Пенсії, яких не буде: життя українців у майбутньому

В 2004 році, я отримав свою першу роботу після аспірантури в Боннському університеті в Німеччині. Тоді я запитав у колег як в їхній країні правильно заощаджувати на старість. Мені сказали, щоб на державну пенсію я не розраховував. Бо коли дійде черга до мене і я вийду на пенсію, пенсійна система Німеччини буде банкротом. Через демографію. Бо люди живуть все довше, а народжують дітей все менше. Тому державна пенсія хоч і буде, але неадекватно маленька. Вони порадили, щоб я на цю пенсію не розраховував і накопичував сам. Що я і роблю.

Така сама ситуація в Україні. Чи навіть гірша, бо економіка у нас слабкіша за німецьку.

Скільки потрібно накопичувати? Рекомендації різні в різних країнах. Я відкладаю від 10 до 40% від свого доходу. Більшість моїх колег в США відкладають десь 15% зарплати. В Україні багато моїх друзів і колег не відкладають нічого. І це дуже погано.

Досить часто, коли я кажу про необхідність відкладати, мені заперечують. Мовляв «зарплата і так маленька, ми вже платимо відрахування в пенсійний фонд, а ти ще хочеш щоб ми додатково відкладали. Ти що знущаєшся?». Ні, я не знущаюсь. А говорю правду. Якщо нічого не відкладати, то на пенсії не будеш мати грошей. Це дуже погано, що зарплати маленькі, що пенсійний фонд в країні маленький. І саме тому потрібно розраховувати на себе.

В що вкладати заощадження? Для України це дуже складне питання, бо у нас не працюють ринки капіталу і інвестиції досить часто ризикові або не дають доходу. Я би не вкладав в нерухомість. Вона не достатньо швидко зростає в ціні. Але це моя персональна думка. Я би поклав частину грошей на депозити, частину в ОВДП, і я у що є можливість частину в міжнародні цінні папери (такі можливості сьогодні є, законодавство дозволяє, а інвестиційні компанії надають інструменти).

Накопичуйте і ставайте забезпеченими.