Реформа чи узурпація влади: що стоїть за переформатуванням Верховного Суду

Верховному Суду загрожує серйозне переформатування, яке може призвести до повного паралічу його роботи. Подальша доля правосуддя сьогодні в руках парламенту. У Верховної Ради є лише два шляхи: зберегти незалежність суду або ж дозволити монополізувати всю повноти влади в одних руках. Це тест для депутатів на їхню дієздатність.

Де причаїлась «зрада»?

Дивним чином поза увагою громадськості залишився важливий законопроект, який може паралізувати роботу Верховного Суду. А дарма. Без незалежного суду неможливо говорити про подальший розвиток країни. Тільки ефективна судова влада може гарантувати дотримання прав і свобод людини, захист інвесторів.

Водночас законопроект № 1008 «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», поданий Президентом України, змушує задуматись про долю суду. Він передбачає зменшення кількості суддів Верховного Суду з 200 (зараз працює 193) до 100. А далі мають намір знову відправити їх на конкурс.

Розмір має значення

Хтось скаже: менше чиновників — менше проблем. Проте я наважусь заперечити. Нагадаю, як формувався Верховний Суд. Два роки тому відбір до нього був доволі тривалим і прискіпливим, як із боку громадськості, так і міжнародних партнерів. Чому така увага саме до цього органу? Бо Верховний Суд — основа всієї судової системи України.

А тепер про навантаження. Коли суд почав працювати, до нього надійшло понад 77 тисяч справ. Щодня до Верховного Суду подають у середньому 360 справ. На сьогодні там перебуває більше ніж 220 тисяч справ. Уже розглянули 154 тисячі.

Повільно не означає неефективно

Багато справ розглядають доволі довго. І не треба одразу здіймати ґвалт: отже, погано працюють. Багато проваджень стосуються злочинів, скоєних на непідконтрольних територіях або в Криму. Оригінали справ залишилися на територіях Луганської та Донецької областей або на півострові. Те, що розглядати такі питання складно, не означає, що цього не треба робити. Навпаки, ці справи вкрай важливі для України.

І логіка президентського законопроекту абсолютно незрозуміла. Зменшення кількості суддів за такого обсягу звернень громадян призведе до затягування розгляду справ. І їх ставатиме дедалі більше. В результаті громадяни будуть обмежені в доступі до правосуддя!

Втручання в роботу суду

Запропоновані зміни також передбачають проведення нового відбору суддів. Служителі Феміди, які не пройдуть конкурс, мають бути переведені до апеляційних судів. Вибачте, але це вже порушення гарантії суддівської незалежності. Нагадаю, на дотриманні цієї незалежності наполягали експерти Венеціанської комісії та ОБСЄ ще під час експертизи законопроектів щодо судової реформи 2016 року.

Усі судді Верховного Суду вже пройшли оцінювання за всіма необхідними критеріями впродовж 2017-го (перший добір) і 2018–2019 років (другий добір). Тому повторне оцінювання ніяк не узгоджується з міжнародними стандартами незалежності суддів.

Питання, навіщо чіпати те, що працює відповідно до міжнародних норм? Якщо ж дуже хочеться зменшити кількість суддів, то це треба робити залежно від кількості звернень громадян і навантаження, а не через власні примхи.

Тінь недовіри з боку ЄС і Канади

І якщо наше суспільство ще не встигло зорієнтуватись у подіях, то міжнародна спільнота наступ на незалежність суду вже помітила. Почитайте спільний лист Представництва ЄС та Посольства Канади до Офісу президента щодо цього законопроекту. Так, тональність поки що м’яка і коректна, що притаманно дипломатичній мові. Але в листі навіть не треба читати між рядків, там є прямі формулювання, що нашвидкуруч ухвалені недосконалі закони можуть серйозно підірвати реформаторські зусилля та кинути тінь на чистоту намірів нового уряду. До того ж міжнародні партнери нагадали, що люстрація не повинна застосовуватися після кожної зміни уряду. Якщо є причини сумніватись у чесності конкретного судді, то в законодавстві достатнього інструментів, щоб притягти його як до адміністративної, так і до кримінальної відповідальності. І абсолютно не обов’язково при цьому порушувати міжнародні стандарти. Зайве говорити, що закордонні партнери нагадали, що передбачувана і незалежна судова система — ключ для залучення іноземних інвестицій.

Чи є в парламенту… сила волі?

Сьогодні м’яч на боці парламенту. Вища рада правосуддя затвердила консультативний висновок. Там висловила свої заперечення щодо багатьох положень законопроекту. Згідно із законодавством, Верховна Рада мусить звернути на це увагу.

Чи зможе парламент зберегти незалежність судової системи або ж піде шляхом подальшої концентрації влади в одних руках — скоро побачимо.