90% оснащення української армії виготовлені у минулому сторіччі

Ударно-розвідувальні безпілотники «Байрактар» призначені для виконання розвідувальних та ударних завдань. Для того, щоб розуміти, скільки нам буде потрібно цих БПЛА, треба знати, які завдання стоять перед нашою армією. Ці завдання мають вкладатися в сучасну гео-політичну, військово-стратегічну, військово-політичну та стратегічну обстановку. Зараз «Байрактари» знаходяться у складі Повітряних і Військово-морських сил. У ВМС вони будуть виконувати завдання саме розвідки та цілевказання для ракет «Нептун». У Повітряних силах вони виконують постійне ведення розвідки – і ось вперше їх було застосовано з ударною метою для того, щоб припинити обстріл.

«Байрактари» – це приклад трансформації ЗСУ, відмови від традиційних підходів ХХ сторіччя та переходу до нової концепції «мережево-центричної війни». Вона полягає у тому, що всі збройні сили країни є єдиним ударно-розвідувальним комплексом, у якому усі системи розвідки, ураження та командні пункти об’єднані в режимі реального часу та реагують на обстановку протягом кількох секунд. Система розвідки визначає точні координати цілей противника, моментально в автоматичному режимі передає координати на командний пункт; командний пункт відразу після прийняття рішення командиром автоматично передає координати на систему ураження, система ураження знищує. Система «Байрактар» і є прикладом такої системи озброєння. І війна Азербайджану з Вірменією продемонструвала її ефективність. Вірменія воювала за доктриною ХХ сторіччя, Азербайджан воював за доктриною мережево-центричної війни. Через масове використання і ударних, і розвідувальних безпілотників, командир мав картину поля бою в реальному часі.

Зараз 85-90% оснащення української армії виготовлені у минулому сторіччі, причому це результат доктрини Радянського союзу. ЗСУ треба масово переходити на озброєння, які можуть буть реалізаторами мережево-центричної війни. «Байкрактари», Akinci, який виготовляють спільно із «Мотор Січ», безпілотники підводні, надводні й наземні мають стати масовими. Я впевнений, що українські повітряні сили мають переходити на масове використання безпілотної авіації. Щоб замінити один Су-25 на один нормальний функціональний сучасний літак, потрібні десятки мільйонів доларів. У безпілотних систем ціни набагато нижчі, а ефективність їх не менша, а можливо й більша. Бо за ту ж ціну купити їх можна більше та використовувати якомога гнучкіше, бо немає фактору загрози особовому складу. Тож Збройні сили потребують якнайбільше «Байрактарів», наскільки вистачить фінансів.

Треба наповнювати і Повітряні сили, і Сухопутні війська, і ВМС безпілотними, автономними роботизованими системами ще й для того, щоб асиметрично протидіяти агресії Росії. На Чорному морі у нас немає підводних човнів, а у Росії їх шість. Ми можемо замінити свої субмарини роботизованими підводними човнами, які менші, дешевші, але можуть виконувати ті самі завдання, в тому числі й ударні. Для України асиметрія підходить ідеально. У нас є перевага в тому, що у Росії таких систем поки що немає – діють санкції, і вони не отримали технології такого рівня, як «Байрактар».

Зараз росіяни не мають чого протиставити «Байкрактарам». Можливо, ці безпілотники стабілізують ситуацію на сході України. Можливо, якщо росіяни будуть знати, що кожен їх обстріл важкою артилерією буде завершуватися ударом «Байрактара», вони просто перестануть цим займатися. Солдати будуть відмовлятися виконувати наказ. Тож зараз Україна вийшла на такий рівень, коли одним ударом «Байрактара» досягнуто важливої – я би навіть сказав – стратегічної переваги на полі бою.

Але модернізація збройних сил не має зупинятися. В якийсь момент Росія знайде можливість збивати «Байрактари». Нам на той час треба мати уже удосконалені безпілотники. Цей процес іде постійно. Нам треба рухатися у напрямку мережево-центричної війни.