Україна потребує здорової пропаганди

Одного дня пил і сморід війни відступлять. Для аналітиків, чиновників і командирів вони лишать масив «це треба обдумати». Для пересічних нас – сум за тими, хто пішов, і гордість. За тих, хто не зламався і зміг здивувати світ.

Насправді цей текст про потребу пропаганди. Здорової, змістовної, спонукаючої, надихаючої, розкриваючої, красивої, врешті решт. Як з'ясувалося, світом рухають емоції. І якщо ми хочемо більше ніколи не розповідати в новинах про згвалтованих російським окупантом немовлят, треба навчитися пропагувати своїх героїв. Минулого і сучасності. Емоційно.

І не треба скиглити, що це радянський підхід – брехня. «Перл-Харбор», «Мідвей», «Тонка червона лінія», «Ми були солдатами», «Брати по зброї», «Тихий океан»... навіть «День Незалежності» із Віллом Смітом – скрізь, де герої захищають свій дім від зла, де в кадрі зірково-смугастий прапор – грамотна пропаганда правильних смислів. Голлівуд, це фабрика просування смислів. І це правильно.

Зі свіжих прикладів? «Top gun»! Тут є все: молоді армійські роки, поклик до війська, романтика авіації, флешбеки спадковості – літак часів Другої Світової (!), втрата товаришів, ясна річ кохання і Рідний Дім.

Дорого? Авжеж. Але захист і просування своїх смислів, це суть сучасних воєн – вони не за територію, вони за усвідомлення і трактовку реальності. Це коштує грошей.

Неповторення Бучі, Ірпіня, Бородянки, Маріуполя і всього того, що ми не поки знаємо – теж.