Огляд з гарячих напрямків Донбасу: Противник намагається прорватися

1. Куп'янський напрямок

Противник, судячи зі всього, після перегрупування сюди військ 47-ї танкової дивізії (тд) продовжує «вивчати та знайомитись» із поточною ситуацією.

Принаймні, на даний момент, сили й засоби угрупування військ (УВ) «Захід» активно діють лише на Лиманському напрямку. Зокрема, частини та підрозділи 20-ї загальновійськової армії (ЗВА) продовжують свої спроби пробитися у напрямку на Борову, а також – таки витіснити українські передові підрозділи західніше річки Чорний Жеребець.

А саме:

• На напрямку Сергіївка – Першотравневе (район південно-східніше села Надія) командування 20-ї ЗВА противника ввело у бій додаткові підрозділи 752-го мотострілецького полку (мсп) своєї 3-ї мотострілецької дивізії (мсд). Однак, поки – безрезультатно.
• Продовжуються наполегливі спроби й підрозділів 144-ї мсд, зі складу тієї ж 20-ї ЗВА пробитися у село Терни. Зокрема, передові підрозділи її 254-го та 283-го мсп продовжують вперто атакувати позиції ЗСУ східніше та південно-східніше цього села. Противник щосили прагне перерізати дорогу Торське – Невське, на ділянці між Терни та Ямполівка, але те йому поки все ніяк не вдається.

Ймовірно, найближчим часом, командування УВ «Захід» спробує різко наростити свої зусилля на Лиманському напрямку. Адже, як-то кажуть, час піджимає.

Якщо до літа противник не зможе вийти, принаймні, до Лиману та Шандриголове (а це, видається, на даний момент, явно фантастичним з тим темпом наступу, який він має на Лиманському напрямку), то загальні перспективи організації масштабних наступальних дій противника з північно-східного напрямку у бік Слов'янська набудуть для нього достатньо гірших перспектив, ніж він собі, очевидно, запланував.

Тому, мене не дивує, що одночасно із вищевказаними діями у районі села Терни, противник готується найближчим часом, силами 37-го мотострілецького полку (мсп) зі складу 67-ї мсд 25-ї ЗВА, відновити атакуючі діє у бік села Ямполівка. Таким чином, не тільки нарощуючи свої зусилля у наступі, а й знову розширяючи його смугу.

2. Сіверський напрямок

У рамках «витіснення ЗСУ з Сіверського виступу» командування УВ «Південь» продовжує свої спроби вибити наші передові підрозділи з району села Білогорівка (верхн.) та прорватися у район села Званівка з південно-східного боку, й таким чином створити передумови виходу на саме міста Сіверськ.

На даному напрямку, командування противника задіяло більшу частину свого 2-го армійського корпусу (АК) – 6-у, 7-у та 123-у окремі мотострілецькі бригади (омсбр), підтримані полками 106-ї повітряно-десантної дивізії (пдд), зокрема введені у бій всі три – 51-й парашутно-десантний (пдп), 119-й та 137-й пдп.

А саме:

• Південно-східніше села Роздолівка 51-й та 119-й пдп зуміли витіснити наші передові підрозділи з 4-х позицій відділення.
• Південніше села Виїмка передові підрозділи 123-ї омсбр мали просування у кілька сотень метрів, але далося то їм, скажімо так, достатньо нелегко. Але не все так порівняно »райдужно» у противника на цьому напрямку.
• Спроби передових підрозділів 7-ї омсбр у районі села Білогорівка витіснити наші підрозділи західніше села – закінчились поки безрезультатно. Так званий «терикон» тамтешнього крейдового кар'єру став для цієї бригади справжнім «місцем одкровення».
• У свою чергу, аналогічні спроби 123-ї омсбр та 137-го пдп 106-ї пдд, відповідно у районі села Спірне та південніше села Федорівка (обидві ділянки – саме на Сіверському напрямку) також поки не принесли противнику «додаткових дивідендів».
• Ще трохи раніше, передові підрозділи 6-ї омсбр на напрямку Золотарівка – Верхньокам'янське після перших просувань на «пару посадок» були вимушені трохи пригальмувати.

Отже, стає очевидно, що російська методологія повільного «видавлювання» підрозділів ЗСУ з «незручних» для противника районів, у даному випадку – із Сіверського виступу, має не тільки свої переваги, а й цілу купу негативних наслідків:

• вкрай повільні темпи просування (це має свої наслідки для планування та організації наступальних дій у майбутньому, у першу чергу стосовно необхідності обмежувати їх масштаб та розмах);
• коштує вкрай «дорого» – поки у вас вдосталь живої сили, озброєння та військової техніки (ОВТ) це не становить «ключового негативу», але коли починаються перебої із поставкою цих «елементів», мимоволі доводиться, себе й свої «бажання», обмежувати;
• у кінцевому рахунку, це не приносить бажаного (запланованого) результату, причому, «при достатньо негативному співвідношенні «ціна – результат».

3. Краматорський напрямок

Власне, про Часів Яр та прилеглі райони. Це ще одна ілюстрація, скажімо так, не зовсім достатнього рівня ефективності методології «видавлювання».
Командування УВ «Південь» противника задіяло на цьому напрямку цілу купу військ та сил – починаючи з 200-ї омсбр зі складу 14-го АК, яка вже «по уму» давно повинна була перебувати у складі УВ «Північ», закінчуючи вже порепаними полками 98-ї повітряно-десантної дивізії (пдд), 3-го АК та 102-го мсп 150-ї мсд й батальйонами 11-окремої десантно-штурмової бригади (одшбр).

Противник масовано атакує зразу на кількох ділянках та напрямках:

• Богданівка – Калинівка;
• на напрямку на східний район міста Часів Яру «Канал»;
• через ліс північно-західніше Іванівського, вздовж дороги Т-0504;
• через саме Іванівське та між ним та Кліщіївкою, намагаючись вийти до каналу «Сіверський Донець – Донбас» на широкій ділянці.

На даний момент, очевидно, противнику вдалося просунутись силами підрозділів 11-ї одшбр північно-західніше села Іванівське, а також – вийти до району «Канал» зі сходу силами 331-го парашутно-десантного полку (пдп) 98-ї пдд, але, зачепитися міцно за нього, поки не вдається.

Й знову ж-таки, дається то йому достатньо дорого.

Загальна кількість танків у складі УВ «Південь» (а це, нагадаю, зразу кілька ключових напрямків – від Сіверського та Краматорського, до Курахівського на півдні), внаслідок інтенсивних боїв протягом кількох попередніх тижнів, суттєво знизилась, й на даний момент становить менше 650-и одиниць (це, включно з підбитими\тимчасово виведеними з ладу й тими, що перебувають на ремонті у ремонтно-відновлювальних підрозділах угрупування).

Спроби активно й масовано застосовувати в атакуючих\штурмових діях бронетехніку привели до того, що у введених у бій частинах та з'єднаннях УВ «Південь», разом із резервним компонентом, на всіх напрямках та ділянках від Білогорівки на півночі, до Курахівського напрямку та Новомихайлівки залишилось не більше 1850 одиниць «порівняно боєздатних» бойових броньованих машин (ББМ), всіх типів та видів, включаючи іноді достатньо раритетні зразки.

Завтра – післязавтра ми поговоримо про Покровський та Торецький напрямок (УВ «Центр»), де дуже схожа ситуація.

А поки, можемо констатувати.

Прагнення противника, щодо штурму міста Часів Яр створити «звичні» та зручні для себе умови (потужні флангові групи, які просунулись й мають можливість охопити цей район оборони ЗСУ) поки, ну дуже далекі від набуття реальних обрисів.

А «штурм у лоб» міста, який поки ми бачимо, звичайно, також можливий, але у сенсі ефективності, ціни та результативності має усі шанси стати для противника далеко не таким, на який він розраховує. Принаймні, на даний момент.