Битва за голів ОДА: чому президент затягує із призначеннями?

Президент без губернаторів. Команда Володимира Зеленського з усіх сил педалювала термінове проведення інавгурації, мотивуючи це тим, що обраний глава держави не може приступити до виконання обов’язків, що в нього зв’язані руки. Та й сам президент у відеозверненнях скаржився, що йому не дають булаву. І ось минуло понад 10 днів від його офіційного вступу на посаду, а жодного призначення ні голів ОДА, ні тим паче голів РДА не відбулося. Можна, звісно, говорити, що це його право, коли захоче, тоді і призначить, але лишається багато запитань щодо ефективності роботи президентської вертикалі.

Чиновники на валізах

Уявіть ситуацію: у вас на роботі змінився власник організації. Новий топ-менеджмент уже оголосив, що всіх керівників підрозділів звільнять. Оголосив безапеляційно. Проте наказу про звільнення досі немає. Ви вже зібрали валізи, точно знаючи, що тут уже не працюватимете, однак продовжуєте ходити на роботу. Скажіть, у Вас буде мотивація старанно працювати? Приблизно така ситуація зараз із губернаторами в областях.

Після перемоги Володимира Зеленського за власним бажанням подали у відставку призначені Петром Порошенком голова Львівської ОДА – Олег Синютка, Миколаївської – Олексій Савченко, Закарпатської – Геннадій Москаль, Тернопільської – Степан Барна. Ті губернатори, які цього не зробили, згідно з чинним законодавством, продовжують працювати до затвердження своїх наступників. Однак велике питання стосовно мотивації їхньої роботи і, відповідно, її ефективності.

Губернатори – опора президента

Голови обласних і районних адміністрацій – це своєрідні провідники політики президента в регіонах, його уповноважені представники з широкого кола питань – від сфери безпеки та оборони до культури і науки. За «правильного» підходу це гнучкий та потужний інструмент впливу, який має не лише формальну, а й неформальну складову та дає змогу створити фактично паралельну систему управління. А в контексті дострокових виборів до Верховної Ради призначення нових губернаторів набуває особливої актуальності, оскільки це додатковий механізм контролю за виборами та безпосереднього впливу на виборчий процес. І досить дивно виглядає, що новий глава держави так затягує із призначеннями. Очевидно, в цій історії є підводні камені.

Чому не призначають губернаторів?

Розгляд кандидатур на посади очільників ОДА команда Володимира Зеленського розпочала з перших днів каденції нового президента. Руслан Стефанчук заявив, що глава держави призначатиме на посади голів обласних державних адміністрацій «розумних і талановитих людей». В інтерв’ю для Лівого берегу він говорив, що в них уже напрацьована попередня матриця, що є вже співпраця з НR-агентствами, що буде оголошено конкурс і будь-хто з досвідом зможе надсилати заявку й отримати шанс на реалізацію. Мовляв, саме так набирали команду агітаторів. Були тези про те, що в нас зруйнована система кадрової підготовки на багатьох рівнях і що на місцях будуть підтримувати когось із місцевих, а не присилати «парашутистів» із Києва.

Здавалося б, усе логічно і правильно. Але є кілька «але». Перше «але» — можливість президента провести ці призначення. Згідно з Конституцією, для звільнення та призначення глав ОДА потрібне подання Кабінету Міністрів. Відповідно, якщо у президента та прем’єр-міністра нормальні робочі відносини, то ця процедура проходить непомітно. Однак якщо ні – можуть виникнути протистояння і конфлікти. І тут є як формальна, так і неформальна складові.

З формальної точки зору, розігнавши парламент та розсварившись з урядом, президент значно обмежив собі можливості в кадрових призначеннях. Чи погодиться тепер Кабінет Міністрів передусім в особі ображеного Володимира Гройсмана затвердити кандидатури нових губернаторів – питання риторичне. Це саме стосується й глав РДА, що значною мірою паралізує можливості глави держави впливати на регіональну політику.

Підкилимні ігри

З неформальної точки зору ситуація набагато складніша. Можна безконечно говорити про нові кадрові підходи, але, зважаючи на вже зроблені президентом призначення, очевидно: «кумівство» нікуди не зникло. Новий глава держави поки що не наважився змінити правила підбору кадрів на ключові посади – перевагу віддає особистим знайомствам, а не конкурсному відбору або, принаймні, публічному обговоренню кандидатур. При цьому чітко спостерігається боротьба за посади щонайменше між двома групами – «95 кварталу» та Ігоря Коломойського.

Поки що можна говорити про певний паритет у призначеннях, однак найближчим часом ситуація може кардинально змінитися і яблуком розбрату можуть стати якраз посади губернаторів. За інформацією, яка активно циркулює у ЗМІ, очільником Одеської ОДА можуть призначити Григорія Трипульського. Нагадаю, це юрист Бориса Кауфмана, а той, своєю чергою – бізнес-партнер Ігоря Коломойського. При цьому «ширму» хочуть зберегти. Його кандидатура була запропонована однією НR-агенцією. Тож це дасть можливість формально зберегти принцип «відкритого» відбору кадрів за професійними ознаками. Разом із тим, репутація кандидата на пост глави Одеської ОДА – доволі неоднозначна та пов’язана з численними скандалами як за часів Януковича, так і минулої влади.

Подібна ситуація може скластися й довкола кандидатури очільника Дніпропетровської ОДА. На неї претендує Святослав Олійник. Нагадаю, що це екс-заступник голови Дніпропетровської ОДА за часів губернаторства Ігоря Коломойського. Політик останнім часом активізував свою інформаційну присутність та зробив кілька заяв щодо майбутнього Ігоря Коломойського в Україні. Як і Трипульський, він має доволі неоднозначну, якщо не сказати одіозну, репутацію та напряму асоціюється з колишнім власником «ПриватБанку».

Коломойський проти «Кварталу»: хто переможе?

Не виключно, що затягування розгляду кандидатур губернаторів та відсутність публічного їх обговорення – це наслідок внутрішньополітичної боротьби в оточенні нового президента. І схоже, Зеленський не надто хоче підігравати Коломойському, оскільки це буде вкрай неоднозначно сприйняте не лише журналістським та експертним співтовариством, а й українським суспільством. Адже можливий контроль над двома ключовими областями України з боку групи Коломойського складно буде пояснити звичайним збігом обставин.

Однак варто зазначити, якщо із призначеннями зволікатимуть аж до парламентських виборів, то потім в областях можуть виникнути проблеми з ухваленням бюджетів на наступний рік. А це вже може мати прямий вплив на людей, адже багато проектів, фінансованих на рівні областей, можуть бути заблоковані.