Ностальгійний спогад про львівських Бонні й Клайда

В «Сафарі» інколи не ризикували заходити навіть справжні бандити. Тут могли зняти шкірянку і вломити навіть професійним спортсменам-єдиноборцям чи крутим рекетирам. Один з постійних відвідувачів, Артур Сушко разом зі своєю дівчиною Оксаною розстріляв двох УБОЗівців на Кривчицях, коли його спробували затримати.

Але це буде пізніше, у 2003 році. А тоді, в брутально-ванільну історію львівських Бонні й Клайда вписувались тільки перші рядки на перших сторінках: він – активіст Соціал-національної партії України і лідер відмороженої бригади чисельністю в 25-30 багнетів, вона – вчителька української літератури за фахом, обоє з району вулиці Шафарика, де можна знімати кіно про бразильські фавели. Попереду фотосети в окулярах а-ля Джон Рембо і блакитних джинсах, тоновані БМВ, ТТ і «Беретти» за поясом і кілька десятків епізодів розбоїв та вимагання по трьох областях Західної України…

…Чемпіон світу з кікбоксингу Сергій Лапінський випадково затриманий золочівськими даїшниками за перевищення швидкості, а потім йому успішно навішали незаконне поводження зі зброєю та боєприпасами, грабежі та розбої, тренувався в клубі «Шкіряна рукавичка», де працював тренером його старший брат, у якого займалися і мої товариші.

…Червоні стільчики під парасольками на проспекті Свободи і «7 Up» з пластикових склянок, морозиво зі смаком манго та ківі в модній «Короні» або ж вершкове з родзинками і горіхами у радянських «Сніжинці « чи «Пінгвіні». Кав’ярня «Кастелярі» на площі Митній, «Квітка» на площі Ринок, на Дорошенка – «Львівська брама», «Львів’янка» та «Крапка», на Січових стрільців – «Тиверія», на Листопадового Чину – «Каприз», на Театральній – «Ескалібур», на Грушевського – «Дежавю», бістро «Б-317» на Костюшка.

Нині таких атмосферних закладів не знайдеш, суцільний симулякр якийсь.