебто нова, вже постмайданівська рада навмисно не збиралася, щоб не затверджувати висновки про порушення присяги цими тітушками в мантіях. Як я потім з Леонідом Ємцем місяцями просив спочатку Гройсмана, Володимира Борисовича, а потім Андрія Парубія винести на голосування вже нової Ради хоча б звільнення Татькова – голови Вищого господарського суду у Януковича. Його документи на люстрацію лежали в Раді з грудня минулого року, але люстрували ми його лише сьогодні.

Але вийшло ж! І вчора спікер був великий молодець, як у найкращі дні Євромайдану (Андрію, тисну руку:)).

Але знову-таки це менше 10% у простій начебто справі. І нам, друзі-майданівці, ще боротися і боротися, щоб зробити гідну того повстання і його жертв Україну. Посилати своїх людей у владу, направляти і контролювати їхні дії, виганяти фальшивих, шукати справжніх.

І ніколи не забувати, що «разом – до перемоги!»