Як «Динамо» обіграло Путіна

«Динамо» виграло у футбол. «Динамо» виграла у єврокубках. У тих єврокубках, звідки викинули російські клуби, залишивши їм на вибір матчі з футболістами з Сирії чи Еритреї. «Динамо» виграло у турецького клубу, фанати якого на зло українцям викрикували прізвище Путіна.

«Динамо» виграло у двобої, в якому букмекери перед початком матчу не залишали нашій команді шансів так само, як західні розвідки й оточення Путіна не залишали шансів Україні. «Динамо» виграло та йде далі. «Динамо» виграло, забивши вирішальний гол в кінці другого додатково тайму. «Динамо» виграло, а гол забив Караваєв, який кожного разу нагадує, забиваючи голи та граючи у футбол, що його рідний Херсон – то Україна.

І знов, як після Євробачення, як після матчу з Шотландією, когось у бункері вкурвило й у Києві всю ніч повітряні тривоги, а на Київщину летіли десятки ракет.

Яке ж передбачуване воно. Яке ж передбачуване ху..ло. І яке ж хворе. Це ж треба мати такі комплекси й так на все реагувати. Як багато книжок напишуть провідні психіатри, описуючи хвороби Путіна. Який наказує стріляти ракетами із ревнощів, із заздрощі, через власну імпотенцію. Через те, що колись в дитинстві якийсь хтивий дядько дав йому потрогати свого пісюна. Чи якась дівчина дала відкоша, посміявшись з недолугого хлопця. Чи в підворітні відібрали останні 20 копійок, принизивши та розбивши носа.

І як же соромно має бути росіянам. Що вони потрапили у рабство до хворого. Який може бути раціональним, але при цьому залишається психічно хворим. Велика Росія знайшла найбільшого невдаху і надала йому владу, щоб кожен малий невдаха в країні відчув, що він не такий і невдаха. І кожен раз, коли невдасі нагадують, що він невдаха, коли він усвідомлює, що якщо в дитинстві ти був лузером, а зараз в тебе дворець в Геленджику зі шлюхами та блекджеком, але в дитинстві ти все одно був невдахою, то він починає кидати ракети навкруги. І усвідомлення це приходить через такі прості речі, як футбол чи пісенний конкурс для домогосподарок.

До війни ми часто думали, що Україні не вистачає еліти, справжньої, викристалізованої сторіччями. Як в Британії. Як у Франції. Як в Норвегії. Чи як в Росії, де мав бути клас людей, який стоїть за владою і має досвід і несе відповідальність. Мав бути. А на виході є купка божевільних і лише їх обслуга. І ніякої еліти, яка б могла це зупинити. Яка б могла зупинити лідера, який веде країну до прірви, послуговуючись своїми комплексами. Пусто. І тоді ясно, яка країна має бути «фейл стейт».