Про страх радянської влади перед українською політичною еміграцією

Оце виповнюється 95 років з часу проведення радянською владою профілактично-педагогічної акції під умовною назвою «філософський пароплав».

Тоді у вересні 1922 року чекістами за ініціативою Леніна було вислано за межі радянської держави понад 160 представників переважно гуманітарної інтелігенції: двома рейсами пароплавів Петроград - Штеттін, рейсом Одеса - Константинополь та поїздами з Москви на Ригу та Берлін.

Серед депортованих - відомі на той час, а ще більше в майбутньому філософи Бердяєв, Лосський, Булгаков, Трубєцкой, соціолог Пітірім Сорокін та інші.

Для невтаємничених - зайвий привід зачудуватися добротою дідуся Леніна та гуманізмом польського ката Дзєржинського.

А от характерна подробиця: після від'їзду з Одеси перших пасажирів «українського списку» харківські чекісти підняли дике виття про неприпустимість інтелектуального посилення зарубіжних центрів української політичної еміграції. Операцію в Україні згорнули.

Значить, висилати бєрдяєвих-ільїних для ідейного та духовного підкріплення білогвардійських організацій можна, сорокіних для запудрювання мізків американцям у Гарварді можна, а українців випускати не можна ніяк?