Ніч, коли Україна втратила сон

  • Зоя Казанжи

    Громадський діяч

  •  glavcom.ua
  • Розсилка
З листопада 2013-го по лютий 2014-го постраждало 160 журналістів. Двоє були забиті насмерть - Ніч, коли Україна втратила сон
З листопада 2013-го по лютий 2014-го постраждало 160 журналістів. Двоє були забиті насмерть
колаж: facebook.com/zoyakazanzhy

«Нічого не зміниться. Янукович бандит. Потопить в крові»

Вісім років тому я сидітиму за монітором комп'ютеру, дивитимусь у два телевізори і не знаходитиму собі місця. В Києві жорстоко б’ють людей. Єдиний телеканал, 5-й, в режимі реального часу повідомлятиме страшні подробиці. І ще інтернет-стріми, які з’явилися якраз під час Майдану.

Пару днів тому я повернулась з Києва. Була там в першу ніч, коли все починалось. Зупинилась в готелі Козацький, щоб бігати заряджати телефон. Тодішні пости мої – звичайна інформація і фото знайомих та незнайомих людей, які вийшли на Майдан, щоб заявити по свій європейський вибір.

Таксист, який везтиме мене до готелю, скаже: «Баламутять воду. Нічого не зміниться. Янукович бандит. Потопить в крові».

«Не посміє, не посміє», − казала я у відповідь.

Ще пам’ятався гамірний, святковий, добрий Помаранчевий Майдан. І цей, Євромайдан, починався теж так. Усміхнені люди з прапорами своєї країни і Євросоюзу вийшли під дошкульний дощ. Було багато обіймів і посмішок.

Коли я поверталась до Одеси, міліціянти вже виставляли турнікети. Ну і ялинка, як же без ялинки?

І от ніч з 30 листопада на 1 грудня. Звіряче побиття. Кидаюсь з кута в кут по кімнаті. Безсилля роздирає навпіл. Новини страшні.

Бачу і чую, що починають бити колег. Починаю збирати прізвища постраждалих, місце і обставини побиття. Пишу у Фейсбук. Мені пишуть у відповідь, надсилають фото, через мене шукають рідних і колег...

Країна, моя країна здорових людей, теж не спить.

10 прізвищ, 15, 25, 57… Список збільшується. І розходиться тисячами шерів у Фейсбуці.

На ранок вже була купа заяв і реакцій від колег, медійних організацій з усього світу.

І ніхто не знав, що буде далі. Окрім одного – ми не заб’ємося в нори, ми не злякалися.

1 грудня 2013 року на Майдан вийшов мільйон громадян України.

З листопада 2013 по лютий 2014 постраждало 160 журналістів. Двоє були забиті насмерть.

Читайте також:

Джерело: блог Зої Казанжи

Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів.

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Натисніть «Подобається», щоб читати
Glavcom.ua в Facebook

Я вже читаю Glavcom в Facebook

ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
Євген Істребін
Євген Істребін

Екоактивіст

Юрій Бутусов
Юрій Бутусов

Журналіст, громадський діяч

Олена Білозерська
Олена Білозерська

Боєць Української добровольчої армії 

Кирило Стеценко
Кирило Стеценко

Український скрипаль, композитор

Віктор Каспрук
Віктор Каспрук

політолог

НАЙПОПУЛЯРНІШЕ

Про використання cookies: Продовжуючи переглядати glavcom.ua ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом і погоджуєтеся на використання файлів cookies Згоден   Про файли cookies

Ніч, коли Україна втратила сон