Провал глобального проєкту Кремля

«Зараз не епоха війни», – цитують медіа слова прем'єр-міністра Індії Нерендри Моді сказані Путіну на саміті ШОС у Самарканді.

Ну це як для кого...

Для нас це точно не констатація факту, а швидше побажання.

А для Путіна це вже не просто натяк на те що пора зупинитися.

У сукупності зі згаданою Путіним там же «стурбованістю» Китаю невдачами Росії у цій війні це вже явний сигнал неєвропейських і загалом незахідних країн, незадоволених чи то самим фактом війни чи то її тривалістю.

Тобто для Путіна це вже звучить як заклик рятуватися, а не просто зупинитися. І часу у нього небагато.

ХХ з'їзд КПК на якому буде переобрано Сі Цзіньпіня на третій термін (або не буде переобрано) призначено на 15 жовтня. Додаткові глобальні ризики війни йому зараз точно не потрібні.

15-16 листопада на Балі запланованій саміт Групи 20-и (G20), головною подією якого буде особиста зустріч президента Байдена і лідера Китаю (хто б ним не став). І однією з тем для обговорення точно буде російська агресія в Україні, її наслідки для глобальної економіки і шляхи вирішення проблеми.

Прохолодне ставлення Китаю, Індії та й решти учасників саміту ШОС до російської війни перетворюють путінську Росію на кандидата на статус глобального ізгоя.

Оптимістичні очікування Кремля полягали в тому що його партнери – кандидати на лідерство у «багатополярному світі» будуть діяти за прикладом Росії – «розширювати свої зони впливу» і усі разом зламають існуючий дотепер світовий порядок, заснований на принципі непорушності кордонів.

Але ні, Росія не спромоглася подати для них хоч якийсь успішний приклад. Ні за 3 дні, ні за півроку. Це глобальний провал усієї «спеціальної військової операції» не лише на полі бою в Україні, а й у глобальному плані – як спроба зламати існуючий міжнародний порядок і нав'язати світові свій власний.

Це явний провал глобального проекту Кремля. Судячи з тональності промов і поведінки Путіна у Самарканді він це вже відчуває і, мабуть, розуміє. Але ще остаточно не прийняв. Ще якийсь час піде на усвідомлення свого фіаско внаслідок контакту з реальністю і лідерами ШОС (серед яких вже немає Путіна).

Останньою спробою Кремля переламати ситуацію на свою користь буде вже не мобілізація для нового наступу в Украні (це вже в осяжній перспективі неможливо), і не ядерний шантаж (це для них же самогубчо), а організація енергетичного колапсу цієї зими у Європі. Тільки це, на їхню думку, змусить Захід усвідомити потрібність Росії і відновити переговори про те саме – поділ світу на сфери впливу.

Тому головна задача і для Європи і для України як її частини – більш-менш благополучно перезимувати. З високими цінами на енергоносії, локальними аваріями і руйнуванням критичної інфраструктури, але перезимувати і не здатися.

Це і стане остаточним закріпленням стратегічної перемоги, здобутої героїчними зусиллями українських воїнів на полі бою.