Влада має дякувати за міжнародну допомогу, а не ганьбитися

Колись няня наших дітей попросила мене привезти зі Штатів пару баночок SPAM. Це така консервована шинка, є майже в кожному американському супермаркеті. Її у нас називали «американська тушонка».

– Навіщо?

– Татові, йому вже за 80, він хотів ще раз її спробувати...

– ??!

– Це найсмачніше, що він їв у своєму дитинстві.

Завдяки союзникам ми вистояли у Другій світовій війні. Цей факт старанно затирався в радянських підручниках.

Але ж ніяка пропаганда не зітре пам'ять 80-річному дідусеві. Якому в його голодному дитинстві та шинка запам'яталася диво якою смачною.

***

Я на все життя запам'ятаю той момент, коли прочитала про перший британський військовий борт, який приземлився з допомогою нам. До сліз. Ми не залишились самі. Я розповім про це внукам.

ЗСУ і адекватні громадяни б не розбіглися. І дали бій, навіть якби нам ніхто не допоміг. В решті-решт, відбивалися ми вісім років старим радянським металобрухтом.

Але тепер наші шанси вижити і дожити до мирного майбутнього значно вищі.

Дякую союзникам!

PS: Це мав хтось сказати, якщо офіційно нікому.