Два світи: чому полоненого військового Агеєва не відвідують російські консули

Прочитала одкровення потіряшки, яка приїхала на Донбас вбивати, «защищать донецкий и луганский народы от Украины». Аморальна істота, обтяжливі обставини - що воно ще й з учительської родини, де ж мали б сіяти добре, розумне, вічне, а не цинічне. 

Єдиний важливий в цих одкровеннях для мене особисто пасаж - це те, що потіряшку жодного разу не відвідали російські консули. Жодного разу! Наші консули борються за відвідання наших в тюрмах РФ, наших консулів фізично побили в Чечні, коли вони проривалися на суд до Карп'юка і Клиха, їх не пускають до Сенцова і Кольченка, яким нав'язують російське громадянство, наш консул розшукував Романа Сущенка в Лефортово й пробивався до Євгена Панова, коли той коротко був там, між сімферопольськими катуваннями.... 

Оце і є два світи, і слава Богу, що Україна - не Росія, що Україна своїх не кидає, не забуває, визнає, бореться, шанує. А для РФ це все просто «настамнет», а нет - то про що й мова.... Я сама кілька разів в тюрмах зустрічала громадян РФ, яких місяцями не відвідував консул, попри інформування і прохання відвідати. Бо відвідати - це визнати. 

РФ не потрібні їх громадяни, а тим більше жителі Криму і Донбасу. Їм потрібні лише території...

Р. S. Українські консули в РФ - реальні герої. Щодня вони роблять у військових умовах свою важливу справу, допомогають українцям. Наші дипломатичні взаємини з РФ зведені до мінімуму, але ті, хто вимагають негайного розриву, повинні усвідомити одну просту річ - тоді ми залишаємо напризволяще десятки українців в російських тюрмах і в нас буде дуже мало шансів їх витягти. Це гібридна війна, й ми маємо її виграти не з шашкою наголо. Але точно виграти.