Чому не можна недооцінювати інтелектуальне забезпечення роботи спецслужби

Інтелектуальне забезпечення роботи спецслужби має науковий, експертний, кадровий, організаційний, аналітичний та інформаційний аспекти узагальнення відомостей про загрози державній безпеці та реагування на них.

Згідно українського законодавства, національна спецслужба зобов’язана здійснювати інформаційно-аналітичну роботу в інтересах ефективного проведення органами державної влади та управління України внутрішньої і зовнішньої діяльності, вирішення проблем оборони, соціально-економічного будівництва, науково-технічного прогресу, екології та інших питань, пов’язаних з національною безпекою України.

Аналітичний цикл в загальному вигляді повинен складатися з п’яти етапів:

1. Збирання та здобування інформації;
2. Оцінювання інформації;
3. Долучення інформації до інформаційних масивів;
4. Інтегрування даних та їх аналіз;
5. Презентування та використання результатів аналізу в прийнятті управлінського рішення.

Інформація надходить в аналітичні підрозділи із відкритих джерел, від негласних джерел (агентура) та в результаті здійснення оперативно-технічних заходів.

Актуальний стан інформаційно-аналітичної роботи вказує на системні проблеми, що виникають на всіх етапах. Фактично мова йде як про відсутність повноцінного аналітичного циклу в органах управління та фрагментарне володіння оперативною обстановкою у спецслужбі. Причини цього різні – від низької якості кадрів до атавізмів законодавства. Які забороняють створення в оперативній роботі «незаконних» баз даних та інших масивів інформації.

Кардинальних змін та перебудови потребує весь процес інформаційно-аналітичної діяльності сучасної спецслужби. Він повинен концентруватися не на складанні довідок про оперативну обстановку та планів роботи і звітів на ділянках оперативної діяльності. Мова йде про проведення повноцінних аналітичних досліджень, якісний моніторинг суспільних процесів, прогнозування та безпосереднє аналітичне супроводженні контррозвідувальної, оперативно-розшукової та антитерористичної діяльності.

Гостро необхідною є відбудова повноцінного аналітичного циклу в рамках інформаційно-аналітичної підтримки управлінських рішень як в системі національної спецслужби, так і в процесі сприяння керівництву України в реалізації зовнішньо-та внутрішньополітичного курсу з розвитку держави, зміцнення її обороноздатності та економічного потенціалу, розширення міжнародного співробітництва.

Робоче місце аналітика спецслужби, окрім підрозділів, що синтезують накопичену інформацію, повинно знаходитись безпосередньо поруч з робочими місцями оперативних співробітників для щоденної якнайтіснішої практичної взаємодії, інформаційного обміну та взаємодопомоги. У цьому контексті нагальною потребою є перегляд підходів до формування організаційно-штатної структури спецслужби на користь запровадження оптимального співвідношення аналітичних та оперативних співробітників у пропорції 1 / 3. Необхідність вирівнювання існуючого дисбалансу в роботі інформаційно-аналітичних підрозділів в умовах потенційного ускладнення та дестабілізації оперативної обстановки підказує доцільність створення штатних оперативно-аналітичних груп швидкого реагування, здатних підсилити проблемні ділянки.

Історія спецслужб світу пам’ятає як блискучі здобутки, так і болісні поразки аналітичних структур

Скажімо, аналітики британської спецслужби в роки Другої світової змоделювали оцінку потенціалу німецької танкової промисловості щодо місячного випуску танків «Тигр» і «Пантера» на основі статистичного аналізу серійних номерів агрегатів ходової частини кількох підбитих машин. Агентурні дані розвідки говорили про виробництво на рівні 1400 машин щомісяця (чиста белетристика), результати роботи аналітиків дали куди скромнішу цифру – 256 машин. Розсекречені після 1945 року звіти німецьких танкобудівних заводів показали реальну середню цифру – 255 танків. Британські аналітики заслужено користувалися з того часу високою репутацією серед союзників, конкурентів та супротивників.

З іншого боку, аналітичні структури ЦРУ не змогли забезпечити реалістичну оцінку успішності радянського ядерного проекту (так само, як контррозвідники ФБР перед тим не змогли належно реалізувати оперативний супровід та охорону державної таємниці рідного Мангеттенського атомного проекту, в результаті чого агентура берієвського МГБ викрала американські секрети). Через місяць після успішного радянського випробування наприкінці серпня 1949 року на Семипалатинському полігоні аналітики ЦРУ запевняли Трумена, що СРСР зможе розробити власну ядерну зброю не раніше, як у середині 1950-х років. Схожим чином, аналітики ЦРУ проспали будівництво «берлінського муру»1961 року, можливість розміщення радянських ракет на Кубі 1962 року, ісламську революцію в Ірані 1979 року та незворотність дезінтеграції СРСР і розпаду «Варшавського пакту».

Може здатися дивним, але ні в КДБ СРСР, ні в його попередників, в центральному апараті до 1989 року повноцінних аналітичних структур не існувало взагалі. Звідси – фатальна недооцінка логіки суспільно-політичних процесів навіть не за океаном у далекій Техащині та Оклахомщині, а набагато ближче, по свій бік «залізної завіси». Радянські спецслужби ганебно проспали народно-демократичні революції в Східному Берліні у 1953 році, в Угорщині 1956 року та в Чехословаччині в 1968 році; наслідки в кожному випадку довелося підправляти масованим застосуванням танків і мотопіхоти проти мирних людей.

Найсильніші аналітичні підрозділи КДБ було створено в зовнішній розвідці (1-е головне управління), значно слабші в контррозвідці (2-е головне управління), і практично бутафорські в політичному розшуку та політичній контррозвідці (5-е головне управління). В останньому випадку мова йшла про окремий відділ з узагальнення та аналізу даних про діяльність супротивника із здійснення ідеологічних диверсій. Втім, цього не можна сказати про начальника 5-го Управління КДБ генерала армії Філіпа Бобкова, який у січні 1991 року далекоглядно подав у відставку, а після розвалу СРСР та зникнення КДБ продуктивного консультував одного з перших «російських»олігархів Гусінського.