Зеленський як реінкарнація Петлюри

Слухаючи послання президента України до парламенту, я спіймав себе на тому, що десь я про дещо подібне вже читав.

Трохи подумавши, я пригадав: звичайно, це спомини гетьмана Скоропадського про діячів Центральної Ради (подаю мовою ориганалу):

«В старой России единственная область, где украинство, и то под сильной цензурой, разрешалось, – это театр. Все поколения нынешних украинских деятелей воспитаны на театре, откуда пошли любовь ко всякой театральности и увлечение не столько сущностью дела, сколько его внешней формой.

Например, многие украинцы действительно считали, что с объявлением в Центральной Раде самостийной Украины Украинское государство есть неопровержимый факт. Для них украинская вывеска была уже нечто, что они считали незыблемым. Вся деятельность Центральной Рады, если можно так выразиться, была направлена к внешнему, к усилению украинства для глаза, мало заботясь о его внутреннем, серьезном культурном развитии. [...]

Петлюра, как я говорил, любил эффектные картины, но он слаб и Украины из омута не выведет».

Вуаля! Зеленський як реінкарнація Петлюри. Хоча, звичайно, набагато більше він нагадує неперевершеного оратора Керенського, який у своїх мемуарах переконував читачів, що для остаточної перемоги демократії в Росії, йому у 1917-му забракло тільки телевізора, який ще не вигадали на той час...

Біда України, що доки новоявлений Петлюра – Зеленський сперечається з гетьманцями – порошенківцями, більшовики готують Україні чергову руїну…