Підліше, ніж на передовій. Наш другий фронт

Два корупційних скандала. Один – ініційований НАБУ. Інший – громадянським суспільством. Громадянин в мені лютує.

Корупція – причина чому ми зустріли війну не такими сильними, як могли би. А корупція під час війни – за це взагалі потрібно карати максимально жорстко.

Політик і економіст в мені зупиняє громадянина і каже – ніхто не винний поки не доведено судом, не довіряй ЗМІ і соцмережам, розберись сам.

А науковець каже, не в тему, – цікавий експеримент, зараз подивимось хто ефективніший у боротьбі з корупцією: новостворені правоохоронні інституції чи громадянське суспільство, у кого кращі докази, хто правий, а хто ні.

А доросла людина в мені на все це дивиться і сумує: виглядає все дуже погано, з корупцією потрібно боротись, але бажано тихо (чи таки ні?), бо публічні срачі зменшать підтримку Україні і будуть використані російською пропагандою; і як все це збалансувати… одне зрозуміло, ми маємо другий фронт, в тилу, і на ньому все набагато гибрідніше і підліше, ніж на передовій.