Третій тур виборів розпочався. Це буде бій без правил

Прокляття України в тому, що вона – держава-заручниця. Заручниця геополітичних важковаговиків, один з яких приставив дуло до скроні нашої держави, аби домогтися стратегічних поступок від іншого.

Але також власних отаманів, які настільки занурені у зʼясування персональних стосунків, що готові перетворити країну на поле їхнього персонального герцю і радісно вигукнути в кінці: «Так не дістанься ж ти нікому!»

Що означає чергове повернення в «русский мир», який стає привабливим тільки в порівнянні з українською руїною...

Мене важко запідозрити в симпатіях до Петро Порошенко. Для мене він геніальний політик: самозакоханий, цинічний, розумний і цілеспрямований. Справжня політична тварина – ζῷον πoλιτικόν. Проблема в тому, що він не державник. Для нього держава – засіб, а не ціль. І трагедія (і Порошенка і України) в тому, що в Україні досі немає тої держави, того конституційного механізму, який здатний перетворювати людське его на загальне благо.

У мене особисто довгий список «підозд» до пʼятого очільника України, але(!!!) предʼявнена Порошенку підозра у держзраді не витримує жодної критики!!! Це якись юридичний треш, який вчергове переконує мене: у правоохоронних органах майже не залишилось професіоналів. Мої щирі співчуття Ірині Венедиктовій.

Хто видає юридичні дипломи цим людям, що не вміють скласти слова у просте читабельне речення?! Не кажу вже про елементарні закони логіки, розуміння причинно-наслідкових звʼязків та глибокого знання права...

Через це країна поставлена у трагічну ситуацію. Розумний Порошенко, який може собі дозволити кращих адвокатів країни, та Володимир Зеленський з командою недоуків в Державному бюро розслідувань – у двобої, в якому вже неможливий компроміс. Хтось з двох має політично померти.

А це означає, що годі очікувати юридичних шахів чи навіть правничого боксу – на нас чекають бої без правил. В стилі Жеглова: «Вор должен сидеть в тюрьме» – замість презумпції невинуватості та змагального процесу...

Якщо бракує сили доказів та аргументів, залишається тільки груба сила. А це прямий шлях до «лукашенізації» Зеленського, в яку він сам себе заганяє, спалюючи за собою мости.

За довіри до судової влади, яка нижча за плінтус, підозра Порошенку радикально мобілізує його прихильників та ненависників. Як втім адептів і хейтерів Зеленського.

А це значить, що накал емоцій вимикає мізки і перетворює українців на дві команди фанатів, ладних рознести державу задля підтримки свого куміру. Коли йдеться про вирішальний бій – не до правил пристойності. Тим паче, що джентельмени в українській політиці остаточно перевелися вже давно.