Путін у пастці невизначеності

Мене часто запитують про майбутнє. Коли завершиться війна? Коли ми повернемося додому? Коли демобілізують сина? Зрештою, коли будуть вибори?

Я завжди стверджував, що Путін зупинятися не збирається. Але його може зупинити економіка і непослідовність особи, на які російський диктатор покладав стільки надій: Дональда Трампа.

Після перших 100 днів президентства Трампа ситуація виглядає так, ніби ми повернулися до тієї ж точки, з якої починали. Путін не демонструє намірів зупинятися, навпаки – озвучує ще жорсткіші вимоги до України.

Україна тримає оборону, спираючись на підтримку союзників, зокрема США. Американська адміністрація тим часом не спромоглася запропонувати бодай базовий план завершення війни – лише анонсувала наступні «100 днів для миру». Ті ж самі, що й попередні.

Парадокс у тому, що найбільшим фактором, який сьогодні впливає на можливість миру, стала невизначеність. Саме вона змушує Кремль або грати ва-банк, або згортати агресію, зберігаючи обличчя.

Ще на початку року перспективи завершення війни до кінця 2025-го здавалися нульовими. А тепер війна може припинитися будь-якої миті – не завдяки зусиллям дипломатії, а через економічний тиск, логістику і стратегічну розгубленість самого Кремля.

У квітні Стокгольмський інститут SIPRI порахував, що з урахуванням інфляції військовий бюджет РФ зростає лише на 4%. Це – крапля у морі для такої інтенсивності бойових дій. Щоб підтримувати нинішній темп, Путіну доводиться одночасно вкладати у закупівлю зброї та в оплату нових контрактників. Але закладені у бюджет кошти не дозволяють робити і те, і те.

Кремль змушений або обирати, або шукати нові джерела фінансування. А їх немає: санкції, падіння цін на нафту, тиск на рубль. Девальвація могла б стати вирішенням, але її політична ціна – зростання протестних настроїв і дестабілізація.

Отже, якщо війна не припиниться найближчим часом, Росії доведеться ухвалювати рішення, які або зруйнують економіку, або унеможливлять продовження війни. Але рішень немає.

І це – наслідок тієї самої невизначеності. Москва вже готувалася святкувати «перемогу над Україною», мріяла про повернення західного бізнесу, зняття санкцій і спільну з Вашингтоном боротьбу проти «єврофашизму».

Але трампівська невизначеність ламає ці плани. Путін опинився перед вибором: або припиняти війну, оголосивши себе переможцем, або продовжувати блефувати, ризикуючи, що цього разу всі побачать, що на руках у нього нічого немає.

Чи завершиться війна швидко – сказати важко. Але якщо так станеться, то не в останню чергу завдяки політичному туману, який сьогодні з таким азартом продукує нова адміністрація Білого дому.