Благодійність в Україні. Інколи про неї більше говорять, аніж роблять

Не все, що називають благодійністю, є нею по суті й угодне Богові. Іноді її використовують з міркувань моди, престижу, вважаючи її атрибутом певного статусу чи добробуту. Інколи про неї більше говорять, аніж роблять, або хизуються, чекаючи похвали. А часом її дають «на відкуп» або вимагають щось взамін… То не є правдива благодійність, але приховане користолюбство.

Під час Нагірної проповіді Господь наш Ісус Христос пояснив, яке благодійництво є справжнім, і попереджав: «Стережіться, не творіть милостині вашої перед людьми для того, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного.

Отже, коли твориш милостиню, не сурми перед собою, як роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб прославляли їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. У тебе ж, як твориш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить правиця твоя, щоб милостиня твоя була потаємною; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно» (Мф. 6: 1 – 4).

Благодійність, доброчинність любить тишу і спокій.

Бажання творити добро – це глибоко внутрішнє, тендітне і світле почуття, яке народжується з любові й милосердя у самому вашому серці

І якщо ви обережно, оберігаючи від спокус цього світу, його плекатимете, дозволите собі його «почути» і скерувати ваші дії – воно принесе вам не лише неповторну душевну втіху, а й відчуття Божої благодаті. Чудотворність справжнього добра ще й у тому, що воно обігріває та запалює світло не лише у вашій душі, а й у того, кому ви допомагаєте. І таким чином ви відгукуєтесь на заповідь Божу про любов до ближніх.

Натомість, коли людина, допомагаючи іншим, відчуває самовдоволення і підвищення самооцінки, то така допомога насправді не приносить духовної користі тому, хто її чинить. Бо в серці замість безкорисливої любові і щирості зароджується гординя і гріх самолюбування. Тому Господь і закликає нас робити добро ніби в тайні від самих себе, щоб «ліва рука не знала, що робить права», аби уникнути марнославства та самозвеличування.

Наше повсякденне життя – це постійна боротьба добра зі злом, це необхідність завжди обирати любов, а не байдужість, не егоїстичне накопичування, а щедрість, не самолюбство, а служіння іншим

Ми живемо у «режимі вибору», навіть не помічаючи цього. Але щодня, виходячи з дому, ми обираємо: привітатися з сусідами першими чи відвернутися, подякувати касиру у супермаркеті чи ні, допомогти комусь в дорозі чи пройти повз, запропонувати колегам чаю чи приготувати його лише собі… Можливостей зробити добрий вибір стільки ж, або й навіть більше, ніж інших.

Будьте співчутливими, відкривайте своє серце, «підживлюйте» його добром, бо йому це життєво необхідно. І не забувайте дякувати Господу, Який дає нам так багато можливостей допомагати іншим і перемагати зло.

Не чекайте подяки за свої добрі справи від тих, кому ви їх робите, і отримаєте її від Того, від Кого буде істинна вам нагорода

Передріздвяний період – це ще один привід замислитися і благодіяти – кожен в міру своїх можливостей. Адже милосердя – це не завжди фізична чи матеріальна допомога. Це і добра порада, і щира усмішка, увага, лагідне слово, співчуття, подяка, тиха присутність, а особливо – молитва. Адже молитва за інших спрямовує нашу увагу від самих себе на потреби навколо нас, а їх так багато! «Молiться один за одного, щоб вам зцiлитися, бо багато може щира молитва праведного» (Як. 5: 16).